Тимошенко походила Литвином

Обрання голови ВР знову засвідчило наявність в українській політиці блискучого тактика Юлії Тимошенко і відсутність стратегічного бачення шляхів виходу з кризи...

Обрання Володимира Литвина головою Верховної Ради в черговий раз засвідчило наявність в українській політиці блискучого тактика Юлії Тимошенко і відсутність у керівництва країни стратегічного бачення шляхів виходу з кризи. Проблеми вирішуватимуть в міру їх надходження, вірніше – намагатися справитися з труднощами, які накопичилися.

Про те, що повернення Володимира Литвина в парламентську президію стало комбінацією, організованою лідером БЮТ, свідчить декілька фактів. Серед них – участь у голосуванні за Володимира Михайловича комуністів, які виправдовувалися виключно для галочки. Та й 40 голосів НУ–НС (конструктивної для прем`єра частини колись пропрезидентської фракції) і підписання коаліційної угоди заступником лідера фракції Борисом Тарасюком, що випромінює останнім часом лояльність на адресу Юлії Тимошенко. Врешті-решт – відсутність в Україні відразу трьох Вікторів – Балоги, Ющенка і Януковича. Як неодноразово доводила вітчизняна політична практика, навіть найсучасніші засоби зв`язку не можуть забезпечити необхідний контроль над парламентаріями.

Тимошенко не лише добилася обрання спікером політика, який прагнув зайняти перше крісло парламенту. Володимирові Михайловичу сьогодні не вигідні дострокові вибори, і він буде щосили намагатися організувати нормальну роботу законодавців. Розміри фракції Блоку Литвина не дозволяють говорити про самостійну діяльність, тому альянс з БЮТ і частиною НУ–НС існуватиме й далі. Є у парламентського голови аргументи для діалогу з главою держави: Литвин виступив проти зменшення президентських повноважень і переписування Конституції.

Володимир Литвин – досвідчений апаратний гравець, який давно засвоїв правила політичного гуртожитку, тому не залишився у боргу перед новою покровителькою. Він не тільки поспішно оголосив про створення коаліції НУ–НС, БЮТ і своєї фракції, але й зазначив, що не бачить підстав для звільнення Тимошенко з посади прем`єра. Правда, про це поки говорити рано – нової парламентської коаліції де-факто не існує, і лідерові БЮТ немає перед ким складати прем`єрські повноваження. Комуністи, які підтримали Литвина, навряд чи збираються входити до її складу, а ситуація у фракції НУ–НС залишається непередбачуваною. Та й законодавство в частині формування коаліції і затвердження прем`єра і уряду має чимало можливостей для різноманітних тлумачень. Отже Верховна Рада одержала нового голову, але зовсім не коаліцію.

Лідер фракції БЮТ Іван Кириленко вже закликав до першочергового розгляду антикризових законопроектів, і цей процес ризикує стати серйозним випробуванням для парламентаріїв. Обрання спікера позбавляє їх малоефективність димової завіси, а якість урядових ініціатив у сфері боротьби з кризою, м`яко кажучи, залишає бажати кращого. Та й знайти 226 голосів для підтримки ініціатив Кабінету Міністрів буде непросто. Слуги народу вже припинили навіть імітувати напади турботи про виборців, вважаючи за краще кулуарно вирішувати власні насущні питання.

Навряд чи реанімований парламент відмовиться від перспективи заслуховувати главу правління Національного банку Володимира Стельмаха. Дії НБУ викликають здивування не лише у професійних фінансистів, але й мільйонів громадян України. Створюється стійке відчуття, що група товаришів головного банкіра країни заробила і продовжує заробляти на кризі. Щоправда, особливості законодавства поки не дозволяють парламенту звільнити Стельмаха без подання Президента, але це питання може стати предметом політичного торгу.

Не менш актуальною залишається і необхідність ухвалення Державного бюджету – 2009 і затвердження ціни газу наступного року. Проривів у цих напрямах не спостерігається, наразі уряд схильний демонструвати хіба що оптимізм, а не реальні дії. Для Литвина ж бюджетне і газове питання стануть першою «перевіркою на вшивість» – чи захоче він допомагати прем`єрові знайти вихід з непростої ситуації або вважатиме за краще відсидітися в президії в звичній вже ролі миротворця. Втім, один вибір Володимир Михайлович вже зробив: у майбутній президентській кампанії він поставив на Тимошенко.

Певно, спікерові належить узяти на себе відповідальність за успішну роботу Верховної Ради, адже інакше указ про її розпуск можуть витягнути з-під сукна президентського столу.

Євген Магда

УНІАН в Google News