Справа Жванії: політичний тиск чи справедливість суду?

Народна самооборона може перейти в опозицію... У Луценка сьогодні найтяжчий вибір за всю його кар’єру... Час політичних розкольників минає... Експертні оцінки

Учора апеляційний суд столиці прийняв рішення, спрямоване на позбавлення громадянства України народного депутата, одного з членів, творців і фінансистів Народної самооборони Давида Жванії. Що це – останнє грізне попередження Банкової, чи Жванія таки втратив громадянство? Якщо втратив, то що стало головною причиною: політична самостійність Народної самооборони чи чутки про Жванію в контексті отруєння Президента і заяви Давида Важаєвича, що отруєння не було? Якою буде політична реакція колишнього президентського друга Жванії, а також його соратника й однопартійця, міністра внутрішніх справ Юрія Луценка? Що зробить Луценко, якщо Верховний Суд підтвердить учорашнє рішення апеляційного суду: відбере паспорт у Жванії чи подасть у відставку? Як реагуватиме на це рішення фракція “Нашої України” – Народної самооборони? Чи випадково заява лідера “Нашої України” В’ячеслава Кириленка про відкликання Жванії з кандидатів на посаду Антимонопольного комітету пролунала відразу ж після рішення суду?

Про все це ми запитали в експертів та політиків.

Олесь Доній, народний депутат (НУ–НС, депутатська група Народної самооборони):

НАРОДНА САМООБОРОНА МОЖЕ ПЕРЕЙТИ В ОПОЗИЦІЮ

Громадянства Жванію ще ніхто не позбавив. Було скасоване рішення Радянського суду 1999 року. Через ту судову процедуру Давид Жванія отримав позитивне рішення щодо надання йому громадянства. Зараз готується апеляція до Верховного Суду. Судовий розгляд ще не завершено. Політичне підґрунтя цієї справи очевидне і для політиків, і для простих громадян. Кожен знає, як важко проходять судові процеси. А коли ні з того, ні з сього починають переглядатися судові рішення, які були прийняті дев’ять років тому, це виглядає дивним.

Другий момент, який теж виглядає дивним: за Президента Ющенка Жванія не тільки ставав депутатом, за підписом Президента Жванія призначався міністром. Він, відповідно, проходив перевірку спеціальних органів, СБУ. Тоді слід відправляти у відставку керівництво СБУ, яка свого часу свідомо дезінформувала Президента щодо законності отримання громадянства.

Це виглядає як цілеспрямована й узгоджена дія силових органів з дискредитації, а потім і політичного тиску на політика, який дозволяє собі говорити неприємні речі.

Навіть Кучма свого часу не наважився позбавити Жванію громадянства, хоча такі пропозиції йому надходили. Кучма, розглянув цю справу, але не дав їй ходу. Не знаю чому – чи він вважав такий крок недоцільним з політичної точки зору, чи не знайшов документальних свідчень для цього.

Наша фракція розглядала це питання ще кілька тижнів тому. Усі виступи, які звучали на засідання фракції, зводилися до того, що це політичне замовлення, політичний тиск. Фракція прийняла рішення щодо надіслання заяви на адресу Президента з метою припинення політичного тиску. Її голова В’ячеслав Кириленко отримав відповідне доручення фракції.

Тому його вчорашня заява про відкликання кандидатури Жванії з посади голови АМК виглядала дивно.

Ці події не сприятимуть консолідації фракції, а лише підштовхнуть до виокремлення Народної самооборони. Більшість членів фракції не сприймають таких дій щодо Жванії, тож це загострить відносини між ними та невеличкою групою, яка орієнтується виключно на Президента.

У мене таке враження, що це робиться навмисно, аби фракція не сконсолідувалася.

Я не знаю, що зробить міністр Луценко, якщо Верховний Суд таки підтвердить рішення апеляційного суду. Міністр повинен виконувати судові рішення. Але на засіданні групи ми серйозно обговорюватимемо, що робити далі.

Я не виключаю можливості переходу Народної самооборони в опозицію. Ми повинні добре подумати, чи слід зберігати союзницькі відносини з людьми, які свідомо тиснуть на членів депутатської групи.

Віктор Небоженко, політолог:

У ЛУЦЕНКА СЬОГОДНІ НАЙТЯЖЧИЙ ВИБІР ЗА ВСЮ ЙОГО КАР’ЄРУ

Я вважаю, що це антигуманна акція з боку нашого суду. Навіть якщо Жванія зумів простимулювати дрібних українських чиновників і зробити собі українське громадянство, то це піднімає престиж країни. Це ж як добре, що багаті грузини щиро хочуть мати наше громадянство, фінансувати національно-демократичний рух.

Тепер інший багатій, який схотів би знайти собі притулок у Східній Європі не приїде в Україну, бо його спіткає доля Жванії.

Ця подія – сильний удар по Луценку. Бо при живому міністру внутрішніх справ Жванія не може вберегти українське громадянство. Це якійсь парадокс... Ну не може бути так: народний депутат, один з авторів Майдану і Помаранчевої революції, один з тих, хто входив у легендарний список друзів Президента, – за кілька хвилин втрачає громадянство. Думаю, може, це щось несправжнє, може, Президент ще обніметься із Жванією зі сльозами на очах – за законами християнської моралі?

Тут спрацював цілий комплекс причин... Гадаю, творчий підхід Жванії до справи отруєння Президента зіграв визначну роль. Це, а не поява й надмірна самостійність Самооборони, що вибудована за принципом БЮТ –  коли одна людина, харизматичний міністр внутрішніх справ, заміняє цілу організацію. Справжні технологічні “самоборони” – від Польщі до Мексики й Грузії – формувалися інакше...

Жванія у вільному трактуванні сюжету з отруєнням повернувся до версії колишньої влади – із варіантом самоотруєння. Навіть якщо він мав свої аргументи, то мусив би двадцять разів зважити на те, які наслідки матимуть його заяви.

При нинішньому Президентові Жванії не буде політичного майбутнього. Зараз він може або вступати у відкриту конфронтацію, або перечекати період впливу Ющенка.

У Луценка сьогодні найтяжчий вибір за всю кар’єру. Або він має сказати, що Жванія його друг і він вірить йому більше, ніж Президентові, та подати заяву про відставку, або вдати, що український суд найсправедливіший суд у світі... Не виключено, що Луценко займе третю позицію: нічого не знаю – нічого не чув, – але це сильно вдарить по його політичній долі.

Вадим Карасьов, політолог:

ЧАС ПОЛІТИЧНИХ РОЗКОЛЬНИКІВ МИНАЄ

Жванія може реально втратити громадянство України. Це серйозний сигнал, який показує серйозність намірів тих, хто перебуває всередині судової влади і поза нею. Якщо раніше Жванія розглядав це як поганий жарт, то сьогодні такі наміри виглядають цілком серйозно.

Що стосується відходу Народної самоборони від Президента, то вона давно від нього відійшла – у сам день дострокових виборів, 30 вересня.

Позбавлення Жванії громадянства може стати серйозним ударом по Народній самообороні як самостійному політичному проектові та найбільш щирому, хоч і молодшому, партнерові БЮТ у так званій коаліції пропрезидентських сил. Тому що Жванія – це кріейтор, спонсор і мотор Народної самооборони (Луценко – публічне втілення цього проекту).

Жванія – це типаж політичного розкольника, такі розкольники були затребувані останні п’ять років... Але сьогодні все йде до того, що політична сцена стає більш спокійною, прогнозованою, відпадає потреба в підвищеній мобілізації мас. І таким психологічним типажам просто не буде місця на політичній сцені, незалежно від того – чи позбавляють їх громадянства, чи ні.

Казус Жванії – це певним чином символ політичної епохи, яка минає, ознака зміни політичних типажів і школи акторської майстерності.

У цій історії все наклалося одне на одне – й історія з отруєнням, і спроба зіграти самостійну гру, а також спроба Жванії сконструювати власну політичну гру вже на президентських виборах. Луценко міг би взяти участь у президентських виборах, і на чиєму боці грали б Жванія з Луценком, – тільки Бог знає.

Криза партійно-політичної підтримки Президента пов’язана з падінням рейтингу “Нашої України”, протиріччями в “Нашій України”, що значною мірою пояснюється позицією Народної самооборони й особисто Жванії. Луценко тепер має: чи може він бути в активній політичній грі без Жванії, або ж підтвердяться слова недругів Луценка про те, що він – не більш як проект Жванії.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News