Уряд скандалів та скандалістів - 2

Рейтинг гучних діянь членів новітнього уряду України (не-донецька квота)... Свердловини, Віргінські острови, “Астон Мартін Ванквіш”... СДПУ(о), “Панорама”, “політичний бандитизм”... Диплом, професор, реекспорт нафти...

Рейтинг гучних діянь членів новітнього уряду України... Продовження (початок дивіться тут)...Не-донецька квота...

НОМЕР 1: Рудьковський Микола Миколайович, міністр транспорту і зв’язку

1967 року народження. 1998 року працював заступником голови “Укргазпрому”. У 2001 році став першим секретарем Чернігівського обкому СПУ. Особа, наближена до Олександра Мороза. Відмовився від посади мера Чернігова на користь мандата народного депутата України.

Вважається одним з фінансистів СПУ.

Свердловини, Віргінські острови, “Астон Мартін Ванквіш”...

2005 року йому приписували зв’язки з сумнівною фірмою, заснованою на Британських Віргінських островах, яка проводила торговельні операції за участю Криворіжсталі.

Рудьковського звинувачували в підробці документів. На парламентських виборах 1998 року на Чернігівщині він набрав найбільше голосів. Однак обласний суд довів, що під час реєстрації Рудьковський пред’явив підроблені документи про прописку на Чернігівщині, а також приховав, що мешкав в Австрії. 1998 року Рудьковський  намагався перейти український кордон за підробленими документами на чуже прізвище.

У кулуарах парламенту активно обговорювалася історія про існування на Полтавщині напівлегальної нафтової свердловини, яка нібито належить на правах спільної власності Рудьковському і Шуфричу.

2001 року на квартирі помічника народного депутата Валентини Семенюк Рудьковського правоохоронці провели обшук за підозрою у начебто фальшуванні ним плівок Мельниченка. Монтаж начебто здійснювався на комп’ютері Рудьковського. Пізніше ця версія не була підтверджена.

2004 року Червоненко звинуватив Рудьковського в негідній поведінці в австрійській клініці “Рудольфінерхаус”, де лікувався отруєний кандидат у Президенти Ющенко. Рудьковський та Коновалюк, за словами Червоненка, “катували” лікарів (одних допитували, інших підкуповували, аби вони заперечували факт отруєння).

Журналісти заскочили Рудьковського за кермом автомобіля “Астон Мартін Ванквіш” вартістю 200 тисяч доларів (2002 року випуску). Сам Рудьковський заперечував, що автомобіль належить йому.

НОМЕР 2: Балога Віктор Іванович, міністр з питань надзвичайних ситуацій

1963 року народження. Бізнесмен, який у 1998 році за підтримки СДПУ(о) став мером Мукачева. 1999 року був призначений головою Закарпатської облдержадміністрації.

Разом з Петьовкою (попередник Балоги на посаді мера Мукачевого) є співзасновником однієї з найбільших комерційних фірм на Закарпатті. Із СДПУ(о) перейшов до “Нашої України”. 2005 року призначений на посаду міністра з питань надзвичайних ситуацій.

СДПУ(о), “Панорама”, “політичний бандитизм”...

2002 року, перебуваючи на посаді голови облдержадміністрації, посварився зі своїм заступником, есдеком Різаком і з самою СДПУ(о), лави якої швидко залишив. Практично всі скандали Балоги пов’язані з його протистоянням з місцевим осередком СДПУ(о). Медведчукові та Шуфричу, попри всі намагання, не вдалося вплинути на його зняття з посади. Газети активно розповідали про “політичний бандитизм” Балоги. Тоді Балогу підтримав Кучма, але у травні 2001 року отримав від нього заяву про відставку.

2002 року розгорівся скандал навколо вілли Балоги, побудованої на колишньому спортивному майданчику інтернату. Відомий чималою кількістю позовів проти місцевих ЗМІ на сотні тисяч гривень, через що Балогу підозрювали в тому, що той “розчищає” місце на ринку для власних видань. На місцеву газету “Панорама” губернатор подав до суду, довівши невелике видання майже до банкрутства.

У 2004 році брав участь у скандальних виборах мера міста Мукачева, на яких протистояв ставленикові СДПУ(о), проте через фальсифікації, що чинилися владою, мером не став.

З ім’ям Балоги пов’язують несанкціоновану вирубку лісів на Закарпатті.

НОМЕР 3: Зварич Роман Михайлович, міністр юстиції

Народився 1953 року в Нью-Йорку, США. У 1993-му відмовився від громадянства США, через два роки отримав українське. З 1995 року – член Центрального проводу НРУ. Нардеп з 1998 року, у 2002-му – від "Нашої України". З лютого по жовтень 2005 року – міністр юстиції.

Диплом, професор, реекспорт нафти...

Зварич – герой найбільшого скандалу, пов’язаного з “помаранчевими” урядовцями. Під час його першого перебування на посаді міністра в пресу просочилася інформація про те, що він начебто не лише не є доктором наук (як було вказано у його автобіографії), а й не має диплома ні Колумбійського (про це теж заявлено в біографії), ні будь-якого іншого американського університету.

Перед повторним призначенням до уряду Зварич представив депутатам уже переписану автобіографію, у якій місцем навчання вказав Манхеттенський коледж, а посаду “асистент професора філософії Колумбійського університету” вписав у розділ “трудова діяльність”.

Бувши міністром юстиції, висловив публічну незгоду з рішенням уряду щодо експорту нафти. На розпорядженні уряду про тимчасову заборону реекспорту нафти наклав резолюцію “Не погоджуюсь”. До бізнесу, пов’язаного з реекспортом, начебто причетна дружина Зварича.

НОМЕР 4: Луценко Юрій Віталійович, міністр внутрішніх справ

1964 року народження. З 1999-го – по 2006 рік – незмінний соратник лідера СПУ Олександра Мороза. У 2000 – 2002 роках керував акціями "Україна без Кучми!" та “Повстань Україно!” Активний учасник Помаранчевої революції. З 2005 року – міністр внутрішніх справ України.

“Бандитам тюрми”, Колесников, “Я знаю...”

Політичні противники (тепер – колеги) звинувачували його у проведенні “репресій” проти прихильників Януковича. До них відносять, зокрема, порушення кримінальної справи проти голови Донецької облради Бориса Колесникова, віце-прем’єр-міністра Дмитра Табачника, міністра Кабінету Міністрів Анатолія Толстоухова. Соратники по революції звинувачували Луценка у бездіяльності, який так і не реалізував гасло Майдану “Бандитам – тюрми”.

Луценко часто стверджує, що “знає...” (де ховається Бакай, хто вбив Гонгадзе, чому застрелився Кравченко, як був отруєний Ющенко), але жодну з цих справ доведено до кінця не було.

НОМЕР 5: Головко Анатолій Іванович, міністр промислової політики

1954 року народження. Працював на різних посадах на металургійних підприємствах. У 2005 році – перший заступник голови Запорізької облдержадміністрації при “помаранчевому” губернаторі Артеменку.

Григоришин, Симоненко, “Металургія”...

Розповідають про близькі стосунки Головка зі скандальним російським бузнесменом Костянтином Григоришиним, який і про лобіював через лідера КПУ Симоненка його кандидатуру на посаду міністра. У минулому Головко працював генеральним директором консорціуму “Металургія”, що належить Григоришину.

НОМЕР 6: Мельник Юрій Федорович, міністр аграрної політики

1962 року народження.  З 1996 – на різних керівних посадах МінАПК. З 2005 року працював віце-прем’єр-міністром в уряді Єханурова.

Антибаранівський, комуністи, антикомуністи...

В АПК зокрема займався стримуванням соціалістичних амбіцій Олександра Баранівського.

Скандальним є сам факт підтримки комуністами Мельника(він став міністром за їхньою квотою), який ішов на вибори в списках антикомуністичного блоку Костенка–Плюща, №6.

НОМЕР 7: Поляченко Юрій Володимирович, міністр охорони здоров’я

1963 року народження. З 2001-го по 2005 роки працював у Міністерстві охорони здоров’я на різних посадах. Після відставки уряду Тимошенко (він був першим заступником міністра Поліщука) очолив міністерство. З березня 2001 року – голова Постійного тендерного комітету МОЗ України для організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти. Був членом СДПУ(о).

Київміськбуд, психлікарня імені Ющенка, профілактика грипу...

Повідомлялося про нецільове використання коштів міністерством, виділених на профілактику грипу, а також для підтримки хворих цукровим діабетом.

Юрій Поляченко – син керівника холдингу “Київміськбуд” Володимира Поляченка. Компанія фігурувала у багатьох скандалах із земельними ділянками та нерухомістю.

Восени 2005 року Вінницьку обласну психіатричну лікарню ім. Ющенка (підвідомча МОЗ) було продано Київміськбуду, разом з усіма територіями, які є заповідною зоною.

НОМЕР 8: Ігор Ліховий, міністр культури і туризму

1957 року народження. 15 років працював директором Канівського державного музею-заповідника Т.Г.Шевченка.

Невправний господарник

2003 року Ліховий не використав 1 млн. гривень бюджетних коштів, виділених на реконструкцію заповідника. На цій підставі у 2004 році Міністерство культури відмовилося продовжувати з Лиховим контракт. Як вважали в міністерстві він проявив себе як невправний господарник.

НОМЕР  9: Павленко Юрій Олексійович. Міністр у справах сім’ї, дітей і молоді, фізкультури та спорту

1975 року народження. Став міністром в уряді Тимошенко.

Просто кум

Скандальний відтінок мають кумівські зв’язки Павленка з Президентом України (дружина Ющенка хрестила його дитину).

НОМЕР 10: Тарасюк Борис Іванович, міністр закордонних справ

1949 року народження. Кар’єрний дипломат. У структурі МЗС – з 1975 року. У 1998 – 2000 роках – міністр закордонних справ. 2003 очолив Народний рух України. З 2005 року – знову міністр закордонних справ України.

Конфліктний дипломат

У гучних скандалах не помічений. Колеги відзначають його деяку конфліктність, імпульсивність та непередбачуваність. Політичні опоненти приписували Тарасюку антиросійські настрої.

НОМЕР 11: Ніколаєнко Станіслав Миколайович, міністр освіти та науки

1956 року народження. З 1994-го по 2005 роки – незмінний голова парламентського комітету освіти й науки. Секретар політради СПУ. З 2005 року – міністр освіти та науки.

Борець з антисемітизмом

У гучних скандалах не помічений. Міжнародна академія управління персоналом, якій закидають підтримку антисемітизму, звинувачувала Ніколаєнка в упередженому ставленні до неї через численні перевірки навчального закладу.

НОМЕР 12: Гриценко Анатолій Степанович, міністр оборони

1957 року народження. У 1997 – 1999 роках керував аналітичною службою апарату Ради національної безпеки і оборони. Служив на різних посадах у ЗС України, зокрема в Генштабі. Полковник запасу. Очолював Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова. 2004 року працював у виборчому штабі кандидата в Президенти Віктора Ющенка. У 2005 році призначений міністром оборони..

Хранитель “таємних в’язниць”

У гучних скандалах не помічений. Російські ЗМІ приписували Грищенкові зв’язок з “таємними в’язницями для ЦРУ”, які нібито існували на Київщині. “Піар-акція” Москви провалилася після того, як Гриценко привіз на місце, де начебто були “ таємні тюрми”, українських журналістів. 

Ольга Піцишин, Дмитро Стаховський, Оксана Охрімчук

УНІАН в Google News