Рубікон для Ющенка

Політична криза перших днів вересня змусила Президента вимовити вголос слова про готовність балотуватися на найвищий пост вдруге і перемогти...

Політична криза перших днів вересня змусила Віктора Ющенка вимовити вголос слова про готовність балотуватися на президентський пост вдруге і перемогти. Глава держави перейшов Рубікон і розпочинає активні політичні дії.

Власне кажучи, іншої альтернативи, окрім різкої активізації, у Президента немає. Конфлікт на Кавказі, як би цинічно це не звучало, подарував Ющенку шанс на позиціонування себе як національного лідера і використання інтонацій військового вождя. Віктор Андрійович і раніше загравав з українською армією, періодично відвідуючи військові частини, але цього разу Президент пішов ще далі. Підвищення боєздатності армії, виділення нових асигнувань на закупівлю озброєнь, просування в НАТО - ці месиджі звучать з вуст Віктора Ющенка практично від початку російсько-грузинського конфлікту.

В українського Президента сьогодні немає ефективнішого стимулятора для зростання рейтингу, ніж гра на почуттях національно-демократичної частини електорату.

Напередодні старту нової президентської кампанії в актив Вікторові Ющенку можна занести тільки забезпечення свободи слова, в іншому красиві і правильні слова, які звучали на Майдані, залишилися на рівні декларацій. Команда соратників зазнала серйозних втрат, і її нинішній склад однаково дратує супротивників і союзників глави держави. Системні реформи так і не були проведені, а довіра співгромадян до влади неухильно падає. Боротьба за повернення повнокровних президентських повноважень, яку почала Банкова,  так і не набула характеру народної ініціативи. Віктор Ющенко перестав бути «героєм Майдану», і не зумів заручитися публічною підтримкою впливових елітних груп. Поїздок в одному автомобілі з Рінатом Ахметовим і прослуховуваннями концерту Пола Маккартні в компанії Віктора Пінчука виявилося мало для створення ефективної передвиборчої платформи з прицілом на другий термін.

Фактично вперше в новітній українській історії глава держави опинився в цугцванзі, розтративши величезний кредит довіри, який отримав на Майдані. Леонід Кравчук, який у 1994 році ризикнув піти на дострокові вибори зовсім не відчував себе приреченим на поразку, а ось третьому Президентові особливо похвалитися нічим. При цьому його відмову від безпосередньої участі в президентській кампанії не зрозуміла б команда на Банковій. Спроба зіграти на користь Юлії Тимошенко в світлі останніх подій не принесе Ющенка навіть мінімальних дивідендів, а підтримка Віктора Януковича і взагалі знищить рейтинг. При цьому шанси розіграти політичну комбінацію в мирних умовах для президентської команди втрачені: БЮТ і Партія регіонів демонстративно  створили ситуативну коаліцію, яка загрожує комфортному завершенню першої президентської каденції Ющенка.

Глава держави припустився серйозного прорахунку: він почав одночасну війну на два фронти, хоча не мав у своєму розпорядженні для цього ні достатнього рейтингу, ні повноважень. На Банковій вирішили, що зможуть сумістити публічне бичування Юлії Тимошенко з формуванням державної позиції на підтримку Грузії. На що при цьому розраховували тамтешні стратеги, що як виявилося мають коротку пам`ять, незрозуміло. Проте реакція БЮТ і Партії регіонів виявилася різкою і точною, певно, таки не обійшлося без інтенсивних консультацій з Москвою. У результаті наступальне поривання Президента захлинулося.

Парадоксально, але Віктор Ющенко в черговий раз не зміг виступити в стінах парламенту. Навряд чи його виступ зірвав би плани спільного голосування ситуативного тріумвірату, але цілком міг принести йому додаткові очки і моральну перевагу.

Відступивши перед законодавцями, Президент змушений окопатися на Банковій, де періодично проводить огляд вірних йому частин вітчизняного політикуму. Обмін телевізійними зверненнями з прем`єром з боку нагадує з`ясування стосунків між подружжям, яке багато років жило у відкритому шлюбі, але раптом занепокоїлося про збереження подружньої вірності. І Ющенко, і Тимошенко намагаються одночасно створювати ситуативні союзи і залишатися святішими за Папу Римського. У Юлії Володимирівни поки це виходить краще. Прагнення Віктора Андрійовича в критичних умовах спертися на фракцію НУ-НС відгонить політичною наївністю: багато хто з президентських соратників річної давності знайшов розуміння у Тимошенко. Показово, що фаворити Ющенка з-поміж силовиків - Анатолій Гриценко і Юрій Луценко - перетворилися на послідовних критиків політики Банкової.

Цікаво, що колишній міністр оборони Гриценко завбачливо застеріг главу держави від спроб використання будь-яких силових акцій проти парламенту, що збунтувався. Та й сам Ющенко, ймовірно, повинен розуміти, що за всієї несприятливості становища використання сили не додасть йому прихильників, зате може остаточно поховати надії на продовження кар`єри. Тому Президентові належить діяти виключно в рамках хай і такого, що постійно міняє межі, але правового поля.

Нова політична криза позбавляє практичного сенсу і проведення саміту Україна - ЄС, запланованого на 9 вересня 2008 року. Навряд чи обережні європейці захочуть вести інтенсивний  діалог з державою, у керівних ешелонах якого прийнято бити по своїх. Ймовірний провал чергового раунду переговорів з Європейським Союзом поставить Ющенка у вкрай неприємне становище, позбавивши його ще однієї точки опори.

Президенту доведеться досить швидко зрозуміти декілька моментів. По-перше, нова виборча кампанія відрізнятиметься від виборів 2004 року. По-друге, заявивши про прагнення виграти в 2010 році, Віктор Андрійович позбувся права діяти нерішуче і займати страусину позицію. По-третє, куди краще за напади моралізаторства будуть прагматичні дії  - вони, принаймні, дозволять не програти ще до офіційного старту президентської кампанії. 

Євген Магда