Виборчий кут для Верховної Ради

Щоб наступні чергові вибори парламенту пройшли за новими правилами, потрібно приймати їх вже зараз. Але політики не мають бачення адекватної для України виборчої системи. А також не бажають змінювати склад ЦВК, перетворюючи просте процедурне питання на нескінчений "серіал".

Вже котру сесію Верховна Рада не поспішає змінювати виборче законодавство та призначати Центральну виборчу комісію. Хоча все це було обіцяно не раз, робоча група з реформування виборчого законодавства в Україні працює поки що в режимі обговорень. Без перспективи отримати результат в найближчі місяці. Та це й зрозуміло: представникам групи потрібні чіткі політичні орієнтири, як мінімум, щодо того, якою повинна бути виборча система чи який буде встановлено прохідний бар’єр. І звідси вже можна буде «танцювати». Бо коли партії говорять про зміни, то, зазвичай, хочуть собі такі, які дозволять отримати найбільше дивідендів.

Всі розуміють, що нинішня змішана виборча система є поганою. Але якою може бути альтернатива зараз не прогнозує ніхто. Народний депутат із «Блоку Петра Порошенка» Олександр Черненко чесно визнає, що в найбільшій парламентській фракції «серйозної дискусії» з цього приводу іще не було, але з розмов між депутатами стає зрозуміло, що є «кардинально різні бачення».

У таких розмовах, до речі, найчастіше мова йде не про давно обіцяні відкриті списки, а про необхідність переходу на 100% пропорційну систему. Тобто, коли депутати обираються виключно за списками партій.

Дехто взагалі не говорить про майбутню систему, але виступає за відмову від «мажоритарки». Це, мовляв, зменшить можливість для підкупу виборців, оскільки, як, наприклад, вважають у «Народному фронті», «багатий кандидат буде завжди перемагати просто тому, що він може забезпечити потреби виборця на місцях», а потім, ставши депутатом, почне «відбивати» витрачені гроші. 

Аргумент дійсно серйозний, але й «пропорційка» у цьому плані також не без гріха. Тому, справа не стільки у виборчій системі, скільки у розумінні, що за підкуп виборців, покарання буде по закону. І буде невідворотним. Наразі досвід десятків виборчих кампаній в Україні демонструє, що реальні покарання за порушення виборчого законодавства отримують одиниці.  

У питанні змін виборчого законодавства у Верховній Раді також дискутують щодо квот для партійного керівництва / УНІАН

Крім того, слід пам’ятати, що половина депутатів в нинішньому парламенті обиралася саме по мажоритарним округам. І ці парламентарі, у своїй більшості, бачать перспективу не піти на пригрітий округ, а проситися до якоїсь з партій, щоб потім бути хлопчиком чи дівчинкою на побігеньках у партійних босів у наступному скликанні Ради, хіба що, у страшному сні. Адже у такому випадку, доведеться виконувати рішення фракції без права вийти з неї, а інакше - втрата мандату. Тому, чи підтримають вони відмову від «мажоритарки» - питання.

Що ж до виборів за відкритими списками, здавалося б, у чому проблема? Просто проголосуйте. Але тут і починаються ігри, бо говорити, то зовсім не значить зробити.

З одного боку, якщо нинішній парламент не підтримає закон про вибори до Верховної Ради за відкритими списками, то більше такого шансу може і не бути. З іншого боку, відкриті списки можуть скільки завгодно виглядати гарно, але без розкриття механізму втілення цієї ідеї не можна говорити про прогресивність цього варіанту. Наприклад, мало віриться, що лідери партій готові до ситуації, коли їх вплив на депутата буде послаблений. Бо одна справа, коли кандидат на отримання мандата «благословляється» на певний номер в списку партійним босом, а інша, коли має серйозну підтримку виборця і може собі дозволити мати свою позицію в партії і фракції.

У питанні змін виборчого законодавства у Верховній Раді також дискутують щодо квот для партійного керівництва, щоб вони були убезпечені від «вильоту» на виборах, а також говорять про можливість заборони телевізійної виборчої реклами. Адже у цьому випадку може виникнути дисбаланс: прихована реклама буде на телеканалах на користь тих політичних сил, які, так чи інакше, підтримує власник каналу, решта ж політичних сил можуть залишитись «за бортом».

Таким чином, розмов наразі тьма, а результату катма. Черненко вже вкотре зазначає, що зміни до виборчого законодавства треба ухвалювати не пізніше, ніж за рік до виборів, а, якщо вони радикальні, краще навіть за два роки. Як істинний оптиміст він вважає, що ідеально б їх напрацювати до весни 2017 року, щоб в травні ухвалити.

Та що говорити про затримку у змінах виборчого законодавства, коли тривалий час не змінюють склад Центральної виборчої комісії, хоча у 12 із 15 її членів повноваження закінчилися ще в 2014 році. Здавалося б, в країні є президент, є парламент, але немає жодного бажання проводити ці зміни.

Спочатку питання заміни членів ЦВК не вирішувалось, бо з поданням кандидатур тягнув президент. Тепер в неспроможності, а точніше, в небажанні ухвалювати запропоновані Порошенком кандидатури, «завис» парламент. Річ у тому, що, як жартують депутати, що не входять до фракції «Блок Петра Порошенка», президент вчинив надзвичайно «справедливо» і своїм поданням кандидатур до Центрвиборчкому «не задовольнив нікого, крім власної фракції».

Дійсно, «Народний фронт», розраховуючи на три місця в ЦВК, пропонував на розгляд голови держави три кандидатури, але з них, за словами Леоніда Ємця, «до парламенту дійшла тільки одна». При цьому «відсіявся» найбільш очікуваний у «Народному фронті» кандидат – нинішній замголови ЦВК Андрій Магера. І тому фракція відмовляється голосувати за пропозиції президента.

«Батьківщина» також внесла на розгляд Петра Порошенка свою кандидатуру – Жанни Усенко-Чорної. «Вона так само, як і Андрій Магера, належать до тих членів ЦВК, до яких в нас є найменше запитань, бо це професійні люди, здатні і далі працювати. Маючи чудовий досвід за цей весь час, вони можуть виконувати дуже важливу функцію - забезпечення виборчого процесу, забезпечення чесних і прозорих виборів», - вважає народний депутат від «Батьківщини» Іван Крулько.

Не пройшла президентський розгляд і кандидатура у члени ЦВК від «Радикальної партії», і, тим більше, від «Опозиційного блоку». Представник останнього, народний депутат Юрій Мірошниченко зазначив, що включення до складу Центрвиборчкому кандидатів від усіх політичних сил, представлених у Верховній Раді, надало б більше довіри до результатів виборів, які будуть встановлюватись таким складом ЦВК. «Але з того, що ми неофіційно почули, наших кандидатів в принципі не хочуть бачити. Незалежно від того, чи це діючі члени ЦВК, чи ті, хто раніше не був у складі Центрвиборчкому», - сказав він.

Таким чином, фракції «Народний фронт», «Батьківщина», «Радикальна партія» та «Опозиційний блок» заявляють, що не голосуватимуть за запропоновані президентом України кандидатури до складу Центральної виборчої комісії і закликають провести консультації та перевнести їх іще раз. 

У фракції БПП говорять інше. За словами народного депутата Олександра Черненка, «подання президента, в принципі, на 90% всіх влаштовувало». «Не влаштовувало всіх у тому поданні одне-два прізвища. А ще кілька прізвищ, яких в тому поданні не було, хотіли би там бачити», - сказав він.

Аналогічна ситуація з виборами в Україні вже була / УНІАН

Втім, не заперечують проти проведення консультацій і перевнесенні подання, «змінивши його буквально на 10%».

У Громадській мережі ОПОРА говорять, що ігнорування квоти представництва 3 з 6 фракцій та однієї депутатської групи Верховної Ради у внесеному президентом поданні створює несприятливі умови для подолання кризи навколо ЦВК і формування консенсусу між парламентськими суб’єктами, а також може призвести до незбалансованості нового складу Комісії. Втім, і сперечання законотворців про те, чи має бути квотний принцип при формуванні ЦВК, в ОПОРІ вважають безглуздим. Мовляв, все це можна внормувати змінами до закону. Знайти б тільки 226 голосів для голосування.

Торги навколо ЦВК не є вельми жвавими. Для пошуку «широкого компромісу» у цю тему навіщось «притягли» і Рахункову палату, більшість членів якої також потребують заміни, бо строки їх повноважень давно скінчились, і керівництво в парламентських комітетах (на сьогодні вакантних посад – шість).

Втім, на думку координатора виборчих та парламентських програм Громадянської мережі ОПОРА Ольги Айвазовської, включення питання про ЦВК в пакет з якимись «іншими кадровими або законодавчими рішеннями дискредитують цю виборчу комісію на старті». На її переконання, в ситуації коли йде спеціальне затягування з розглядом цього питання, необхідно йти на «можливо агресивні кроки»: тобто, спочатку голосувати за звільнення 12 чинних членів комісії, а тоді обирати кожного окремо шляхом голосування в сесійній залі. «З 11 запропонованих кандидатів може бути підтримано 3-4 особи, і це запустить процес політичних консультацій з президентом по новій. Тоді фракції зможуть наполягати на включення їх представників», - прогнозує Айвазовська.

До речі, нагадаємо, що аналогічна ситуація в Україні вже була. У січні 2004 року президент Леонід Кучма запропонував 12 кандидатур на посади у Центрвиборчком - 10 було підтримано парламентом, а 2 – ні. Але включення нових кандидатів було саме в інтересах на той момент опозиційних помаранчевих політичних груп.

Надія Пришляк

УНІАН в Google News