То все-таки: нові вибори чи нова коаліція?!

"Якщо перекладати відповідальність на Блок Литвина, дайте нам можливість і ми розпишемо, як ми цю відповідальність реалізовуватимемо своїм кадровим потенціалом..."

Наскільки серйозна політична криза в Україні? Де її витоки? Які шляхи виходу? Ці питання обговорили депутати п`яти політичних сил, представлених у Верховній Раді, під час проведення круглого столу на тему: «Вихід з політичної кризи в Україні: нові вибори чи нова коаліція?»

Павло Жебрівський, фракція НУ-НС

ТОЧКУ НЕПОВЕРНЕННЯ ПРОЙШЛИ: НІ НА ДВОХ, НІ НА ТРЬОХ КОАЛІЦІЮ СТВОРИТИ НЕМОЖЛИВО

Політична криза в країні є. І вона виникла не другого вересня. Коаліція, яка була оформлена між БЮТ і НУ-НС від самого початку мала досить багато нестикувань. На мій погляд, Юлія Тимошенко почала передвиборчу кампанію в  2005 році. І два лідери в одній коаліції, два кандидати на пост Президента безумовно не могли ужитися і виступали опонентами. НУ-НС ніколи не поділяла підходів до економіки, які сповідує Юлія Тимошенко і її команда. Це соціал-популістські підходи, які руйнують економіку країни і не дають можливість провести ті реформи, які дуже потрібні державі. Якщо подивитися на сьогоднішній бюджет, який представлений Юлією Володимирівною, можна назвати його “передвиборчі обіцянки Тимошенко”.

Та риторика, яку сповідують наші колеги по колишній коаліції, не передбачає відновлення коаліції чи то в старому форматі, чи у форматі НУ-НС, БЮТ і Блок Литвина. Якщо колеги і далі продовжуватимуть спілкуватися в такій стилістиці, то можливі два варіанти: перший – коаліція БЮТ і Партії регіонів, другий, – дострокові вибори. Точку неповернення пройдено. І сьогодні вже ні на двох, ні на трьох коаліцію створити неможливо. Демократична коаліція – це не фетиш, це не ікона, на яку потрібно молитися. Це сьогодні курс країни, яким вона повинна йти. Коли ми формували коаліцію, ми говорили, що є три кити, на яких вона будується: реформи в економіці, захист національних інтересів і побудова громадянського суспільства. Відповідей на ці запитання ми одержували все менше. Не тільки через змагання двох лідерів коаліція наказала довго жити, а й тому що ці "кити" не втілювалися у реальному житті.

Юрій Бойко, фракція Партії регіонів

АЛЬТЕРНАТИВИ ПОЗАЧЕРГОВИМ ВИБОРАМ НЕМАЄ

Політична криза у нас почалася не 2-го вересня, і навіть не минулого року. Вона триває з січня 2005 року. Країну вже 3 року трясе криза. Відносини провідних політичних лідерів, на жаль, нагадували розборки на комунальній кухні. Коли приїжджаєш до Європи, вони дивуються: яку політичну культуру можуть демонструвати лідери держави, яка претендує на звання демократичної з населенням близько 50 млн. і знаходиться в центрі Європи?

У нас є досвід роботи нашого уряду з жорсткими суперечностями з Секретаріатом Президента, з відсутньою Верховною Радою протягом 8 місяців. Але ми ніколи не опускалися до базарних звинувачень, образ, цієї шароварщини, яку ми бачили серед наших опонентів у владі.  На щастя, до сьогодні всі події відбувалися в рамках демократії: на вулицях не було танків, не було солдатів, дай Бог, щоб цього не було й далі. Але подібна напруга, яку демонструє сьогодні правляча влада, не виключає такого варіанту.

Мало хто звертає увагу в чаді політичної боротьби на економіку. Коли країну приймають до СОТ, у неї різко зростає розмір іноземних інвестицій. В Естонії виріс у 3 рази, у Польщі - в 5 разів. Ми виконали велику роботу з прийняття України до СОТ. Наш уряд прийняв 20 законів, наступний уряд теж приймав. Ми увійшли в цей світ і мали право чекати різкого зростання інвестицій. Якщо в першому кварталі, поки ми були однією ногою у СОТ, у нас інвестиції були $3,9 млрд., то в другому кварталі, коли ми обома ногами стояли в цій організації, вони знизилися до $2,5 млрд. І тенденція зберігається досі. Всі провідні економісти 60% відносять до світової економічної кризи, а 40%, кажуть, беріть на себе, на ваш політичний бардак, на вашу нестабільність і непередбачуваність.

Після тих взаємних звинувачень, а головне розбіжностей, які продемонстрували т.з. “коаліція 226” навряд чи є можливим у будь-якому форматі їх сьогоднішнє об`єднання знову. Точка неповернення дійсно пройдена. Альтернативи позачерговим виборам немає, хоча їх ніхто в країні не хоче. Не здатні сьогоднішні політики у владі якось врегулювати цей конфлікт без виборів. Позиція, яку демонструють наші партнери і опоненти, не дає нам ентузіазму стверджувати, що ми здатні якось домовитися на ідеологічних обгрунтуваннях.

Сергій Соболєв,  фракція БЮТ

МИ ПОБАЧИМО НЕ КОАЛІЦІЮ БЮТ І ПАРТІЇ РЕГІОНІВ, ЦЕ БУДЕ ТИМЧАСОВЕ УТВОРЕННЯ

Суть політичної кризи: 8 місяців існування коаліції виявилися неефективними перш за все в плані ухвалення економічних рішень. Це пов`язано не з тим, що коаліція не налічувала 227 голосів, а з тим, що практично весь цей час економічні рішення зводилися до одного питання – хто контролюватиме ключові монополії в державі, ключові потоки бюджету  – Секретаріат Президента чи Кабінет Міністрів.

Другий елемент конфлікту – майбутні президентські вибори. Будь-які спроби заявити про те, що БЮТ намагається обмежити повноваження Президента, а після цього заявляти, що Тимошенко бачить себе Президентом країни, я вважаю алогічними.

Не секрет, що Кабмін досі існує як паритетне туворення, де в рівній пропорції є представники НУ-НС і БЮТ. Весь цей час оцінки діяльності уряду, які перш за все звучали з вуст Президента і Секретаріату, – були оцінками запеклих ворогів, а не партнерів по коаліції.

Події розвиватимуться таким чином. Ми побачимо не коаліцію БЮТ і Партії регіонів, як багато хто це припускає,  а це буде тимчасове утворення, в яке входитимуть усі, окрім крайньої лівої сили  - комуністів і крайніх правих, представлених у “Нашій Україні”. Це коаліція тимчасова для ухвалення цілої низки рішень напередодні президентських виборів, а до них залишився фактично рік. Коаліція як варіант складатиметься з представників фактично 4-х фракцій. Якщо цього не відбудеться, то далі єдиний законний спосіб рішення - це право Президента на розпуск парламенту, хоча я не впевнений, що він цим правом скористається, з огляду на ті рейтинги політичних сил, які на сьогодні склалися.

Ще вчора я розглядав можливість проведення дострокових виборів 30%, на сьогодні така ймовірність зросла до 50%. Це пов`язано з багатьма чинниками, зокрема, що за рейтингами всіх відомих соціологічних служб України на доволі непоганий результат можуть претендувати БЮТ, Партія регіонів, Блок Литвина, КПУ. Тому інтерес цих політичних сил піти на вибори достатньо серйозний.

Сергій Гриневецький, фракція Блоку Литвина

ВИХІД ЗАЗВИЧАЙ ТАМ, ДЕ ВХІД. ТРЕБА ДОТРИМУВАТИСЯ КОНСТИТУЦІЇ

Ситуація в країні мені нагадує хороше прислів`я: “Клан кланом вибивають”.

Криза - це незавершена конституційна політична реформа. Але щодо термінів кризи я назвав би 4 квітня 2004 р., коли Медведчуку не вистачило 4 голосів, щоб протягнути конституційну реформу. З того часу і пішла криза в країні, починаючи від короткозорих змагань за посади.

Електорат у нас розглядає тільки 3 фігури на Президентські вибори. У одного немає голосу. У другого - слуху. Третій не знає нот. І всі претендують на перші ролі в національній опері.

Криза в країні перейшла в активну фазу в січні 2005 року, що привело до двох форм політичної влади: політична криза і вибори. І так вони йдуть по спіралі. При цьому втягуються місцеві органи влади, які все частіше і частіше віддаляються від центру в правовому полі. І останнє рішення республіки Крим - тому підтвердження.   

Органи місцевого самоврядування на Заході ухвалюють рішення і відновлюють пам`ятники за рахунок місцевих бюджетів СС “Галичина”, ОУН-УПА, Бандері, Шухевичу. На сході ставлять пам`ятники жертвам УПА, в центрі і на півночі у нас пам`ятники Виговському, Мазепі, Карлу XII, а на півдні – Катерині II і Потьомкіну.

Є небезпека, що риторика на можливих позачергових виборах буде сепаратистська і в основному говоритимуть про Осетію, Грузію, Абхазію.

За останній час ми втратили ту позитивну динаміку в економіці і прийшли до невтішного результату за підсумками рейтингу Світового банку: ми займаємо 145-е місце за підтримкою бізнесу з 180-ти, і 180-і - за системою оподаткування. Зате ми лідируємо за дитячим пияцтвом, поширенням СНІДу, туберкульозу, сексіндустрії. Індекс людського розвитку у нас порівнявся з Албанією і Молдовою.

Роль Блоку Литвина при нинішній системі виборів незначна. БЮТ і Наша Україна мають 226 голосів. Навіщо ми потрібні їм? Для того, щоб були додаткові голоси? Тому що у них не все виходить? Перекласти відповідальність на Блок Литвина? Але якщо перекладати відповідальність на Блок Литвина, дайте нам можливість і ми розпишемо, як ми цю відповідальність реалізовуватимемо своїм кадровим і інтелектуальним потенціалом. Це несерйозні розмови, які називаються політичною димовою завісою.      

Вихід зазвичай там, де вхід. Треба дотримуватися Конституції. Головна причина політичної кризи – спроби монополізувати зовнішній вектор влади і повністю керувати країною. Конституцію почали порушувати відразу після прийняття присяги. Ми пам`ятаємо ці призначення губернаторів, міністрів без подання Кабміну і далі пішло-поїхало.

Олександр Голуб, фракція КПУ

ПРИЧИНА РОЗВАЛУ КОАЛІЦІЇ - СПРОБА ПЕРЕЛАМАТИ СУСПІЛЬСТВО ЧЕРЕЗ КОЛІНО

Чому та коаліція, яка існувала, зазнала краху? - Була спроба нав`язати країні, нав`язати суспільству ту політику, яка не користувалася підтримкою, простіше кажучи – переламати суспільство через коліно. Незважаючи на невелику перевагу в парламенті, ті політики, які узяли на себе відповідальність вирішувати долі країни, представляли всього лише 28% виборців від загальної кількості. І вони виявилися негідними цієї місії, не змогли виробити ту лінію, яка змогла б їх об`єднати. Результат, який ми бачимо, закономірний. Іншого і бути не могло.

Гаряча фаза, спроба введення надзвичайного стану або ще чогось, в нашій країні не виключені, а цілком можливі.

Ситуація, яка склалася в парламенті, нагадує мені старий анекдот, коли офіціант приходить в ресторані до шеф-кухаря і каже, що клієнт обурюється: у салаті з крабових паличок немає крабів. А той йому відповідає: “Ну в грецькому салаті і греків немає”. У виходах з кризи, які пропонують наші політичні сили, найменш видимими є інтереси виборців, принаймні, більшості їх. Участь у якомусь із цих форматів нашої фракції ми вважаємо абсолютно недоцільною. Якщо ми говоримо сьогодні про стабільність, то ми повинні визначитися для кого? Для основних політичних гравців? Для бізнесу? Для того, щоб зберегти парламент?

Найбільш ймовірна коаліція, про яку сьогодні не говорить хіба що ледачий, – на базі двох найбільших фракцій – БЮТ і Партії Регіонів. Ця спроба “сообразить на троих”, коли немає третього учасника – виборців, рано чи пізно приведе до такого важкого похмілля, до якого привела Помаранчевая коаліція.

Якщо й буде створено якусь технічну більшість, яка буде покликана визначити правила гри, якісь внесення до Конституції, у виборче законодавство, ми не виключаємо підтримки тих або інших ініціатив, які співпадають з нашими обіцянками і програмними положеннями.

Записувала Анна Ященко

УНІАН в Google News