Бюджет-2008: переглядати не можна залишити без змін

Т. з. «антиінфляційні законопроекти» є політтехноло-гічним продуктом, а не квінтесенцією економічної логіки... Хто знає ім’я голови бюджетного комітету?..

Зміни до бюджету-2008 перетворилися в політичного заручника. Утім, як і чимало інших законів – про імперативний мандат, про двотурову систему голосування на виборах міських голів тощо. Т. з. «антиінфляційні законопроекти» до цього переліку не варто й зараховувати, оскільки вони є швидше політтехнологічним продуктом із присмаком держпланівської цвілі, аніж квінтесенцією економічної логіки.

То ж чи варто ламати списи навколо змін до бюджету-2008? Народна мудрість щодо того, що немає нічого більш вічного, ніж тимчасове, справджується. Вимога внести зміни до бюджету до 1 березня не просто не виконана, а відверто проігнорована. Як урядом, так і парламентським бюджетним комітетом. До речі, складно пригадати за роки всіх каденцій такий сором’язливий, непублічний і безініціативний бюджетний комітет. Як правило, посада голови комітету є потужною катапультою в активне політичне життя і гарантією постійної уваги з боки мас-медіа. Згадаймо Азарова (1993–1996), Тимошенко (1998–2000), Турчинова (2001–2002), Порошенка (2002–2006). Теперішній голова Микола Деркач (блок Литвина, колишній заступник голови Дніпропетровської ОДА і екс-міністр економіки) за рівнем цитованості поступається навіть наймолодшим народним депутатам. Скажімо, український Google фіксує 949 посилань на «Миколу Деркача, голову Комітету з питань бюджету» і 2140 посилань на Лесю Оробець.

Розглянемо аргументи й контраргументи на користь (не)прийняття змін до бюджету. Розпочнемо із реальностей, які мали б підштовхувати уряд до їх найшвидшого прийняття, однак цього насправді не відбувається.

Асигнування на готівкові видатки в рахунок знецінених заощаджень фактично вичерпані, а кількість тих вкладників, хто зареєструвався, вже ось-ось перевищить виділені на цю мету шість мільярдів гривень. Реакція на ці виплати є дещо відмінною у містах і в селах. Вдячність урбанізованих пенсіонерів зазнала значної ерозії внаслідок галопуючих цін, і в чергах нерідко доводиться чути: «Вона дала – вона ж у нас і забрала». Селяни, які меншою мірою відчули на собі ціновий харчовий ажіотаж, готові на прем’єра ледве не молитися. Однак сальдо емоцій все одно на користь Тимошенко. Після першої хвилі можна взяти й літню паузу, а за цей час запустити систему безготівкових розрахунків – два мільярди клірингових гривень в рахунок боргів за комунальні послуги. Сподівання на те, що запрацює стаття 79 Закону про бюджет все ще залишаються – вона дозволяє урядові безперешкодно скеровувати на виплату заощаджень понадпланові приватизаційні кошти. І хоча 8,9 млрд. гривень (приватизаційний план на рік) не вимальовуються навіть на видноколі, шалена боротьба за них стала ледве не каталізатором теперішньої політичної кризи.

До перегляду бюджету підтискає також необхідність поповнити обігові кошти Нафтогазу у формі державної компенсації НАК "Нафтогаз України" різниці між цінами закупівлі імпортованого природного газу та його реалізації суб`єктам господарювання на виробництво теплової енергії, яка споживається населенням. Визначена на цю мету річна сума у 4 млрд. 335 млн. невдовзі буде вичерпана, і її необхідно поповнювати. Поки що уряд зволікає і з підвищенням цін на газ для населення, перекладаючи натомість цей тягар на промислових споживачів (перехресне субсидування). Цільова надбавка на реалізацію газу для останніх (іншими словами, плата за послуги Нафтогазу) зросла на 12 відсотків (на 6 відсотків для підприємств хімічної промисловості).

Іншим аргументом на користь невідкладних змін до бюджету є постійні прохання податкової служби збільшити їм бюджетний простір для відшкодування ПДВ, визначений на сьогодні в розмірі 24 з половиною мільярда гривень. Податківці парадоксальним чином стають заручниками митників. Чим більше митники наповнюють бюджет, стягуючи при цьому живі кошти замість вексельних папірців, тим більше відшкодування мають сплачувати податківці. Тож переможні реляції відомства Хорошковського (якому вже пророкують відставку через зближення з Балогою) мають і зворотній бік, передусім для відомства Буряка. Зобов’язання голови ДПА про те, що до 1 квітня в Україні не залишиться невідшкодованого ПДВ, виявилися такою ж фата-моргана, як і груднева рішучість уряду раціоналізувати систему соціальних пільг, фактично відновлених кабмінівською постановою №407 від 23 квітня 2008 року. Уже очевидно, що в прокрустове ложе завширшки 24,5 млрд. відшкодувань податкова не втиснеться, тож і просить Мінфін розширити поле для маневру. Швидше за все, ці листи залишаться гласом волаючого в пустелі, що означатиме: проблема ПДВ по-українськи постане з новою силою. А восени, коли експортери зерна вивозитимуть збіжжя за кордон і виставлятимуть ще більше ПДВ на відшкодування, ця проблема загостриться ще болючіше.

Однак поки що уряд не поспішає з повноцінними змінами до бюджету, натомість обмежуючись порівняно незначними корективами (бюджетні законопроекти, пов’язані з видатками на збройні сили або ж із дотриманням норм Кіотського протоколу). Справді, існує ризик, що цього разу законопроект не буде проголосовано у бліц-режимі, і його настільки обтяжать соціальними ініціативами, що замість інфляційного антидепресанта він перетвориться на інфляційного каталізатора. До того ж запас міцності щодо зарплат і пенсій до осені, коли спаде інфляційна лихоманка, у бюджеті є.

Тим часом уряд готує під зміни нову доходну базу. З цією метою 15 травня у ВР був зареєстрований законопроект №2481 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Серед інших положень, цей документ пропонує дещо змінити поспішну й непродуману норму про обов’язковість відведення земельних ділянок чи здобуття права на оренду виключно через земельні аукціони. Замість того, щоб обезголовити корупційну гідру, така норма стала прямою протилежністю цього задуму, зв’язавши руки тим, хто діє в межах закону, і збільшивши хабарі для решти. Тепер уряд пропонує (дослухавшись таки до зойків з місць) розширити перелік винятків для отримання права на оренду земельних ділянок в обхід аукціону. Тепер землю можна буде отримати безаукціонно «під об’єкти соціального призначення, будівництво соціального й доступного житла». У вушко цієї голки спритні забудовники і кмітливі місцеві депутати проведуть і верблюда. Якщо на першому поверсі будинку-хмарочоса розміщено дитячу перукарню, хіба ж це не об’єкт соціального призначення? Ця норма справді має бути або скасована або змінена.

Цікаво, що Кабмін і собі залишив шпаринку для «благодіянь»: якщо законопроект проголосують, то право на оренду земельної ділянки поза аукціоном можна буде отримати й «у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України». Пам’ятається, у січні Ю.В. обіцяла, що «рішення, які годували бюрократа і його родину, просто скасують» («Урядовий кур’єр», 26 січня).

Виглядає так, що на місці скасованих постають нові, не менш привабливі.

Ігор Шпак

УНІАН в Google News