НАТО не дасть Україні залишатися нейтральною державою?

«США не хочуть з нами взаємодіяти... У мене в Україні живуть батьки і брат...  Росіяни й українці – «єдиний народ». Інтерв`ю з генсеком ОДКБ Миколою Бордюжа

В Україні вже багато років зі змінним успіхом йде дискусія про переваги і недоліки вступу в НАТО. Однак про те, що Україну на сході і півночі оточує інша Організація – договору про колективну безпеку (ОДКБ) – знають лише ті, хто професійно займається питаннями безпеки.

В інтерв`ю УНІАН генеральний секретар ОДКБ Микола Бордюжа розповів, для чого створене ОДКБ і які переваги отримують держави-члени.

Миколо Миколайовичу, зараз в Україні дискутують про НАТО, але мало хто знає, що зовсім поруч є ще один військовий блок. Розкажіть, які головні завдання і роль ОДКБ в гарантуванні безпеки на пострадянському просторі?

ОДКБ – це міжнародна організація, що займається питаннями безпеки. Наша організація зареєстрована в ООН і має статус спостерігача в ГА ООН. ОДКБ має свою нішу на геостратегічному просторі і об`єднує сім держав – Таджикистан, Киргизстан, Узбекистан, Росію, Казахстан, Білорусь і Вірменію. Головне завдання, якщо спиратися на договір 1992 року, - захист територіальної цілісності і суверенітету держав, які підписали цей договір.

Звичайно, від 1992 року пройшло багато часу, і обстановка змінилася, тому сьогодні окрім виключно військової діяльності, ми віддаємо пріоритет діям у боротьбі з колективними загрозами – наркотиками, незаконною міграцією, тероризмом, забезпеченню інформаційної безпеки, попередженню і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій і багато чому іншому. Іншими словами, протягом останніх років ми прагнемо трансформувати ОДКБ у міжнародну багатофункціональну організацію безпеки.

Чи втрутиться ОДКБ у військовий конфлікт у разі нападу на одного з членів організації?

Держави ОДКБ готові і роблять конкретні кроки для гарантування власної безпеки. У четвертій статті нашого договору записано, що агресія проти однієї з держав розглядається всіма членами Організації як агресія проти всіх. У нас є відповідні нормативні документи, які допускають застосування військової сили у випадку, якщо одна з держав зазнала агресії. Також є угода, що у такому разі постраждала держава отримає військово-технічну і фінансову допомогу. Ці угоди ратифіковані державами і є законом для них.

Проте, з іншого боку, міць Росії незіставна з міццю інших країн-членів ОДКБ, і виходить, що саме РФ бере на себе зобов`язання захищати ці країни?

Ні, такі зобов`язання узяли на себе всі держави. Сьогодні немає країни на планеті, яка може гарантувати свою безпеку самостійно. І США нам це дуже наочно продемонстрували 11 вересня 2001 року, коли за наявності спецслужб, які колосально фінансовані, був допущений теракт на своїй території. Це говорить про те, що ми повинні діяти колективно. Оцінка ситуації, в якій ми знаходимося, не дає підстав говорити про якісь можливі масштабні військові конфлікти на кордонах держав-членів ОДКБ. Ми не кажемо, що в Центральній Азії можуть спалахнути військові дії, хоча там проблеми є.

А як же Південна Осетія?

Конфлікт у Південній Осетії був спровокований. Для цього спочатку Грузію накачали величезною кількістю зброї, зокрема з України. Стільки зброї дали, що у грузин не було особового складу для експлуатації цієї техніки.

Пробачте, але не дали, а все-таки продали...

Хто продав, а хто подарував. У цьому потрібно розбиратися. Хіба Грузія з її економікою має кошти для закупівлі такої кількості зброї? Я знаю, скільки це коштує і думаю, що навіть 50% реального бюджету Грузії не вистачило б для того, що б заплатити за цю зброю. Я маю на увазі реальні суми, а не ті, що Тбілісі дають «старші брати».

Приємно, що в цьому контексті Україна виступає як старший партнер...

У цьому плані я говорю не про Україну. Я думаю, що Україна тут грала роль просто виконавця.

Ну, російській владі всюди вбачаються витівки американців. Все ж таки якщо дивитися російські канали, стає зрозуміло, що акцент робиться на тому, що саме Україна в першу чергу озброїла «режим Саакашвілі» і спровокувала конфлікт?

Ви, мабуть, дивитеся якісь інші канали. Багато разів у російській пресі давався список тих держав, які поставляли техніку до Грузії. Там фігурувала Україна, але, окрім неї, там фігурувала величезна кількість натівських країн. Було розписано, скільки літаків, скільки танків, скільки артилерійських систем вони передали до Грузії.

Росія, як відомо, поставляла зброю у різні зони світу, зокрема до Грузії, у значно більших масштабах, ніж Україна, але не про це мова. Повертаючись до діяльності ОДКБ, чи можливе на даному етапі розширення Організації?

Нам не надходили заявки про вступ до ОДКБ, але ми працюємо з дуже багатьма державами щодо низки проблем. Наприклад, у нашій операції з боротьби з афганським наркотрафіком, окрім 7 країн ОДКБ, беруть участь ще 22 країни, зокрема США і Китай. Розширення може бути механічним – як це відбувається з НАТО, а може бути по суті. Наприклад, ми створюємо колективні сили надзвичайного реагування для боротьби з надзвичайними ситуаціями. Зараз займаємося питаннями інформаційної безпеки. У нас є механізми координації у протидії незаконній міграції, непогано йде робота у боротьбі з незаконним оборотом наркотиків, і ми створюємо спільний колективний потенціал для цього, тобто розширюємося функціонально.

Чи може Узбекистан вийти з ОДКБ після припинення членства в ЄврАзЕс?

Поки не немає ніяких ознак того, що Узбекистан бажає вийти з ОДКБ. Навпаки, повноважний представник, який знаходиться при Секретаріаті ОДКБ, – один з найактивніших. Ми отримуємо відповіді із зауваженнями і пропозиціями від узбецької сторони щодо тих або інших документів, які направляємо на узгодження. У нас немає тривожних передчуттів щодо припинення Узбекистаном його членства в ОДКБ або виході з Організації.

Чому багато експертів сприймають ОДКБ як організацію, яка протистоїть НАТО? Здається, тут навіть дух антинатівський, часів холодної війни...

Це не так. Навпаки, ми пропонуємо НАТО співпрацю. Наприклад, у боротьбі з афганським наркотрафіком, у боротьбі з екстремістськими угрупуваннями терористичного характеру, з незаконною міграцією. Але в НАТО говорять, що східноєвропейські країни не хочуть співпрацювати з ОДКБ. На мій погляд, це не зовсім так. Не хочуть взаємодіяти, в першу чергу, США, оскільки їм вигідно працювати з кожною державою в двосторонньому режимі. Глибоко переконаний, що грати в політичні ігри у сфері безпеки не можна. Не можна займатися підкилимовою політичною діяльністю, коли Європу накрило хвилею афганських наркотиків, і ми могли б разом цьому протистояти.

Як у ОДКБ приймаються рішення?

Тільки консенсусно. Якщо одна з держав заявляє, що вона не згодна з якимось рішенням, то останнє не приймається.

На вашу думку, чи може Україна залишатися нейтральною державою у сучасному світі або їй краще долучитися до якогось клубу, що гарантує безпеку?

Це право України вибирати собі статус. Особисто я не вірю, що Україні дадуть можливість залишатися повністю нейтральною державою. Ми ж усі бачимо, що у вас там відбувається – як її тягнуть в НАТО. Навіть якщо ви захочете, думаю, вам не дадуть залишитися повністю нейтральними.

Зрозуміло, усюди американці. Невже ви серйозно можете говорити, що Україну «тягнуть» в НАТО? Адже вже практично всі сказали, що це питання заморожується.

Правильно. Тут вирішуються політичні завдання, але Україну не підпустять і до Росії. Все робилося і робиться для того, щоб не було зближення з Росією.

Багато політиків і експертів говорять про те, що сучасна Україна не може забезпечити собі нейтральний статус. У цьому контексті дозвольте фантастичне запитання: що краще для України – НАТО чи ОДКБ?

Потрібно все зважити, що вигідно Україні, у тому числі і з фінансової точки зору. На сьогоднішній день в Україні експлуатується техніка, яку виготовили на заводах Росії і України. Крім того, офіцери готуються в учбових закладах за програмами, створеними фахівцями Росії, України, Білорусі. У нас один менталітет, у нас єдина система безпеки, яка збереглася з часів СРСР. З точки зору питань безпеки – це величезна кількість ниток, якими ми пов`язані. Сьогодні деякі політики України все це хочуть обірвати.

В Україні вже давно забули про «один менталітет». Якщо Україна все-таки приєднається до НАТО, які будуть наслідки цього кроку для Європи, України, з одного боку, і Росії – з іншого?

Ситуація, звичайно, зміниться. У нас сьогодні в рамках СНД Об`єднана система ППО, куди входить і Україна. Виходить, це треба ламати. У нас сьогодні є зв`язки у військово-промисловому комплексі, і низку систем озброєння ми робимо і розробляємо разом. У нас є взаємодія спецслужб. А нам потім скажуть – кордон закриваємо і вся орієнтація на Європу. Центр вже буде в Брюсселі. Це все як мінімум ускладнить ситуацію для вирішення спільних проблем безпеки. Будуть розірвані ті зв`язки, які зараз уже на ладан дихають. Погано це? Для населення дуже погано, не кажучи про чисто соціальні проблеми. У мене в Україні живуть батьки і брат, і я б не хотів, щоб мені треба було отримувати візу в Україну. Все це призведе до того, що ми як єдиний народ матимемо роздільну лінію. Я цього не хочу і не думаю, що прості українці цього хочуть. Але логіка останніх дій веде саме до цього.

Схоже, в Москві краще знають, чого «хочуть» українці, особливо якщо ми – «єдиний народ». Який бюджет ОДКБ і які внески держав-членів?

Бюджет ОДКБ формується з внесків – трохи більше 8% кожна держава, 50% – Росія. Бюджет формується тільки для утримання постійно діючих структур ОДКБ. Розвиток своїх збройних сил держави ОДКБ фінансують самостійно.

Але при цьому є декілька угод, які надають преференції членам ОДКБ. Наприклад, угода про пільговий режим військово-технічної співпраці. Це означає, що будь-яка держава-член ОДКБ може купити на заводі-виробникові військову техніку за внутрішніми цінами., тобто за тими цінами, за якими ця держава купує дану техніку для своїх ЗС. Крім того, у нас є угода про безкоштовну підготовку кадрів для збройних сил держав ОДКБ. Згідно з ним, щорічно 800 осіб з держав-членів ОДКБ проходять підготовку у російських військових вузах. До речі, в підготовці кадрів задіяні й інші держави. Наприклад, таджики і киргизи на пільговій основі вчаться у Казахстані, вірмени – у Білорусі. У нас є угода про пільгові постачання спецтехніки і спецзасобів для правоохоронних органів держав-членів ОДКБ. Іншими словами, преференції достатньо. Все це дозволяє дешевше забезпечувати збройні сили і правоохоронні органи держав.

То все ж таки, скільки коштувало б Україні гіпотетичне членство у вашій організації?

Не знаю. Якщо уявити, що Україна вступає в ОДКБ, то вона приєднується до цих угод і матиме такі ж преференції, як і інші країни-члени. В той же час, такі пільги буде зобов`язана надати і Україна для членів Організації.

Яку позицію займають держави-члени ОДКБ відносно ініціативи Президента РФ Медведєва про створення системи загальноєвропейської безпеки? Ваше бачення цієї ініціативи?

У нас нещодавно пройшли консультації на високому рівні за цією ініціативою. Всі держави підтримали цю ідею, а також домовилися просувати її спільними зусиллями.

Поясніть докладніше, що саме криється за ініціативою пана Медведєва?

Сьогодні система безпеки в Європі зламана. Стратегічні договори щодо ПРО, стратегічних ядерних силах, ДЗЗСЄ (Договір про звичайні збройні сили в Європі) не працюють. За великим рахунком, сьогодні системи безпеки в Європі не існує. Є тільки фрагменти такої системи. Для того, щоб врахувати реалії сьогоднішнього дня і домовитися про нові правила гри, запобігти можливості повторення таких конфліктів, як на Кавказі, потрібні нові домовленості. Ці домовленості мають підписати усі і виконувати усі.

Що таке миротворчі сили ОДКБ? У яких гарячих точках планується їх використання?

Ми маємо пакет документів, що передбачає створення в рамках ОДКБ миротворчого контингенту. Як тільки всі країни ратифікують цю угоду, а сьогодні це зробили тільки Казахстан і Білорусь, ми почнемо створення миротворчого потенціалу. Останній потрібен для роз`єднання протиборчих сторін як на території держав-членів у разі виникнення конфліктної ситуації, так і за межами ОДКБ за мандатом ООН.

Після ратифікації цих домовленостей, кожна держава виділить по підрозділу, який навчатиметься за спільною програмою, оснащуватиметься єдиними чи придатними для спільного використання зразками техніки і озброєння.

Чи допускаєте ви повторення кавказької кризи в Криму? Що треба зробити нашим країнам, щоб уникнути цього?

До конфлікту на Кавказі дуже багато політичних діячів чекали, коли ж вище політичне керівництво Росії визнає суверенітет Абхазії і Південної Осетії. Проте, всі ці роки Росія, навіть коли були зручна для цього ситуація, не йшла на це. Росію змусили піти на цей крок. Щодо Криму це виключено – ніколи цього не буде. Вам самим потрібно розібратися з тим, що відбувається в Криму у сфері міжнаціональних відносин.

Як, зрештою, і вам – у вашій багатонаціональній країні..

Розмовляв Роман Цимбалюк, власкор УНІАН у Москві

УНІАН в Google News