Керівник Національного центру управління та випробувань космічних засобів Володимир Присяжний / УНІАН

Керівник Національного центру управління та випробувань космічних засобів Володимир Присяжний: Ми все знімаємо, але ми не розвідники. Наша задача – дати розвідникам знімок…

Про відправку послань з Землі за сорок світлових років, космічне сміття, розвідку з космосу та сигнали від інопланетян в інтерв’ю УНІАН розповів керівник Національного центру управління та випробувань космічних засобів Володимир Присяжний.

Керівник Національного центру управління та випробувань космічних засобів Володимир Присяжний / УНІАН

Національний центр управління та випробувань космічних засобів (НЦУВКЗ) – єдина структура в Україні та Східній Європі, яка забезпечує виконання всього комплексу заходів з експлуатації космічних систем. 

Вони керують супутниками та приймають інформацію з космічних апаратів. Моніторять з космосу суходіл, моря та ріки, атмосферу та кліматичні зміни, фіксують надзвичайні ситуації, виконують завдання силового блоку у сфері оборони та державної безпеки. Ба більше, навіть контролюють територію планети щодо виконання договорів про заборону ядерних випробувань та досліджують новітні зразки космічної техніки. Однак, крім своїх основних завдань, завзято беруть участь у виконанні дитячих мрій. 

Вже за кілька днів, 28 вересня, з їхньої космічної станції в місті Золочеві Львівської області, науковці вперше в історії відправлять до іншої планетної системи TRAPPIST-1 сигнал з закодованими в ньому сотнею тисяч дитячих малюнків. Ілюстрації, які збиралися понад рік, тепер полетять зі швидкістю майже в 300 тисяч км/с на відстань близько 400 трильйонів кілометрів. 

Мета проекту – показати дітям зі складними захворюваннями, як їх намальовані на папері фантазії стають частиною великого всесвіту, та надихнути українських дітлахів мріяти без меж. Організатором та ініціатором запуску мрій в космос виступила команда українського благодійного проекту «1+1 медіа» «Здійсни мрію». «Промінь мрій» офіційно підтримало Міністерство закордонних справ України. 

Щоб більше дізнатися про унікальний проект, космос і, в цілому, роботу НЦУВКЗ, УНІАН зустрівся  з керівником центру Володимиром Присяжним. 

Після анексії Криму управління центру було переведено є Євпаторії до Києва. Чи вже вдалося відновити втрачене та працювати на повну? 

В Євпаторії ми, справді, втратили багато. Особливо прикро за унікальний радіотелескоп РТ-70. Але після переведення в Київ для нашого центру почалося нове життя. За ці роки ми повністю відновили втрачену інфраструктуру та зробили декілька кроків вперед. Відновили Центр управління польотами космічних апаратів, збудували новий в Дунаївцях на Хмельниччині, модернізували всі станції на континентальній території України. Раніше їх фінансували в останню чергу, адже всі гроші вкладали в Євпаторію… 

Основне завдання центру – управління, випробування та експлуатація космічних систем, створених в рамках Загальнодержавної національної науково-технічної космічної програми. Між іншим, запуск нашого «Січ-2.1» планується на наступний рік.

Крім цього, на основі своїх можливостей, ми експлуатуємо іноземні космічні апарати на договірній основі. В минулому році Національний центр отримав статус оператора європейської космічної системи Copernicus. 

Голова НЦУВКЗ розповів про переїзд управління центру з окупованого Криму / УНІАН

Що нам дає цей статус?

Державне космічне агентство України та Європейська Комісія підписали Угоду про співробітництво в галузі доступу до даних і використання даних супутників «Sentinel» програми Copernicus. Ми збудували свій сервер (зараз вже закінчуємо, проводяться випробування), і потім вони нас включать в цю систему. Тож будемо постійно отримувати в ріал-таймі інформацію, яку вони відправлятимуть зі своїх супутників на свій сервер. 

Вже є багато охочих отримати цю інформацію. Чекають вищі навчальні заклади, адміністративні структури, навіть комерційні організації. Розумієте, сам по собі, знімок супутника – це картинка. Але, на підставі знімку чи декількох знімків, можна визначити певні речі, створити вже продукт. Наприклад, якщо працюємо в інтересах аграріїв, то можна прогнозувати врожай чи слідкувати, як ростуть культури. Між іншим, ставив собі питання, чому Європа нам дає безкоштовно цю інформацію. Певно, думають, що все одно будемо до них звертатися.

Щоб «розшифрувати» та зробити продукт, про який ви кажете?

Умовно кажучи, так. Але ми в цьому плані далеко просунулись. Вже самі вміємо використовувати інформацію в інтересах національної оборони, безпеки, економіки, екології. 

Тобто можете відстежувати, наприклад, загрози пожеж?

Саме так. 

Уточніть, хто більше за інших звертається до вас за інформацією?

Національний центр працює, більшою мірою, на органи влади. Адже наше основне завдання – оперативне інформування вищого державного керівництва про виникнення джерел небезпеки в країні. Можемо отримувати завдання від президента, РНБО, Кабміну, силового блоку та різних міністерств. Наприклад, чимало працювали в інтересах МінТОТ, бо на окупованих територіях зараз терористи затоплюють шахти, і вода під землею переходить вже на наші шахти… 

Також науковці та вчені до нас тягнуться. Наприклад, співробітники Державної екологічної академії ініціювали моніторинг вирубки лісів. Комерційні структури також можуть замовляти нам інформацію. 

Щоб впроваджувати космічні технології в регіонах, почали створювати регіональні структури. Підписали угоди про співпрацю з Житомирським національним агроекологічним університетом та створили в Житомирі регіональний космічний центр «Полісся». Незаконний видобуток бурштину, вирубка та хвороби лісів – все це можемо побачити з космосу. Також плануємо зробити регіональний центр в Південному регіоні, який охоплюватиме Херсонщину, Миколаївщину, Одещину, Кіровоградщину, та у Львові – регіональний центр «Галичина» (Закарпаття, Івано-Франківська, Волинська, Львівська області). 

Присяжний розповів, як НЦУВКЗ співпрацює з органами влади / УНІАН

Коли ви побачили проблему, той самий незаконний видобуток бурштину, які ваші наступні кроки? Кому повідомляєте?

У нас є порядок взаємодії [з замовниками інформації], терміни подання заявок та терміни виконання. До речі, підкреслю важливий нюанс щодо оперативності в замовленні космічної зйомки: оперативність ми рахуємо не з моменту замовлення зйомки, а з моменту отримання інформації із супутника на станцію. Бо коли замовлено космічну зйомку, а ми спостерігаємо хмарність – знімай чи не знімай, нічого не побачиш. Але коли супутник вже зняв «картинку», то він моментально скидає фотографію на станцію. Тоді час проходження до користувача – двадцять хвилин.

Коли востаннє центр повідомляв якусь інформацію президенту, і про що вона була?

Останні рази ми готували доповідь щодо екологічних проблем.  

Чи багато інформації у вас засекречено, враховуючи, що серед замовників є силові відомства?

Ми цивільна установа, але силовий блок – наш основний замовник. І це не дивно, адже в країні війна. 

Знімаєте з космосу розташування військової техніки?

Ми все знімаємо, але ми не розвідники. Наша задача – дати розвідникам знімок, а вони його самі дешифрують. Хоча для деяких силових структур, у яких немає таких фахівців, дешифруємо інформацію за їхнім письмовим проханням до нас. І тоді вже віддаємо їм фотосхему не через двадцять хвилин, а через дві-три години. 

Читала, що саме спеціалісти центру на той час ще у Євпаторії знайшли корабель «Фаїна», захоплений сомалійськими піратами.

Цим питанням тоді займалося, в першу чергу, Головне управління розвідки, а я тоді керував космічною розвідкою в Головному управлінні. Начальник Головного управління мені поставив завдання, мовляв, є радіо перехват інформації про те, що сомалійські пірати захопили судно десь двісті-триста міль на схід від Африканського рога. Одна міля – це тисяча вісімсот кілометрів, спробуй знайти ту «точку» у відкритому океані... 

В той час саме йшли випробування космічної системи EgyptSat. Цей космічний апарат для єгиптян зробила Україна (це прототип КА «Січ-2»). Отже, тривали льотні випробування і група управління EgyptSat знаходилася в Єгипті, плюс, їх підстраховували спеціалісти центру в Євпаторії. 

Ми зв'язалися з начальником групи управління і домовилися, щоб вони спланували зйомку з цього супутника. Ми знали тактику піратів, що вони глушать двигун та судно дрейфує за течією. Порахували швидкість течії, коли приблизно судно підійде на 25-30 кілометрів до берегової зони, можна буде прив’язатися до координат і зробити знімок супутником. Ось тоді ми зробили перший знімок «Фаїни». А далі вже, знаючи координати корабля, замовили зйомку з ізраїльського супутника Eros-B. 

Присяжний розповів, шо шукають ті, хто звертається до НЦУВКЗ / УНІАН

А зараз звертаються до центра із запитом «щось» знайти? Що шукають?

Звертаються. Дехто вважає, що космічний апарат постійно висить над нами та все бачить. Але це не так. Земля крутиться, космічний апарат також крутиться. За добу один супутник ДЗЗ (дистанційного зондування Землі) літає на висотах від 300 до 800 кілометрів та пролітає довкола Землі десь шістнадцять раз. 

Через незнання були різні заявки. Колись з Генеральної прокуратури зверталися, мовляв, десь в Івано-Франківській області об одинадцятій вечора хтось потонув на скутері, чи можемо ми дати якусь інформацію. Ми нікого не ображаємо, а розповідаємо принцип зйомок з космосу. Наприклад, у даному випадку потрібен супутник не оптичного, а радіолокаційного діапазону. У нас доступу до таких немає, але можемо замовити та купити знімок у американців, канадців, німців чи італійців, які мають такі супутники. Втім, не факт, що умовний американський супутник тоді пролітав над озером. Вірогідність маленька. 

При цьому, ресурс дуже дорогий. Для порівняння: квадратний кілометр зйомки супутником оптичного діапазону в американців коштує десь 25 доларів. Мінімальне замовлення – 169 квадратних кілометрів. А радіолокаційна зйомка коштує, наприклад, 800 доларів за квадратний кілометр. Це дуже дорогий супутник. Зауважу, що це я називаю орієнтовні розцінки, якщо якийсь комерсант хоче зйомку замовити. Ми знімки також купуємо, але у нас вартість інша, десь вп'ятеро дешевше. 

Чи відстежуєте потенційно небезпечні космічні тіла, астероїди, метеорити?

Це трошки не наша тема, хоча група моїх співробітників у Мукачеві цікавляться астероїдами. Але відкриттям займаються все-таки науковці. Ми – «водії» космічних апаратів. 

Я маю на увазі не відкриття, а можливість першими побачити, якщо астероїд летітиме на нас.

Оптичні засоби дають можливість за цим дивитися. Ми тісно співпрацюємо з науковцями з багатьох університетів, які мають телескопи. Вони не просто навчають студентів, але працюють в наших інтересах. Якщо побачать якісь проблеми, то інформація повідомляється на командний пункт нашого центру контролю космічного простору, далі пересилається у відповідні органи. Вчені можуть щось розрахувати, але що ми зробимо, якщо летітиме астероїд більший за Землю? 

Добре, а чи приймали ви сигнали від інопланетних цивілізацій?

Підтвердити це не можемо, але таку можливість маємо. Це питання, радше, до Академії наук, адже по далекому космосу ми працюємо в їхніх інтересах. Знаєте, я сам мрійник. Тому вірю, що колись будемо літати відпочивати на вже відкриті екзопланети. 

Між іншим, наукова та дослідницька діяльність – це один із семи напрямків нашої діяльності. Ми забезпечуємо розробку та дослідну експлуатацію новітніх зразків космічної техніки, беремо участь у національних та міжнародних конференціях з космічної тематики.  Зараз, наприклад, готуємося до міжнародної конференції, а 28 вересня будемо відправляти мрії маленьких українців у космос.

З архіву проекту «Промінь мрій» 

Про цей проект хочу поговорити з вами детальніше. Отже, понад сто тисяч дитячих малюнків будуть зашифровані та відправлені єдиним сигналом у космос з вашої станції у Золочеві.  Навіщо вам цей проект?

Вирішили піти назустріч нашим діткам. Це гуманітарна акція, ми не маємо з неї ніяких прибутків. Зараз тривають випробування нашого телескопу на цій космічній станції, і ми включили цю акцію в план випробувань.

Як все це буде відбуватися? 

«1+1» зацифрували всі малюнки. Вийшов чималий об’єм, кілька терабайт. А все інше – справа техніки. Між іншим, в Євпаторії колись вже відправляли послання в космос.

Відповіді не було?

Ну, це ж скільки років послання буде йти… У будь-якому разі, можемо сміливо заявляти, що 28 вересня ми вперше в Україні будемо відправляти такий обсяг інформації за один раз. Уявіть тільки, за сорок світлових років зі швидкістю майже триста тисяч кілометрів на секунду…  

…історичний момент.

Саме так. У сюжеті телевізійників коментарі давала голова Львівського астрономічного товариства Любов Янків-Вітковська, а також провідний фахівець радіоастрономії Олег Ульянов. Вони були у захваті.

Як обирали планету, куди відправляти послання?

Щоб все було чесно, виходили з технічних характеристик нашої антени та передавальних пристроїв. Щоб обрана відстань відповідала нашій потужності, а планета була чимось схожою на Землю. Ми порахували, що нашої потужності вистачить для послання до планетарної системи TRAPPISTA-1. 

Зірка цієї системи була відкрита вченими та занесена до каталогу у 1999 році. У 2015 навколо зірки виявили чотири екзопланети, дещо схожі до нашої. Система отримала назву TRAPPIST-1. У 2017 році виявили ще три планети. 

З архіву проекту «Промінь мрій» 

Коли орієнтовно ваше послання дійде до точки «Б»? Читала, що мова йде про відстань близько 400 трильйонів кілометрів.

Світловий рік – це час, який проходить світло у вакуумі за один земний рік. А швидкість променя світла, повторюсь, майже триста тисяч кілометрів на секунду. Тобто, якби ми могли пересуватися зі швидкістю світла, то подолали б відстань у сорок світлових років за сорок земних років. Але поки що це мрії. 

Втім, розумієте, є цікавий нюанс. Раптом, наш сигнал зустрінуть на відстані двадцяти світлових років ті, хто там десь живуть? Приймуть на антени повідомлення про планету Земля і вирішать до нас навідатися. 

Присяжний розповів, як дитячі малюнки українців відправлятимуть у космос / УНІАН

Чи довго ваша команда готувалася до запуску «Променю мрій»? Чи треба було щось спеціально налаштовувати?

Спочатку хотів би розказати, що в рамках проекту «Здійсни мрію» до нас раніше вже зверталися. Під Києвом маємо оздоровчо-профілактичний реабілітаційний центр «Мрія». Там база відпочинку і табір, а одну будівлю використовуємо під регіональний відділ (там також є телескоп,  можна експериментувати). 

Так от, телевізійники привезли туди до нас дівчинку з ДЦП, яка любить дивитися на зірки та мріяла про телескоп. Ми їй все показали, розповіли чимало цікавого про дослідження космосу, журналісти подарували їй телескоп, а ми назвали її ім’ям справжню зірку, зареєстрували все, як треба, та подарували сертифікат. Дівчинка була щаслива. 

Приблизно тоді ж журналісти звернулися до нас з питанням, чи зможемо відправити послання у космос. І поки вони там ще думали, ми потихеньку готувалися, в рамках планової модернізації поставили потрібний передавач на станції. 

Хтось скаже: «Військові займаються дурницями». Але це не дурниці! Можливо, якісь дітки потім прийдуть до нас працювати, коли підростуть. А хворий на лейкоз хлопчик, який натискатиме кнопку для запуску променя, можливо, видужає…

Чула про унікальність станції у Золочеві. Це справді так?

Вона дійсно унікальна. Я вам казав про втрату радіотелескопу РТ-70, який зараз гниє в Криму. Так от, наразі 32-метровий телескоп у Золочеві за характеристиками кращий, ніж той, 70-метровий. Це надсучасна радіотехніка. Власне, тому ми цікаві європейським вченим, які збираються приїхати до нас на конференцію. 

Є ризики, що щось піде не так, і запуск не відбудеться? 

Ні, ми ж військові, тому все передбачили. Буде резервування, два передавачі. Головне, що все буде реально – дітям брехати не можна. Заявлено сорок світлових років, значить, буде сорок. Під час запуску послання має бути двадцять п’ять дітей (по одній дитині з кожної області). Батьків зберуть в одній залі, де вони питимуть каву і спостерігатимуть за космічної подією на проекторі. А дітей розмістять в іншій, де їм розкажуть чимало цікавого про космос. Також буде телевізійна трансляція на Хрещатику (під час KYIV LIGHTS FESTIVAL відбудеться художня візуалізація запуску сигналу) і у нашому командному пункті тут, в управлінні центру. До нас привезуть дітей з «Охматдиту» - учнів лікарняної «Школи супергероїв».

Станція в Золочеві / фото з архіву проекту «Промінь мрій» 

Ви прибуткове підприємство?

Ні, але можемо заробляти гроші на спецфонд на свій розвиток.

А чи можна до вас звернутися, щоб, наприклад, отримати іменну зірку? 

Цим займаються комерційні фірми, коштує пару тисяч гривень. Але ми також знаємо, як це зробити, маємо телескопи. Тому звертайтесь, зробимо знижку. Між іншим, я теж маю іменну зірку «Володимир Присяжний», мені сертифікат на день народження подарували.

Ви раніше згадували аж сім основних напрямків діяльності центру. Про що йде мова?

Перший – управління, випробування та експлуатація космічних систем. Другий – прийом і попередня обробка інформації з космічних апаратів. Третій – тематична обробка даних дистанційного зондування Землі та виготовлення продукції в інтересах оборони, національної безпеки та економіки.

Наступний важливий напрямок – це контроль навігаційного поля та експлуатація Національної системи координатно-часового та навігаційного забезпечення. Система призначена для контролю навігаційного поля, створюваного системами GPS, GALLILIO, вироблення коригувальних поправок і видачі їх споживачам. Наразі покриття нашої системи діє в Житомирській, Київській, Хмельницькій, Тернопільській, Чернівецькій, Рівненській, Вінницькій, Івано-Франківській областях, а також по зоні дотику - від Старобільська до Маріуполя. Хочемо покрити «сотами» всю Україну та, в тому числі, на цьому заробляти на подальший розвиток системи, робити більш точні приймачі. 

Також здійснюємо геофізичний моніторинг всієї Земної кулі, контроль за виконанням договорів про заборону ядерних випробувань. Під Києвом та в Кам’янець-Подільському районі маємо дві установи, які за цим слідкують. Наприклад, коли в минулому році в Північній Кореї підірвали бомбу, мені через п’ятнадцять хвилин доповіли про потужність та тип вибуху, і ця інформація відразу пішла в МЗС та далі. Ці установи моніторять сейсмічну ситуацію та інші геофізичні феномени по всьому світу. Плюс, відстежують радіаційний фон за результатами аналізу атмосферних аерозолів. Це потужні наукові заклади, в яких працюють багато вчених. 

Наступний дуже важливий напрямок – експлуатація національної системи контролю та аналізу космічної обстановки. Ви, певно, чули про космічне сміття. Це дуже актуальна тема.

Голова НЦУВКЗ розповів про проблему з космічним сміттям / УНІАН

Його справді так багато, як вважається?

Дивіться, на нашому контролі близько дев’ятнадцяти тисяч об'єктів, з яких близько чотирьох тисяч космічних апаратів. З цих чотирьох тисяч тільки десь півтори тисячі дієвих, інші вже мертві. Тобто, ресурс у них закінчився, а вони собі просто літають. Наш «Січ-1» також ще літає, а ми його контролюємо. Бо одне з наших завдань – контроль за сходженням об’єктів з орбіт, контроль зближень. Простими словами: щоб нічого не впало нам на голови. 

Насправді, це все небезпечна справа, адже супутники бувають з ядерними енергетичними установками. Колись поблизу озера Онтаріо в Канаді впав російський супутник саме з ядерно-енергетичною установкою, такий «шорох» був... 

На сьогодні системи контролю та аналізу космічної обстановки мають США, Росія, Китай і Україна. Європа також вирішила кілька років тому створити свою систему космічного контролю. Ми пробували до них приєднатися, але ми ж не є членом ЄС, і це - головний камінь спотикання. 

А ми можемо якось утилізувати космічне сміття?

Такі проекти є, але це все майбутнє. 

Що робите, коли об’єкти наближаються один до одного і є ризик зіткнення?

Інформуємо власників. Наприклад, звернулися до нас казахи, щоб ми подивилися за їхніми супутниками. Бо за даними американського каталогу очікувалося зближення з якимось об'єктом. Ми подивилися за нашими даними, виявилося, що все нормально. Вони нас послухали, тим самим, не стратили своє паливо. Адже, щоб відвести зближення, треба вмикати двигуни на борту, витрачати на це паливо. А супутник живе, поки є паливо для корекції його положення.

В центрі цієї системи – центр контролю космічного простору, який поки що знаходиться в Мукачеві. Найближчим часом плануємо його перевести. Радше за все, в Житомир, – додамо «Поліссю» новий напрямок. 

Щодо джерел інформації. По-перше, велика радіолокаційна станція в Мукачеві, яка на відстані приблизно шість тисяч кілометрів бачить футбольний м'ячик (може виміряти дальність, швидкість, параметри орбіти). Крім того, наразі тривають випробування сучасної радіолокаційної станції, яка буде бачити ще менші об’єкти, дециметр. А в наступному році, на базі антен станції в Золочеві, хочемо створити радіолокатор сантиметрового діапазону, який буде бачити навіть гайки. 

Ірина Шевченко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter