Федеральні канали показали Медведєва

Головний герой кінофільму виробництва Кремль-продакшн Дмитро Медведєв рішуче крокує кремлівським коридором, назирці за ним йде камера.

Головний герой кінофільму виробництва Кремль-продакшн Дмитро Медведєв рішуче крокує кремлівським коридором, назирці за ним йде камера.

Позавчора дивилася підсумкову щорічну прес-конференцію зі своїм Президентом Віктором Ющенком і з жалем думала, що максимум для Віктора Андрійовича - це пост гуманітарного віце-прем`єра або єпископська кафедра. А ось учора нам показали яскраве кіно під назвою підсумкове інтерв`ю Дмитра Медведєва федеральним телеканалам, і в мені відродилися залишки гордості за українського Президента. Хай який, а все ж таки батько української свободи слова, якого в прямому ефірі можна запитати, скільки вам заплатити, щоб ви разом з урядом і депутатами виїхали з країни. А він нічого - відповідає. І за це нічого не буде журналістові.

У путіних - медведєвих зовсім інша справа. Чи то інтерв`ю журналістам чи то така-собі інтелектуальна дискусія з політологами з клубу «Валадай», - це ж знудитися можна, це прісні питання і прогнозовані відповіді. Я якось вже писала, що російські телеканали дивлюся тільки “по воле родившего мя отца”. У мене тато росіянин, в його щоденному телеменю - російські новини, і російські політичні ток-шоу. Сидимо іноді і дивимося з ним разом. Вчорашнє інтерв`ю було дуже корисне - допомогло відійти від скепсису з приводу української політичної дійсності.

 ...Головний герой кінофільму виробництва Кремль-продакшн Дмитро Анатолійович Медведєв рішуче крокує кремлівським коридором, назирці за ним йде камера. Він заходить до кімнати, там уже трійця федералів-кіношників, пробачте, керівники російських телеканалів, яким відведено другі ролі. Це - Дмитро Кисельов, який свого часу підгодовувався на каналі у Віктора Пінчука, а зараз керує каналом «Россия», Тетяна Міткова з НТВ і Кирило Клеймьонов (“Первый канал”).

 «А скажіть, пане Президент, яким був цей рік.» - нормальне перше запитання для приманки. Головний герой, певна річ, говорить: і важкий, і радісний, і іноді драматичний, ось, наприклад, події на Кавказі. «Так-так. Ось про Кавказ ми хотіли запитати, ми і ролик вам про це приготували, - говорить Міткова. - Давайте подивимося, а?!» - «Давайте», - каже Президент. Дивляться ролик з подій Кавказу, такий - без місива, але щоб сліз достатньо, установки зенітні. «Ця картина залишиться зі мною на все життя, - говорить російський Президент. - Я це ніколи не забуду. Я навіть хронологічно можу пригадати, як все було». Далі - спогади. І ще запитання, які підігрівають спогади: чи думали ви, що людина Дмитро Анатолійович Медведєв прийматиме рішення, яке переводить Росію зі стану миру в стан війни?»

Мій тато починає соватися в кріслі, відчуваючи штучність цього інформаційного продукту.

- Відвик від таких домашніх заготовок? Звик до правди-матки і скандалів в ефірах? Це твоя Росія, тату, - єхидствую я.

«Так. Скажіть, чи важко було ухвалювати таке рішення про вступ у війну? Чи вірили ви в успіх цієї операції?» - цікавляться журналісти.

Я думала, що недочула: та ні - журналісти на повному серйозі питають російського Президента, чи вірив він у перемогу російської зброї над «могутньою» грузинською армією.

Поговоривши про війну, дослідивши мотивацію Медведєва у прийнятті рішення, похваливши російську армію, відтворивши по хвилинах рішучість і героїзм свого Президента, журналісти повертаються до березневих події його інавгурації. Про що ви думали, коли йшли червоним килимом на свою інавгурацію? (Знову показують ролик інавгурації Медведєва). Як вам працюється з таким прем`єром, - на слові «таким» Кисельов робить патетичний наголос.

Не переказуватиму відповіді. Скажу лише, що єдиний цікавий блок зі всього інтерв`ю - економіка. І хоча щирість відповідей російського Президента про те, чи готова його країна до кризи, може викликати сумніви (його оцінки відрізняються від того, що пишуть сайти ліберальних російських економістів), але, загалом, слухати колишнього газпромівця було цікаво.

До речі, про Газпром. Якби в студії стояв прилад, який вимірював емоційність і щирість відповідей, то на запитанні про газовий борг України, він би зашкалив. «Україна повинна віддати все до останнього рубля», - сказав Медведєв про газовий борг нашої країни. І я вперше почула непідроблену щирість і неспокій - так можна переживати за проблеми дуже рідної компанії. Переживає за Газпром майже так, ніби це сімейне підприємство.

З відповідей, які побічно стосуються України, можна вважати фразу Медведєва, що «нам абсолютно не подобається бажання, скажімо, наших колег і партнерів по Організації північноатлантичного договору безмежно розширювати його кордони». І констатація, що «нічого хорошого в українському напрямку не зроблено, що Президентові «дуже прикро, адже Україна це держава, з якою у його країни генетичні зв`язки, спільна тисячолітня історія, братерські відносини». Але відсутність діалогу зрозуміла - в Україні відсутня ефективна влада.

Напевно, дипломатам і аналітикам було б що досліджувати в цій передачі. Принаймні, російський Президент чітко сказав, що він розвиватиме регіональні проекти (ШОС, ОДКБ, СНД), що шанс збудувати нормальні відносини з Америкою було втрачено, але він розраховує на Обаму, що «силове забезпечення російських інтересів» - це нормально (звичайно, коли йдеться про російських громадян).

Але чи було цікаво все це простому глядачеві - не знаю. Адже навіть на запитання про сімейні новорічні традиції Медведєв пригадав тільки одну - готувати ялинку, «живу, звичайно».

Медведєв здався мені людиною у футлярі, як і все вище російське чиновництво. Втім, росіян не надто балують. Їм могло і сподобатися.

Маша Міщенко

УНІАН в Google News