Валентина Семенюк: Тимошенко має відкрити тюрму при Кабміні

Підготовка приватизації стратегічних об’єктів іде за правилами приватизації кіосків... Я така жінка примхлива, що коли колега у ВР має такий самий костюм, як я, то я його не одягаю... Інтерв’ю

Підготовка приватизації стратегічних об’єктів іде за правилами приватизації кіосків... Я така жінка примхлива, що коли колега у ВР має такий самий костюм, як я, то я його не одягаю... На запитання УНІАН відповіла голова Фонду держмайна Валентина Семенюк.

Валентино Петрівно, конкурс з продажу Одеського припортового заводу перенесено на невизначений термін. Ви вважаєте це своєю перемогою?

Ні... Я вже заявляла, що вимагаю від Тимошенко повністю виконати рішення РНБО та укази Президента про заборону продажу Одеського припортового заводу й скасувати незаконний продаж цього об`єкта.

Заяви про якийсь “невизначений термін”, на який перенесено конкурс з продажу ОПЗ, свідчать про те, що Тимошенко та її оточення намагатимуться робити ще спроби, аби нелегально продати завод. І це відбуватиметься через незаконні доручення Тимошенко, навіть без рішень уряду, – вона прикриватиметься судовими рішеннями, які вона вміє "добувати".

Я розумію, що маніпуляції – це єдине, що вміє добре робити Юлія Володимирівна, але маніпулювати на такому рівні, коли йдеться про долю надприбуткогово об`єкта, який серед інших становить основу національної безпеки країни, – це ганебно.

Призначений урядом в.о. Портнов стверджує, що відносно ОПЗ начебто існують тіньові домовленості з Главою держави про те, щоб змінити на підприємстві менеджмент, який без приватизації в тіньовому режимі забезпечуватиме доходами певні владні кола. Вас Портнов згадує як інструмент тих домовленостей...

На ОПЗ керівник – Горбатко, який працює там тридцять сім років. Які там схеми? 450 млн. – дивіденди та податки щорічно, колосальний соцпакет. Це і є приклад ефективного управління держави. І Фонд – орган управління для ОПЗ.

У ЗМІ пройшла інформація, дуже схожа на піар, про те, що Ви нібито заклали свою квартиру, аби виплатити гроші центральному апарату Фонду. Якою була сума? У якому це було банку?

Портнов і його команда декілька разів намагалися вилучити в електронному варіанті систему бухгалтерії, платіжкі на комунальні послуги й самі зарплатні нарахування. І коли ми побачили, що тричі надсилаємо і Держказначейство документи на проплату комунальних платежів і отримання зарплати, а з Держказначества нам пишуть, що неправильно оформлені документи, а потім телефонують, що приїдьте і отримайте зарплату тільки під підпис Портнова, – я зрозуміла, що це хід, щоб провести легалізацію його підпису. Аби 20 травня відбувся так званий “конкурс” з продажу ОПЗ.

Якщо ми отримаємо зарплату під його підпис, то там потім ніхто не розбиратиметься, яка там стояла печатка – Кабміну чи Фонду. Усе – підпис легалізовано...

Знаю, були спроби взяти в працівників Фонду хоча б роздруківки платіжних доручень, але працівники Фонду їх не дали. Портнов і команда хотіли взяти платіжні доручення знову ж таки, щоб їх підписав пан Портнов, і завірити печаткою Кабміну, хоча казначейство не має права видавати гроші таким чином. І вчора вони розраховували підмінити наші платіжки печаткою Кабміну. Бо коли я звернулася в казначейство з проханням показати, за якими платіжками – моїми чи за портновськими – ви даєте нам зарплату, відповідь ми не отримали.

Якби ми отримали зарплату і там би стояла печатка Кабміну і підпис Портнова, – то 20 числа торги можна було б провести і вони були би узаконені. Взяти зарплату – це узаконити афери Тимошенко.

Документ про кримінальну відповідальність за невиплату зарплати до мене ще не находив, це може настати 4 червня.

Я прекрасно розумію, що все це підведено під день авансу. Тож я зібрала трудовий колектив Фонду, розказала, яка ситуація, і спитала, скільки кожному треба зарплати.

Офіційні нарахування зарплати співробітникам Фонду становлять мільйон двісті сорок три тисячі гривень. Я звернулася до одного з банків, щоб узяти кредит особисто на себе під квартиру. Звичайно, варіанти розглядала різні. Але, я дякую колективу, вони сказали: “Валентино Петрівно, ми потерпимо”.

Я не можу сказати, у якому банку я замовила кредит, бо не хочу, щоб банкір мав неприємності. Але, повірте, що під моє ім’я мені завжди дадуть гроші.

До речі, у мене вже є досвід: я допомагала своєму братові в дев’яностих витягувати господарство в районі, яким він керував, саме завдяки таким кредитам. І все в нас вийшло. Сьогодні це успішне колективне господарство.

А як взагалі ведеться хоч якась робота: печатка у Вас, доступу до рахунків Ви не маєте, картки зразків підписів завірені урядовою печаткою і оформлені письмовим дорученням прем`єр-міністра на Портнова?..

Усі оригінали свідоцтв – про реєстрацію установи, про реєстрацію у центральному статистичному управлінні, про сплату податків, про випуск газети – знаходяться в мене. Головна печатка, штампики – усіх двадцять вісім – у нас в апараті під жорстким контролем. Печатки в Портнова немає. Коли він зайшов у Фонд, я одразу ж попередила МВС і дозвільну систему, що печатка в нас є і іншу ніхто не має права видавати. Тому він усе завіряє печатками Кабінету міністрів. Зразки підписів, які вони перезатверджують, – предмет для вивчення правоохоронними органами.

Прем’єр-міністр не має жодного стосунку до рахунків Фонду, до печатки. Якщо казначейство заблокувало рахунки за дорученням прем’єра, то хай воно відповідає перед законом.

Коли прийшов сюди пан Портнов разом із Тимошенко, їм потрібно було передусім захопити електронну систему обліку майна, їм була потрібна база даних майна.

Але я сказала: я не тримаюся посади, але поки не буде офіційного рішення Верховної Ради, не буде складено спеціальної комісії, поки не прийде Рахункова палата, поки не буде складено акт прийняв-здав, я влади такими наскоками не здам. До мене розтягнули 78% майна. Мені довелося багато розгрібати того болота, і зараз, коли я не зроблю тут акту прийому-передачі, то всі гріхи повісять на мене.

А мене як соціаліста вигідно дискредитувати. Зараз уже соціалістів у парламенті нема, зраду вже на нас не повісиш. І я хочу навчити всіх, хто приходить до влади, – влада не може бути перерваною, потрібна її наступність...

Нещодавно було засідання РНБО. Я не вникаю у тонкощі, як здобувалася ліцензія на продаж шельфу Чорного моря на видобуток газу. Але головне, приїхав тоді прем’єр-міністр, відбувся конкурс, усе зафіксовано на плівці. Виграв той чи інший конкурсант. При Януковичу вже отримали документи й оформили ліцензію. І тепер приходить Тимошенко і забирає ліцензію в іноземної компанії... Це і всередині країни не допустимо – застосовувати силові варіанти, займатися рейдерством. А за нормами міжнародного права це взагалі безчинство, так чинити не можна! Це ж іноземна компанія...

З нею треба вчиняти виключно з правової точки зору, через рішення суду.

У нас, скажімо, через систему Інтернет проходить сорок три тисячі договорів оренди. О п’ятій вечора система спрацьовує – хто заплатив за оренду, хто не заплатив. Якщо не заплатив, то я йду в суд і тільки судом змушую заплатити штраф чи пеню.

Якщо завтра міжнародна компанія піде в Страсбург до суду, то я вам хочу сказати, що нам не вистачить усього родовища, щоб розрахуватися за порушення прав...

Коли я прийшла сюди, у нас були арештовані літаки, кораблі, контейнери. А тепер через суди все повертають. Нехай це роки... Тому приватизація має бути виважена. Я ж категорично виступала проти Криворіжсталі...

У мене там працюють близькі друзі, і, може, Вам як соціалістці цікаво буде: там людям квартири дають, а звільняючи працівника, по сто тисяч гривень виплачують... Прошу назвати хоч одного українського капіталіста, на чиєму підприємстві такий соціальний пакет?

А в мене – постійні скарги від працівників за порушення умов праці..

Коли умови конкурсу розробив ФДМ, то ми написали, що вугілля має купуватися на території України. А що робить пан Міталл (іноземний власник Криворіжсталі. – Авт.)? Купляє вугілля в Польщі, возить сюди вагонами, а звідси напівсирець – метал гонить на Польщу. Хто втратив? Наші шахтарі.

Так ось, повертаючись до ліцензії на шельф. Сьогодні в уряді засідає Тимошенко, у Фонді – Семенюк, а компанія судитиметься з державою. І гроші йтимуть з державного бюджету. Тому владі слід навчитися залишати посади, передаючи при цьому акти: прийняв-здав. І для іноземних компаній нема різниці, який там був прем’єр чи голова ФДМ.

До мене, до речі, надходять документи, писульки, копії доручень, підписані Тимошенко без вхідних підписів (показує доручення. – Авт.). Крім того, подивіться реквізити цього паперу, який надійшов від Портнова: Київ, вулиця Грушевського, ФДМ України (адреса Кабінету міністрів, а не ФДМ. – Авт.)... Розумієте, це ж підроблений документ. ФДМ України за такою адресою ні в ЄДРПУ, ні в податковій не зареєстрований, це, даруйте, бланк невстановленого зразка.

Вони там з Тимошенко листуються, і на цьому вся їхня діяльність... І це така робота Юлії Володимирівни з 2005 року. Я про це знала, вони копії доручень дають, у себе у вихідній кореспонденції ніде не реєструють, оригінала нема, а тобі прислали по факсу. То хто сяде в тюрму – той, хто надіслав таке доручення, чи той, хто його виконує? Це називається підстава. Може, там і підписи не її, а факсиміле.

Так, я під час її першого прем’єрства не завізувала документи про приватизацію спиртової галузі, продаж вінницького заводу “Кристал”, уранових шахт. Бо на це все присилалися доручення, за якими Фонд працювати не може...

На початку лютого Віктор Ющенко створив групу, яка мала сформувати концепцію приватизації і синхронізувати бачення цього процесу Президентом і прем’єром. Але ніхто з лютого не чув про презентацію жодної концепції, за півроку жодних надходжень від приватизації нема. І складається враження, що Віктор Андрійович просто блокує приватизаційні плани уряду?

Щодо надходжень від приватизації... У грудні місяці, коли до влади прийшла Юлія Володимирівна, була постанова про те, щоб зупинити приватизацію на біржах. Вона, з одного боку, каже, що не виконуються план, з другого – сама зупинила приватизацію.

ФДМ – не орган виконавчої влади, він є органом зі спеціальним статусом. Робоча група працювала з РНБО, напрацювала свої пропозиції, вони викладені в рішеннях і в указі Президента. Там було доручено розробити програму, змінити законодавство, прийняти концепцію. ФДМ розробив і надіслав в Кабмін відповідний документ. За цю роботу відповідає уряд. Усе, що стосувалося ФДМ, ми зробили. Документи перебувають на розгляді у Верховній Раді. Програма приватизації не мінялася з 2000 року. Вона діє до прийняття нової. Підготовка приватизації об’єктів стратегічного призначення йде за правилами приватизації кіосків. Тому було рішення РНБО, у якому сказано, що цього робити не можна.

До речі, план приватизації жодного разу не виконувався, і моїх попередників ніхто не критикував, ніхто в з них не питав. Сьогодні ж продаж майна перетворили в панацею від усіх бід. Цим хочуть закрити всі дірки. А що, економіка, не працює? ФДМ обліковує об’єкти, а управляють галузеві міністерства. А якщо вони неефективно управляють, то хай прем’єр-міністр запитає в них. У мене на обліку 538 об’єктів з корпоративними правами, і з них всього 240, де пакет державної власності становить 50 відсотків і більше. Це об’єкти, які або готуються до приватизації, або перебувають у стадії передпродажної підготовки, або заборонені до приватизації. У мене – мізер, усе решта – галузеві підприємства. Як управляють, так і отримують.

У мене кожен новий міністр пише листа: покажіть, скільки в мене майна. Та чого ти мені пишеш? У тебе департамент. У тебе електронна система. У мене вся база даних, як за галузевим принципом, так і за територіальним. Міністерство у своїй системі може ввійти у базу даних свого майна. Керуй, підбирай менеджерів...

Ви були присутні у Верховній Раді, коли Президент мав зачитувати своє послання. Чекали там, де зазвичай товчеться преса... Скажіть, для чого Вам було слухати виступ Віктора Ющенка? Він ще вас потім, пригадую, у щічку поцілував... У вас ніжні стосунки з Президентом?

У мене було офіційне запрошення на сесію Верховної Ради. Верховна Рада за мене голосувала. І голова ВР завжди надсилає мені запрошення на такі події.

Я прийшла, смикнула за двері сесійної зали – вони зачинені. Прийшла, якраз коли мало починатися засідання. Природно, що я зайшла в кабінет Яценюка. Тому, коли сказали, що Президент виступатиме перед пресою, я залишилася.

Я прийшла у Верховну Раду депутатом-мажоритарником у 1994 році, я приймала Конституцію, усі закони, у тому числі закон про вибори, дякуючи якому депутати там сидять...

А з Віктором Андрійовичем у мене були завжди нормальні стосунки. Я стояла на Майдані, коли приїжджав голова Соцінтерну. Ми тоді наділи йому помаранчевий шарфик. Віктор Андрійович каже: а чого ж ви самі помаранчевий шалик не наділи? А я кажу: Вікторе Андрійовичу, я така жінка примхлива, що коли побачу, що колега в парламенті має такий самий костюм, як я, я його не одягаю. У мене своя символіка. І ми вас як фізичну особу підтримали. Із Віктором Андрійовичем у мене гарні відносини, якщо щось треба уточнити, він може набрати мене по мобільному. І в мене такі ж ділові стосунки були з Януковичем, і з Єхануровим. У мене на початку і з Тимошенко були такі ж стосунки. Але коли вона спробувала мною порулити такими папірчиками, я сказала: я таке робити не буду.

Виглядає так, що один можновладець блокує приватизацію, а інший – намагається захопити інституцію, щоб мати можливість проводити приватизацію? І наскільки Вас влаштовує відведена вам у цій війні роль? Чи не здається Вам, що Вас використовують, щоб зупинити Юлію Тимошенко?

Я всім казала, у політиці нема любові та нелюбові, бо від одного до другого один крок. Я пам’ятаю, як на Майдані ми спочатку не хотіли підтримувати Ющенка, бо не було підписано угоди в письмовій формі. Тоді нам кричали: геть! А потім, коли Ющенко підписав угоду, а ми вийшли на сцену Майдану, то всі кричали: ура! Інтервал від любові до нелюбові – одна доба.

Я соціалістка, представниця партії, яка має ідеологічна основу. Сьогоднішня ситуація пов’язана з тим, що я багато що зробила. І завжди буде хтось незадоволений приватизацією, і ФДМ буде під пильним наглядом. Але я зробила інвентаризацію майна, усе йде під аудіо- та відеозаписом. У мене у Фонді всі документи підписує ланцюг службовців, юристів, моїх заступників.

Юлії Володимирівні залишилося відкрити тюрму при Кабміні. Бо вона і прокурор, і суддя, за її логікою не корупціонери тільки діти.

Я не стою між Тимошенко та Президентом, я очолюю інституцію, яка має конституційну визначеність. ФДМ, Антимонопольний комітет, НБУ, Рахункова палата, КС – це все інституції зі спеціальним статусом, які пов’язують три гілки влади. Я дію, дотримуючись Конституції, постанов Кабміну, розпоряджень уряду, указів і розпоряджень Президента, а не таких ось писульок.

Коли я призначалася на цю посаду, це була пропозиція і Президента, і Тимошенко, і я чесно працюю. Якщо хочуть мене звільнити, то, то хай звільнять по закону. Бо якщо не буде цивілізованої здачі портфелів, то від держави нічого не залишиться. Бо це не власність БЮТ, це власність українського народу. І ним так розпоряджатися не можна.

Розмовляла Лана Самохвалова