Тимошенко доведеться сідати на шпагат

В альянсі ПР і БЮТ є тільки одна важлива проблема - хронічна нездатність поділити прем`єрський портфель... Цікаво подивитися: чи прокинеться у Ющенка інстинкт самозбереження?

Звернений до Президента заклик Юлії Тимошенко відновити демократичну коаліцію примусив задуматися про доцільність і можливість цього кроку. Висновки, на жаль, невтішні: на нинішньому етапі українські політики здатні об`єднатися хіба що в коаліцію імітації бурхливої діяльності.

Жертви умовностей

Виктор Ющенко

Разом з тим маневри навколо створення коаліції вигідні практично всім. Віктор Ющенко вже неодноразово заявляв, що найбільш імовірний формат коаліції - БЮТ, Партія регіонів, комуністи з можливим приєднанням Блоку Литвина. Такий розклад дозволить президентській команді використовувати тези про зраду національних інтересів: відомо, що Тимошенко і Янукович по черзі роблять у Москві реверанси перед Володимиром Путіним. На  Банковій давно розгледіли в діях прем`єра зраду і навіть спробували на цьому зіграти.  Невипадково ж затихлий на якийсь час Віктор Балога видав просторовий коментар на тему відтворення коаліції, в якому знайшлося місце короткому курсу  історії парламенту шостого скликання. Викриваючи підступні плани Юлії Володимирівни, Віктор Іванович настійно радить її потенційним союзникам не зв`язуватися зі зрадницею. Разом з цим соратники Ющенка старанно видивляються стартову позицію для поєдинку свого шефа за другу президентську каденцію, і нічого кращого за патріотичний плацдарм поки не побачили.

Юлія Тимошенко

Вигідні розмови про можливість переформатування коаліції і Юлії Тимошенко. Прем`єр не тільки неабияк виснажена річними політичними боями різного ступеня інтенсивності, але і не горить бажанням одноосібно відповідати за наслідки фінансової кризи для країни. До існуючих проблем додалася традиційна - газовий борг перед «Газпромом», який загрожує підвищенням вартості ціни газу на 2009 рік. Імітація переформатування коаліції дозволить Юлії Володимирівні, як мінімум, розділити відповідальність з іншими політичними силами, можливо, навіть вислизнути з прем`єрського крісла на опозиційні простори. Якщо Тимошенко збереже прем`єрський портфель, то під політичний розмін навряд чи потраплять представники «сердечників» - в уряді половина міністрів делегована НУ-НС. Їм, імовірно, і дістанеться роль жертв кризи.  До речі, тиждень тому лідер БЮТ висловлювала надію на формування широкої антикризової коаліції. При цьому слід врахувати, що обіцянками Тимошенко вже не вдасться обійтися, доведеться сідати на шпагат між інтересами різних фінансово-політичних груп.

Віктор Янукович

Хоча Віктор Янукович  ще минулого тижня говорив про проведення переговорів про новий формат коаліції, в «регіональній» позиції немає ясності. Колишня монолітність Партії регіонів поступилася місцем політичній роздробленості. Група Ахметова і група Фірташа - Бойка навряд чи зацікавлені в союзі з бютівцями, їм набагато цікавіше зберігати прагматичні відносини з Президентом. «Стародонецькі» більше занепокоєні збереженням обсягів виробництва, а сил парламентера від регіоналів до БЮТ Андрія Клюєва може забракнути, аби протиснути рішення про альянс з «сердешниками». І далеко не факт, що Віктор Янукович не розуміє всієї складності економічної ситуації, так само як і невчасності власного повернення в прем`єрський кабінет. Але за законами жанру повинен демонструвати непереборне бажання знову очолити Кабмін. 

Певно, найбільше зацікавлений у створенні коаліції Володимир Литвин. Спікер парламенту четвертого скликання добре розуміє, що без голови Верховна Рада не працює, тому уміло нагнітає ситуацію, стимулюючи пошук заміни Арсенієві Яценюку. Особливі прикмети найбільш імовірного кандидата в спікери - темноокий, благородна сивина, періодично потрібний всій країні. Володимирові Михайловичу вже все одно, по чиїх 226 і більше спинах він підніметься у персональний рай повторного спікерства. Швидкому отриманню щастя заважає одне: схильність Литвина до самостійної гри, здатна поламати плани інших політичних супертяжів.

Гаряча зима

Нагадаю, що початок осені парламентарії позначили ситуативним союзом БЮТ і Партії регіонів, який проіснував недовго, але наробив чималого галасу. На порядку денному у союзників ось-ось очікувалося реформування Конституції. Немає підстав вважати, що цей «подвиг» не буде повторений у грудні. Звичайно, у разі обрання спікера, який проігнорує загрозу стати халіфом на годину. Дві найбільші фракції можуть виконати черговий тур антипрезидентського вальсу, на який на Банковій можуть відповісти тільки одним, - новим указом про розпуск Верховної Ради. Адже ніхто не говорить, що політичне протистояння повинне бути витонченим. У жодному разі - іноді ефективними виявляються примітивні методи.

В альянсі Партії регіонів і БЮТ є тільки одна важлива проблема - хронічна нездатність поділити прем`єрський портфель. Юлія Володимирівна не збирається ним поступатися Вікторові Януковичу, і вже тим більше - Юрієві Бойку, а регіонали, які сповідують у великій політиці принцип суворої конкретності, не захочуть задовольнятися спікерським кріслом і жалюгідними портфельними подачками на зразок поста міністра освіти. Відверто кажучи, всередині Партії регіонів чимало охочих потерпіти з поверненням у владу до періоду, коли криза досягне свого дна, щоб узяти на себе нелегку роль рятівника Вітчизни від наслідків правління помаранчево-сердечної команди.

Цікаво подивитися: чи прокинеться у Віктора Ющенка інстинкт самозбереження? За всіма ознаками, Вікторові Андрійовичу давно час думати про політичне майбутнє. Фракції НУ-НС як пропрезидентської сили вже не існує в природі, і навіть бадьорі заяви її лідера В’ячеслава Кириленка не можуть замінити злагодженого голосування і проходження курсом, вказаним гарантом Конституції. Главі держави доведеться шукати нову політичну опору, хоча в його кабінет не вишикувалася черга з людей, здатних дружньо підставити плече і надати в довірче управління гаманець.

Розклад сил і інтересів, який склався в українському парламенті, дозволяє припустити: формування стійкої коаліції в нинішніх умовах - нереальне. Основні політичні гравці переживають не лише брак фінансів, кризу жанру і дефіцит продуктивних ідей, але й мають один до одного серйозну недовіру. При цьому парламентські сили наївно і самовпевнено вважають себе захищеними від наслідків можливого соціального вибуху і тому не будуть поспішати з антикризовими діями. Їм сьогодні куди важливіше розіграти комбінацію «третій зайвий», щоб провести природний відбір перед вирішальним туром поєдинку за всю повноту влади у країні.

Євген Магда