Круглий стіл, як фіговий листок для широкої коаліції

Чи зможе “Універсал” об’єднати існуючі політичні сили на основі зазначених у ньому принципів? Чий виступ сподобався вам найбільше? Ці запитання ми поставили політологам

Чи зможе “Універсал” (документ, запропонований до підписання політичним силам Президентом України) об’єднати існуючі політичні сили на основі зазначених у ньому принципів? Чий виступ сподобався вам найбільше?

Ці запитання ми поставили політологам

Віктор Небоженко, політолог:

Як на мене, дуже добре виступили Тимошенко та Ющенко. Вони говорили про різні речі, але у професійному плані вони виглядали прекрасно, решта  учасників зайняли оборонні позиції. Звичайно, пряма трансляція заходу призвела до того, що було багато вуличного популізму, але що поробиш...  Думаю, що про великий Універсал, який би підписали всі політики, говорити ще зарано, але те, що політики публічно засвітили свої погляди, намагалися знайти аргументи це дуже корисно для країни. Але важко повірити, що універсал залишиться таким, яким його запропонував Секретаріат. Петро Симоненко, звичайно, був дуже категоричний, він образно кажучи, боїться “виносу тіла” з коаліції, коли вона поповниться Нашою Україною. Можливо, йому хочеться якого урочистого винесення, а не брутального викидання. Тож він готується, намагається повернути свій електорат,  пояснити, що він все рівно не залишав своїх позицій, що зрадив не він, а інші. Але навіть на секунду “Наша Україна” та комуністи не можуть бути легітимною коаліцією, бо це призведе до катастрофічних втрат як для електорату КПУ, так і для виборців “Нашої України”.  Круглий стіл, це така нова велика політична українська гра, яка, безумовно, дуже потрібна нашим політикам. Ясно, що Конституція виявилася суперечливою тож вони шукають колективне ідеологічне обґрунтування своїм вчинкам. І Ющенко дуже правильно робить, що “дожимає” своїх майбутніх партнерів, він фактично говорив із однією людиною: кандидатом у прем’єр-міністри: якщо у НАТО, якщо українська мова і якщо помісна церква, то – трошки попрацюєш.

Вадим Карасьов, Президент Інституту глобальних стратегій

“Універсал”, якщо не об’єднає, то приєднає окремі політичні сили до коаліції. Зокрема, “Нашу Україну” він  зможе приєднати до Партії Регіонів, соціалістів та комуністів. Та й то, я би сказав, що не стільки об’єднає, скільки примирить, зніме політичну напругу, дасть змогу віднайти  постійні точки дотику та комунікативні канали. Окрім того, допоможе віднайти форму та формулу формування більш широкої коаліції у парламенті і коаліційного уряду, який би ніс відповідальність не лише  перед більшістю, але й перед Президентом. Це серйозне завдання Віктора Андрійовича – знайти таку формулу коаліційного уряду, щоби він ніс відповідальність не лише перед парламентом, але й перед Президентом. Якщо не юридично, то хоча би фактично. Найбільше мені сподобався виступ Романа Безсмертного.

Він був вдалим і з точки зору загального контексту і з точки зору врахування інтересу “Нашої України” й відстоювання позицій Президента.

Впадало в очі, що Юлія Тимошенко була зайва на цьому круглому столі. Якщо всі казали про пошук компромісу, то тільки вона чітко проголосила, що є влада, а є опозиція, та наголошувала на розпуску парламенту. І це було у дисонансі із загальними настроями у залі. Але це дуже симптоматично, враховуючи тенденції між 2006 та 2009 роком. Цей круглий стіл має підбити риску під всією цією коаліційною епопеєю, яка вже триває чотири місяці й виснажує країну, політиків та суспільство. Цей круглий стіл потрібний, щоб округлити ситуацію, обійти гострі кути та знайти формулу приєднання “НУ” до вже існуючої у парламенті коаліції.

Володимир Фесенко, засновник центру прикладних та політичних досліджень “Пента”:

Я б не перебільшував значення цього заходу і тим більше не розглядав би його як інструмент формування широкої коаліції. Я переконаний, що коаліції створюються не так. Тут мова йде про класичну піар-акцію. Акції цілком потрібну суспільству, бо необхідно продемонструвати, як політики обговорюють між собою подібні проблеми, чи готові вони йти на компроміс чи ні. Але сам компроміс досягається у ході непублічних переговорів. На заході ми побачили як Симоненко працює на своїх виборців, Тимошенко так само  працює на своїх виборців. Тому я думаю у кращому випадку ми отримаємо політичну декларацію. А реальний компроміс народжується за кулісами. Цей круглий стіл це певна підготовча процедура, щоб услід за таким столом, можна було сказати людям: бачите, Янукович майже погодився на НАТО, Кравчук підтримує ідеї НАТО (хоча пам’ятаємо яку позицію займав блок “Не так”). Після цього легше буде підписувати спільний документ між “НУ” та “ПР”. Підписання документу – акція потрібна й добра, бо йдеться про відповідальність майбутніх керівників уряду, але насправді універсал має стати фіговим листком, який прикриє коаліційну домовленість між “Нашою Україною” та “Партію Регіонів”.

Найбільше мене розважив виступ Івана Плюща, воно було і образне і гарне. Він уособлює класичний український здоровий глузд. Іван Степанович з усіх учасників найближче до простих людей та найкраще віддзеркалює український характер. І він найменше заангажований порівняно із іншими учасниками заходу.

Записала: Маша Міщенко

УНІАН в Google News