Народні обранці регулярно ігнорують Конституцію – майже завжди в сесійній залі голосують не депутати, а їхні картки / Ілюстрація REUTERS

«Посилення» покарання за неперсональне голосування. Коли кнопкодавам дадуть по руках

Верховна Рада України має чимало вад. Народні обранці саботують роботу, наприклад, реєструючи непрохідні, а то й просто абсурдні законопроекти, прогулюють сесійні дні, а буває, й тижні, та регулярно порушують Конституцію, голосуючи не персонально. Але чи можна цьому якось зарадити?

Народні обранці регулярно ігнорують Конституцію – майже завжди в сесійній залі голосують не депутати, а їхні картки / Ілюстрація REUTERS

Основний закон України однозначний: голосування на засіданнях Верховної Ради здійснюється народним депутатом особисто. Однак на практиці народні обранці регулярно ігнорують Конституцію – майже завжди в сесійній залі голосують не депутати, а їхні картки. Тобто, парламентарі масово передають свої картки для голосування комусь зі своїх колег, після чого такий «клавішник», може натиснути кнопку «за» чи, у разі необхідності, «проти» за себе і ще замість кількох людей.

Коли саме у депутатів з’явилася ця погана звичка, сказати важко. Наприклад, громадський рух ЧЕСНО фіксує кнопкодавів вже понад вісім років. Та, за словами парламентського аналітика ЧЕСНО Олександра Саліженка, особливого поширення це явище набуло за часів Віктора Януковича на посаді президента.

Дійсно, тоді не було дивиною, коли за помахом руки заступника голови фракції «Партії регіонів» Михайла Чечетова, так, як треба, масово голосували картки депутатів від провладної на той момент політичної сили. Ба більше, «клавішники» навіть не приховували, що натискають кнопки системи Рада замість своїх відсутніх (чи у сесійній залі, чи взагалі у будівлі парламенту) колег.

Втім, сказати, що після Революції гідності ситуація кардинально змінилась, не повертається язик. Так, у суспільстві дійсно з’явився запит на зміни і кнопкодавство почало засуджуватись. Однак явище саме по собі нікуди не зникло: тільки протягом минулого року рух ЧЕСНО фіксував, як депутати кнопкодавили кожного пленарного дня.

На сьогодні у депутатів восьмого скликання парламенту зафіксовано понад 1,4 тис фактів порушень. Втім, це далеко не повна цифра, адже технічних можливостей бачити і знімати всі сектори сесійної зали, у ЧЕСНО немає. Крім того, розуміючи, що з ложі преси їх «пасуть», парламентарі демонструють дива вигадливості, щоб приховати кнопкодавство.

«Наприклад, беруть в одну руку папірець А-4 і, прикриваючись ним, натискають однією рукою кнопку на порожньому місці, а іншою – на своєму. Або телефоном натискають. Або схиляються над сусіднім місцем, натискають кнопку під одягом», - розповідає Саліженко.

На сьогодні у депутатів восьмого скликання парламенту зафіксовано понад 1,4 тис фактів порушень / Ілюстрація REUTERS

Рекордсменом-кнопкодавом поточного скликання Верховної Ради в ЧЕСНО називають депутата від групи «Партія «Відродження»» Антон Яценко, який зумів кнопкодавити тричі на шести місцях. Цей «легендарний» випадок стався у травні 2017 року. Цікаво також, що таким чином депутат намагався підтримати... ні, не бюджет, виборчий кодекс, чи зміни в Конституцію, а законопроект №4480  про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.

«Взагалі, щоб зрозуміти масштаби явища, треба пошукати виключення, які закони у нас ухвалювалися без кнопкодавства», - коментує експерт Міжнародного центру перспективних досліджень Ігор Петренко.

Не слід також вважати, що кнопкодавством займаються тільки якісь рядові партійці чи депутати-новачки. Насправді, за словами Саліженка, на цьому ганебному явищі попадались, наприклад, заступник голови фракції «Народний фронт» Андрій Іванчук чи представниця колишнього президента у Верховній Раді, нардеп від БПП Ірина Луценко. В принципі, це не дивно, адже, за статистикою ЧЕСНО, частіше кнопкодавлять саме представники провладних фракцій. А у восьмому скликанні парламенту кнопкодавлять навіть ті, хто у минулому скликанні блокував трибуну Ради, вимагаючи санкцій за неперсональне голосування щодо колег.

Цікаво, що свої дії парламентарі завжди намагаються виправдати. Так, одні стверджують, що рятували важливий законопроект, адже, «якби не проголосували за колег, його б не ухвалили». Або заявляють, що «колега не проти, він мене сам попросив», «товариші в пробці, напевно, спізнюються»…

Експерти вважають, що кнопкодавство – наслідок іншої проблеми українського парламенту. Мова йде про прогули депутатів. Адже, через відсутність одних на робочих місцях, інші у сесійній залі голосують за себе і за «друга».

Pа статистикою ЧЕСНО, частіше кнопкодавлять саме представники провладних фракцій / vk.com

Боротьба з кнопкодавством

Боротися з неперсональним голосуванням народних обранців вирішили в команді президента України Володимира Зеленського. «Ми запропонували внести зміни до Кримінального кодексу України, за якими особа, яка порушує обов'язок іншої особи, народного депутата, голосувати особисто, буде притягуватись до відповідальності у вигляді штрафу від 3 тисяч до 5 тисяч неоподатковуваних мінімумів (від 51 до 85 тис гривень)», – заявив представник президента у Верховній Раді, другий номер у списку партії «Слуга народу» Руслан Стефанчук.

Ще однією санкцією, за його словами, можуть бути громадські роботи.

Втім, у перспективи прийняття відповідного законопроекту №10394 (про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України), зареєстрованого 21 червня, майже не віриться. Політолог Ігор Петренко зауважує, що документ не просто не буде проголосований, а навіть не потрапить до сесійної зали. І президент України Володимир Зеленський це прекрасно розуміє. «Але йому треба показати електорату реалізацію обіцянок. Тому і подав законопроект. Це такий політичний хід, мовляв, «я даю вам останній шанс». А коли законопроект не проголосують, скаже про додатковий аргумент для перезавантаження політичного класу. Тут його гасло «зробимо їх знову 21 липня» прекрасно лягає», – зазначає Петренко.

Загалом, на думку політолога, успіх у викорінені такого ганебного явища, як кнопкодавство, залежить не від санкцій за порушення. Адже штрафи, навіть у 85 тис гривень, для багатьох нардепів не аргумент. А щодо громадських робіт, механізму притягнення парламентарів до них теж немає. Змусити народних обранців працювати чесно може тільки ставлення суспільства до проблеми неособистого голосування.

«Якщо кнопкодавство буде одним із критеріїв відбору, якщо за таку людину виборець не проголосує, то це явище можна буде викорінити», - вважає Петренко.

Схожої думки дотримується юрист-міжнародник Віталій Власюк. За його словами, вищезгаданий законопроект не розв’язує проблеми. Для цього потрібно не штрафи вводити, а потрібно, щоб в українському політикумі існувала політична відповідальність. Адже в країнах, на які варто було б рівнятися, обходяться без штрафів і примусу до громадських робіт. «Згадаємо британського міністра Ендрю Мітчелла, який подав у відставку, бо образив поліцейського. Не можу сказати, що це було зроблено під загрозою якогось штрафу. Там просто так не заведено, суспільство такого не пробачає. Тому має бути, насамперед, політична відповідальність народних депутатів», – говорить експерт.

У свою чергу, аналітик ЧЕСНО Олександр Саліженко зауважує, що можна наслідувати міжнародний досвід у сенсі запровадження механізму ухвалення законопроектів мінімальною більшістю від кількості присутніх депутатів. Самі парламентарі, до речі, такі зміни підтримують: «Вони так і кажуть, що було помилкою закладати в Конституцію норму про особистісне голосування народних депутатів».

Змусити народних обранців працювати чесно може тільки ставлення суспільства до проблеми неособистого голосування, вважає політолог Ігор Петренко / facebook.com/chesno.movement

Однак насправді всі ці ініціативи – боротьба не з кнопкодавством, а з «вітряками».

Наприклад, команді президента, перед тим, як реєструвати власний законопроект про посилення відповідальності парламентарів за неособисте голосування, слід було б поцікавитись, чи не існує вже такого документа. Адже ще у 2015 році Верховна Рада прийняла за основу відповідний законопроект, а з лютого 2016 року його підготували до другого читання і… забули.

Звісно, можна посперечатись, і зауважити, що у ньому санкції за кнопкодавство м’якіші, ніж Зеленський пропонує зараз. Мовляв, штрафи і громадські роботи – важче покарання, ніж заборона брати участь у пленарних засіданнях або їздити у міжнародні відрядження. Та насправді і законопроект 2015 року, і нинішній – «висмоктані з пальця».

Тим депутатам, яким не зрозуміло, що означає голосувати особисто, Конституційний суд роз’яснив це ще у 1998 році: «Народний депутат України не має права голосувати за інших народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України». Втім, з того часу всі скликання Ради продовжують «підсилювати» покарання за кнопкодавство, але досі не усунули першопричину – унеможливити порушення.

Зробити це можна було б, запровадивши голосування сенсорною кнопкою. Коли один депутат – один голос. І, до речі, така сенсорна кнопка вже вмонтована на робочих місцях парламентарів. На її встановлення в систему «Рада ІІІ» було витрачено понад 400 тисяч гривень, але її досі не ввімкнули…

Якщо ж народним обранцям вкрай важко навчитися користуватись такою системою, то слід не обмежуватись напівзаходами – штрафами і громадськими роботами. Тоді вже слід карати порушників згідно з кращим світовим досвідом. Наприклад, в Литві за неособисте голосування депутат позбавляється мандата. А в Ізраїлі взагалі сяде у тюрму.

Ірина Шевченко, Тетяна Урбанська

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter