Мирослав Якібчук: профспілкам дали команду «Фас!»

До Києва везуть не профспілкову акцію, а політичну виставу... Ми чітко виступаємо за те, щоб уряд – навіть такий поганий і непрофесійний – працював! Інтерв`ю

23 грудня, Федерація профспілок проведе в Києві Всеукраїнську акцію протесту проти «перекладання проблем кризи на плечі трудівників». Натомість, інші профспілкові організації проведення подібних акцій вважають ще більшою дестабілізацією ситуації в суспільстві, що тільки погіршить становище. Але й не помічати дедальше зростання економічних проблем, які «накривають» країну, неможливо. Що робити - людям, профспілкам, владі?

З цими запитаннями УНІАН звернувся до голови Національного форуму профспілок України (НФПУ) Мирослава ЯКІБЧУКА.

Мирославе Іллічу, ваша організація виступає проти ініціативи Федерації профспілок України щодо проведення масових акцій протесту. Чому?

Тому що це акція не профспілкова, а політична. ФПУ сьогодні намагається очолити Василь ХАРА, який в той же час є народним депутатом від Партії Регіонів. На нещодавніх мітингах Федерації в багатьох областях профспілки просто загубилися поміж прапорами партій - «регіоналів», комуністів, прогресивних соціалістів. Усе було зведено до гасла «Геть владу!» Ту саму політичну виставу тепер везуть до Києва.

Місяць тому, 18 листопада, наш Національний форум профспілок проводив власну попереджувальну акцію протесту з чіткими вимогами і до уряду, і до парламенту. Нас критикували з усіх боків - і політичні сили, і ті ж керівники ФПУ, кажучи, що ситуація нормальна і акції взагалі не актуальні. А сьогодні вже Федерація профспілок влаштовує такі ж акції - один до одного, тільки з більш розмитими вимогами профспілок і тотальною політизацією. А все тому, що в листопаді Партія Регіонів ще збиралася створювати коаліцію з БЮТ, а зараз вони вже як «опозиціонери» піднімають «свої» профспілки на народний бунт. Профспілкам скомандували: «Фас».

Головна проблема профспілок ФПУ - їх політизація. Наш Національний форум сьогодні - єдине в країні профспілкове об`єднання, яке не належить до жодної політичної сили, жодну з них не підтримує і відстоює інтереси трудівників.

Але ж акції проводяться під гаслами захисту прав трудівників, які нині реально страждають від скорочення робочого часу, звільнень…

Так, скорочення тривають, зароблені гроші людям не виплачують, робочий день і робочий тиждень скорочуються. Але чому сьогодні вимоги подолати ці явища заявляються тільки урядові, а не роботодавцю, власникові заводу? Якщо представники політичної партії хочуть використовувати профспілки і під своїми прапорами їх вивести на вулицю, то це робиться тільки за для того, щоб народ посадив їх у крісла влади.

Якщо ти можеш показати, що борешся з кризою, - так покажи це на своєму підприємстві. У нас перші скорочення пішли саме на підприємствах, власники яких сидять у Верховній Раді. Справжній результат буде, коли під час кризи вони на власних підприємствах наведуть лад, а вже потім підуть очолювати Мінпромполітики, щоб поширити свій передовий досвід на всю країну. Решта - рафіноване політиканство.

Тому акції ФПУ 17 і 23 грудня - суто політичні, заявлені з трибуни ВР політиками, які використовують незадоволення народу у власних цілях. ФПУ - сьогодні політизована структура, і багато профспілок Федерації в різних регіонах відмовляються брати участь в акціях протесту. Тобто на вулицю з прапорами виходять переважно профспілкові апаратники і представники політичних партій.

Але щось же профспілки в сьогоднішній ситуації повинні робити?

Ми діємо. Після наших попереджувальних акцій 18 листопада уряд і парламент зробили висновки. З 1 грудня піднялася мінімальна заробітна плата, взяті під контроль незаконні звільнення, приймаються антикризові закони на захист людей, зокрема по ситуації з банківськими кредитами тощо.

Ми підтримуємо локальні акції, пов`язані з конкретними випадками порушення прав трудящих, наприклад, наші представники виїжджали на Львівський автобусний завод, де допомагали робітникам. Зараз по всій країні на підприємствах тривають нібито «добровільні» звільнення людей - без законних виплат і можливості стати на біржу праці. Ми допомагаємо відстоювати їхні права.

Роботодавці нам - не вороги. Але коли вони за рахунок економії заробітної плати, звільнення робочих прагнуть вирішити свої фінансові проблеми і залишити свій прибуток на колишньому рівні, то ми відповідаємо: «Даруйте, ви впродовж 17 років заробляли лише завдяки експлуатації, жодної копійки не вкладаючи в технології, у виробництво. Тому під час кризи поверніть зароблені капітали і, не звільняючи людей, модернізуйте виробництво, переходьте на нові форми господарювання». Ми готові «затягнути пояси», піти назустріч, наприклад, не вимагати підвищення зарплати, але домагатися збереження робочих місць.

Нині основне завдання - посилити відповідальність і працедавців, і представників влади за невиконання узятих на себе соціальних зобов`язань. Власники підприємств повинні відповідати, наприклад, за навмисне банкрутство, зупинку виробництва, неефективну роботу - щоб менеджмент підприємств не використала криза в шкурних цілях. У законодавстві треба ввести жорсткішу кримінальну відповідальність на такі випадки. Криза стала поштовхом до перегляду всіх виробничих, трудових і соціальних відносин.

Як реально допомогти людям?

По всій країні НФПУ відкрив юридичні клініки, де надаються безкоштовні консультації щодо того, як поводитися в умовах кризи - при звільненні, при відстоюванні того або іншого права, тобто як звести в ситуації, що склалася, свої втрати до мінімуму. Крім того, разом з Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві ми сьогодні реалізуємо програму профілактики робочих місць.

А в цілому НФПУ підготував «Стратегічну програму розвитку профспілкового руху України», яка може стабілізувати ситуацію в трудовій сфері, оскільки передбачає новий підхід до соціальних відносин. Її першочергові кроки: об`єднати всі профспілкові структури в єдине і впливове утворення; повернути профспілкам управління Фондами соціального страхування; надати профспілкам право законодавчої ініціативи; створити страйковий комітет; реалізувати низку конкретних соціальних програм (вони вже прописані); відокремити господарську діяльність профспілок від їх прямої роботи і так далі

Як ви оцінюєте загальну ситуацію в економіці - пацієнт швидше мертвий?

Скажімо так: пацієнт ще піддається лікуванню. Так, в Україні становище одне з найгірших. Виробництво останнім часом впало на 30% - найвищий показник у світі! І це в країні з величезним потенціалом! Передусім, це сталося внаслідок невчасного реагування уряду на ситуацію, а також внутрішню політичну кризу, непрофесіоналізм міністрів, які призначалися за принципом особистої відданості. Як наслідок ми маємо один з найнепрофесійніших урядів, який замість вирішення економічних проблем надто захоплювався політичною боротьбою. Коли по всьому світу аналітики вже сурмили про кризу, а у нас вже зупинялася металургія, хімічна промисловість, машино- і автомобілебудування, наш уряд все ще заявляв, що в Україні кризи не буде. Навіть Національний банк грав у політику, демонструючи падіння долара до 4,5 гривень - замість того, щоб займатися питаннями фінансової стабільності держави.

Сьогодні варто підняти питання про відповідність деяких керівників міністерств і відомств своїм посадам – владі потрібні професіонали, а не просто «віддані люди».

Водночас з`явився істотний позитив: створено хоч яку, але коаліцію, вона є і якось працює, приймаються антикризові закони. Тому ми повинні використовувати всі важелі тиску на уряд і працедавців для того, щоб вони нарешті глобально зайнялись питанням порятунку української економіки і соціальної ситуації. Треба вміти виживати. Слід зробити певні податкові послаблення, захистити власного виробника, переорієнтовувати його на забезпечення внутрішнього ринку, забезпечити підприємствам державні замовлення, перекваліфіковувати фахівців на інші професії.

Можливо, за рахунок бюджету добудувати ті будівництва, які зупинилися. Не скрізь же одні «Еліта-центри» - є  нормальні чесні будівельники, з репутацією і досвідом. Їм під жорстким контролем можна виділити ресурси, щоб добудувати і передати людям квартири, за які вже сплачено. Хай будівельники не отримають прибутку, але будуть збережені робочі місця, люди отримуватимуть зарплату.

А чому в нас так погано приживається «готовий» закордонний досвід?

Оскільки, на жаль, багатьом можновладцям він не цікавий. Їм цікавіше один одному сунути палиці в колеса, вариться в інтригах, набивати кишені, воювати за майно і посади, хизуватися лімузинами.

Нас, незалежних профспілкових працівників, хвилює тільки вирішення соціальних питань. Так, вони сьогодні вирішуються погано, але безглуздо ще більше розхитувати ситуацію. Ми чітко виступаємо за те, щоб уряд - навіть такий поганий і непрофесійний - працював! І, крім того, ми не висуваємо ніяких політичних вимог, на зразок «звільнити такого-то міністра». Ми - за те, щоб ті, хто у влади, думали і працювали на благо держави. І ми це виборемо.

Записала Олена Милосердова