Нами управляють дурні?

Урядовці не розуміють, що таке стабілізаційний фонд... Якщо зробити зі Стельмаха цапа-відбувайла, то буде незрозумілим, що відбувається з країною... Або ми отримаємо авторитарний уряд, або зовнішнє управління країною...

Чи є в Україні антикризова політика? Це запитання обговорювалося вчора на відкритому засіданні Українського форуму за участю провідних експертів з фінансово-економічної політики.

Валентин Симоненко, голова Рахункової палати України:

УРЯДОВЦІ НЕ РОЗУМІЮТЬ, ЩО ТАКЕ СТАБІЛІЗАЦІЙНИЙ ФОНД

Чи є в Україні антикризова політика? З точки зору своєї посади, з точки зору людини, яка багато років займається проблемами соціального розвитку країни, можу сказати, що в Україні немає антикризової політики.

Ті рішення, які сьогодні приймає Кабмін, укази Президента, закони, які приймаються ВР, не представляють собою комплексної системно, науково обґрунтованої політики, яку сьогодні потрібно вести.

Сьогодні взагалі постає питання – чи здатні ми виробити антикризову політику?

Нинішня система прийняття державних рішень уже багато років тримається на одному принципі – усі вони приймаються на суто побутовому рівні.

Наприклад, нещодавно ми підписували меморандум про взаємодію між Світовим банком і Рахунковою палатою України. 39 мільярдів гривень ми потратили на реалізацію цих проектів, було близько 25 проектів. Жоден проект не доведено до кінця. Жоден! Чому? Тому що люди, які займаються реалізацією цих проектів, не можуть зрозуміти, що від них вимагається.

Приймаючи рішення, урядовці не передбачають будь-яких механізмів їх реалізації. Візьмімо одну з останніх постанов Кабміну, де йдеться про затвердження плану заходів зі зменшення негативного сальдо в зовнішній торгівлі. Негативне сальдо – 12,5 мільярда доларів. Зверніть лишень увагу на рівень професіоналізму уряду… Цитую: «Розширення заходів: розширення ринку збуту товарів вітчизняного виробництва. Пропонується дотримання жорсткої позиції України під час ведення переговорів щодо вступу в СОТ інших країн. Розвиток зовнішньої торгівлі: заснування конкурсу українських лідерів зовнішньої торгівлі». Усе! Інших заходів немає.

Скажіть мені, будь ласка, чи можуть такі заходи вплинути на скорочення негативного сальдо? Безумовно, ні. Я навів тільки один приклад. А всі питання уряд вирішує у схожому ключі.

Більше того, у нашій країні практично немає людей, які можуть стратегічно мислити й приймати стратегічні рішення.

Щодо бюджету… Бюджет є ключовою ланкою розв’язання всіх проблем. Бюджет – це концентроване вираження економічної політики держави на поточний рік, особливо в кризовій ситуації.

Проте ні фінансово-бюджетної, ні грошово-кредитної політики там практично немає. Було б добре, якби її взагалі не було, бо кроки з їх реалізації – це два різнонаправлені вектори.

Грошово-кредитну політику має затвердити Нацбанк. Він її затвердив? Ні.

...Читаю бюджет дуже уважно й розумію, що його складали дві різні групи.

Ось створили стабілізаційний фонд. Але так і не зрозуміло, що таке стабілізаційний фонд в Україні. У 67-й статті написано, куди підуть гроші. Наприклад, на придбання шкільних автобусів, на будівництво всеукраїнського медичного центру… Звичайно, усі ці речі необхідні, але хіба це стабілізаційний фонд?! Це просто означає, що люди, які створювали цей фонд, навіть не знають системи його роботи.

Микола Азаров,  голова комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності:

ЯКЩО ЗРОБИТИ ЗІ СТЕЛЬМАХА ЦАПА-ВІДБУВАЙЛА, ТО БУДЕ НЕЗРОЗУМІЛИМ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ З КРАЇНОЮ

Мабуть, немає жорсткішого критика політики Національного банку, ніж я. Протягом року я його нещадно критикував, власне, з моєї ініціативи була створена слідча комісія.

Але якщо зараз усю провину покласти на Нацбанк, зробити з пана Стельмаха цапа-відбувайла, то залишиться незрозумілим, що саме відбувається з країною.

Сам Національний банк, без уряду, навести лад у країні, стабілізувати ситуацію просто нездатен!

Наприклад, бюджет. Хіба це не фактор стабілізації?! У бюджет заклали колосальні виплати населенню, але ж Нацбанк має під це надрукувати гроші. Чи Нафтогаз, який веде таку політику, аби довести цю компанію до банкрутства через величезні валютні борги перед країною. І хто за це має відповідати? Чому Нацбанк зі своїх валютних резервів повинен оплачувати борги Нафтогазу?!

Чи, наприклад, виникла заборгованість перед «Дейчебанком»...

Виникає просте запитання – чому Нацбанк повинен оплачувати ці урядові борги?

За що сьогодні йде боротьба? А боротьба йде сьогодні за друкарський верстат. В умовах економічної кризи для уряду конче потрібен друкарський верстат і валютні резерви Нацбанку. Ось у чому корінь проблеми!

Коли я працював міністром фінансів, то ми з Нацбанком постійно, щотижня координували свою політику. Це дві (сполучувані) судини – у нас казначейство, у якому завжди було близько 20 мільярдів, та Нацбанк зі своїми комісійними вливаннями в економіку. І тому без такої координації, погодження в країні й немає порядку.

Згадую, як мене у 95-му році Леонід Кучма відправив у Голландію до міністра фінансів. Тоді була крахова ситуація з валютними резервами країни і потрібно було терміново отримати кредит МВФ. Ішлося всього-на-всього про 200 мільйонів доларів.

Я задав наївне запитання голландському міністру під час вечері, яку влаштували на нашу честь. На ній був також присутній голова центрального банку Голландії.

Тож я запитав: «У чому полягає незалежність голландського банку від голландського уряду? Як вона реалізовується?»

Глава банку так собі посміявся, враховуючи мою молодість і недосвідченість, і відповів: «Ми страшно незалежні одне від одного, тобто я від пана міністра. Ми кожної п’ятниці вечеряємо разом. Одну п’ятницю я плачу, другу – він. Ось така в нас незалежність».

Основний документ, який сьогодні мав би був бути антикризовим, – бюджет.

А той бюджет, який зараз подали у ВР, – це ніякий не бюджет, і він не антикризовий. Тому що в ньому не закладені, не казатиму песимістичні, а реальні прогнози соціально-економічного розвитку. Там нічого не говориться про найголовнішу проблему для нас – як зберегти робочі місця на підприємствах, які сьогодні зупиняються.

А яка політика сьогодні реалізується? Та, яку Нацбанк і уряд прописали в меморандумі з МВФ. Ми зустрічалися з представниками МВФ, критикували цей меморандум і сказали: «Ваші стандартні підходи зовсім не підходять для оцінки ситуації, яка склалася в Україні. Тому що ніде немає такої глибокої економічної кризи, як у нас. Ніде немає 50-відсоткового спаду промисловості. Відповідно, і рецепти мають бути інші». Ми повинні звернутися до рецептів, які ми вистраждали в 1993, 1996, 1997–1998 роках, коли виходили з жахливої кризи.

Тому ми розцінюємо цей бюджет як такий, що не здатен дати точних відповідей на ситуацію в країні.

Президент сказав, що прийняття поганого бюджету краще, ніж взагалі неприйняття. Як на мене, прийняття поганого бюджету для країни передбачає набагато гірший розвиток сценарію.

Якщо ми приймемо 15 січня бюджет, ніякої біди не буде. Біда буде, коли ми приймемо абсолютно нереальний, незбалансований бюджет.

Олександр Морозов, член наглядової ради Ощадбанку:

АБО МИ ОТРИМАЄМО АВТОРИТАРНИЙ УРЯД, АБО ЗОВНІШНЄ УПРАВЛІННЯ КРАЇНОЮ

Так, уряд і Нацбанк – це судини, які повинні бути поєднані між собою. І дуже дивно дивитися на те, як ці судини останнім часом між собою поєднуються.

Як на мене, дуже важливо зараз говорити про бюджетну стратегію принаймні до 2012 року. Тому що це дасть орієнтири для бізнесу. Коли я очолював один з державних банків, ми пробували розробити стратегію на п’ять років уперед і зіткнулися з тим, що це практично неможливо. Бо в нас немає жодної інформації, на яку можна б було покластися. Але це було 5–6 років тому, а сьогодні це затребувано ще більше.

Стратегія була б орієнтиром не тільки для бізнесу, а й надією для громадян. Насправді нічого страшного не було б, якби інфляція в перший рік була 15–18%, надалі – 9%, а ще через рік – 2–3%, що є нормальним для розвинених економік.

Я пропонував прем’єр-міністру, коли вона нас збирала, але не побачив її серйозної реакції, – розробити державну політику деурбанізації. Тому що зараз усі сперечаються тільки про кількість безробітних, тобто скільки їх буде – 5 чи 7 мільйонів. Мені здається, що сьогодні потрібно давати громадянам можливість прогодувати себе самих. У нас простоюють сотні гектарів землі: що належать Академії наук, Міністерства оборони. Я точно володію інформацією, що тільки в Київській області більш як сто тисяч гектарів землі просто пустує.

Проте найголовнішими ліками для кризи є довіра. Яка сьогодні довіра до Президента, уряду, парламенту? Усім відомо...

Дуже багато останнім часом говорять про те, як Америка виходила з довготривалої кризи. Проте практично не згадується, що більш як три з половиною роки з кризою боровся Гувер, а Рузвельт тільки продовжив цю боротьбу. У Гувера не було практично жодних шансів подолати кризу виключно через те, що до нього не було довіри. А коли прийшов новий президент, тільки тоді заговорили про довіру громадян.

А в нас сьогодні ніхто нікому не вірить! Мої очікування сьогодні найсумніші: ми отримаємо або авторитарний уряд, або зовнішнє управління країною.

Ігор Мітюков, екс-міністр фінансів, керівник українського офісу міжнародного інвестиційного банку Morgan Stanley:

В УКРАЇНІ НЕМАЄ РОЗУМІННЯ ГЛИБИНИ СВІТОВОЇ КРИЗИ

Вважаю, що немає ніякої трагедії в тому, що поданий урядом бюджет не прийнятий. Можна попрацювати ще декілька тижнів і доопрацювати його.

Якщо говорити про короткострокові завдання, то успіх будь-якого уряду наступного року залежатиме насамперед від того, як швидко вдасться врегулювати проблему з дефіцитом торговельного балансу. Той дефіцит, який на сьогодні сформувався, ми не зможемо збалансувати за рахунок будь-яких кредитів: чи МВФ, чи Світового банку. Ми весь час витрачаємо більше, ніж позичаємо в іноземній валюті, тому, якщо цю тенденцію не зламати, гривня матиме стійку тенденцію до послаблення.

Я погоджуюся з думкою, що ті заходи, котрі вживаються щодо контролю над імпортом, абсолютно недостатні. Ми не повинні загравати перед СОТ, яка, до речі, має у своєму інструментарії достатньо заходів короткотермінового характеру для того, щоб урегулювати ситуацію, коли є загроза національній економіці.

На жаль, усі зусилля, які сьогодні були зроблені на підтримку національної банківської системи, окрім державних банків, пішли не на їх рекапіталізацію, а на рефінансування. Це два різних методи підтримки! Рефінансування, особливо непрозоре, призводить до тих коливань курсу, які нам доводилося спостерігати.

Для того, щоб знати, як боротися з кризою в Україні, потрібно розуміти, що діється в світі. У нашій країні немає розуміння глибини світової фінансової кризи. Ми повинні усвідомити, що ми не отримуватимемо ні серйозних надходжень з приватизації, ні серйозних кредитів від комерційних банків, ані портфельних інвестицій. У нас залишається МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Ми повинні різними методами з ними співпрацювати й відстоювати національних товаровиробників і нашу економіку.

Записала Ксеня Лесів

УНІАН в Google News