”Незворотно орієнтована на Захід, Україна будує демократію згідно з західними цінностями”

Так оптимістично оцінюють українські вибори в сусідній Румунії. Якщо в 2004 році Янукович отримав 44%, цього разу він зібрав лише трохи більше 30%...

Україна після виборів

Вибори, які відбулися в Україні 26 березня, мають особливе значення з кількох точок зору. Перша – це те світло, яке вони проливають на стосунки України з Росією, що є високою мірою важливими як для Москви, так і для Європи.

Другий аспект – той факт, що результати виборів і вигляд етапу, на якому опинилася післявиборна Україна, є індикатором розвитку в колишніх радянських республіках і можуть послужити моделлю для регіону.

Нарешті, вибори відбивають еволюцію славнозвісної „помаранчевої революції”, яка дає політичним коментаторам ключі для дешифрування демократичної трансформації колишньої Радянської ери.

Спочатку звернемося до відносин між Києвом та Москвою з точки зору виборів.

Перемога партії Віктора Януковича – проросійської партії Регіонів (31- 32 відсотки), з першого погляду могла б видатися ілюстрацією орієнтації населення України на Схід і відмови від „помаранчевої революції”, яка перемогла у 2004 році. Але другою була партія Юлії Тимошенко – екс-прем’єра першого помаранчевого уряду, що дає підставу припустити: „помаранчеві” ідеали і західна орієнтація країни вкорінені глибоко. Більше того, результати, отримані іншими партіями, представляють абсолютно іншу реальність. Виразно проросійські партії навіть не спромоглися подолати прохідний бар’р до парламенту, а партія чинного Президента, лідера революції дворічної давнини Віктора Ющенка „Наша Україна” набрала майже 16% (так в оригіналі. – Пер.). Остання разом з Тимошенковою партією 24% (так в оригіналі. – Пер.) плюс кілька інших демократичних партій можуть мати у парламенті більшість, достатню для продовження „помаранчевої” програми. Таким чином, проросійська орієнтація виборців є менш вирішальною при глибшій оцінці результатів виборів, а у масштабах країни простежується значна прихильність до „помаранчевого”. Одним із інгредієнтів у цій орієнтації України є її вирішальне прагнення на Захід, яке у нинішніх умовах більш холодних відносин між Росією та Заходом аж ніяк не може подобатися Москві. З цієї причини очікується, що відносини між Росією та Заходом будуть „заморожуватися” якраз із метою загальмувати „сповзання” України до Заходу, а особливо – її вступ до НАТО на певному етапі.

По-друге, вибори в Україні відбувалися в добрих умовах і були визнані як такі міжнародними спостерігачами, що, саме по собі, є важливим здобутком, який сигналізує про значну еволюцію у внутрішній політиці. Але найважливіший аспект виборів в тому, що немає єдиного абсолютного переможця, що донині було нормою у пострадянських республіках і раніше траплялося в Україні до 2004 року. Політичний спектр представляє тенденцію до фрагментації, яка може сигналізувати також про майбутню нестабільність, але очевидно і те, що таким чином було відкинуто пострадянську парадигму, яка надихала авторитаризм та спроби тотального контролю з боку влади. Досягнення демократії після останніх виборів в Україні є очевидними і, враховуючи ту потужність, яку країна утримує у колишньому радянському ареалі, вони можуть стати обнадіюючим прикладом на майбутнє. Можна легко помітити, що нинішній політичний етап України представляє електоральні тенденції, які радикально відрізняються від тих тенденцій, які є звичайними для Росії, що сигналізує про інший вимір дистанції між двома державами.

Насамкінець, яким є майбутнє „помаранчевої революції” у колишньому радянському ареалі в аспекті недавніх виборів в Україні?

У березні 2006 Україна показала, що має виборців, які є великою мірою прихильні до ідеалів, що мотивували їх на здійснення зміни влади в 2004 році. „Справедливість” і „зміни” були тими слоганами, які минулого тижня надихнули „помаранчевий” електорат, очевидно, сильніше, ніж у 2004 році. Тоді як у 2004-му Янукович отримав 44%, цього разу він зібрав лише трохи більше 30%. А на політичних мітингах лозунги типу „Бандитів у тюрми!” висували на перший план не лише ті ж самі ідеали, що й у 2004 році, але також позитивну політизацію виборців, які хотіли відсунути від політики олігархів, що були присутні  в політичній моделі. Україна дистанціюється від них, так само як і народ, який впевнений, що вони – поза законом. До якої міри ця українська тенденція справить вплив на колишні радянські республіки, досі невідомо, але вона залишається життєвим і обнадійливим вибором для виборців, коли зміни стають імперативом.

Після останніх виборів Україна у політичному сенсі є іншою країною. Незворотно орієнтована на Захід, вона будує демократію згідно з цінностями, яких дотримується Захід.

Міхай Харешан (румунська англомовна щоденна газета Nine O`Clock, 3 квітня 2006 року)

Переклад з англійської Миколи Писарчука

УНІАН в Google News