Як Тимошенко рятуватиметься від пенсійних боргів?

Зведення з Пенсійного фонду пора читати голосом Левітана... Концепція приховування реальної ситуації з пенсіями реалізується у формі “нового порядку” отримання пенсій...

Зведення з Пенсійного фонду пора читати голосом Левітана... Концепція приховування реальної ситуації з пенсіями реалізується у формі “нового порядку” отримання пенсій...

Зведення, опубліковані на сайті Пенсійного фонду, нагадують повідомлення Радінформбюро 1941 року. Нас щодня інформують, що дедалі більше пенсіонерів отримали належні їм виплати: 13 січня пенсії виплачено в обсязі 58% від місячної потреби, 14-го – 62,9%, 15-го – 67,5%, 16-го – 76,5%.

Із бадьорого, наполегливо-оптимістичного тону має скластися враження, що всі розмови про те, що наші війська залишили територію, тобто що всі чутки про проблеми із виплатою пенсій, – є перебільшенням і не відповідають дійсності. Ось і міністр праці та соціальної політики Денисова запевняє, що «проблем з надходженнями до Пенсійного фонду немає».

Якщо немає, то навіщо щодня інформувати про все нових і нових щасливчиків, котрі спромоглися отримати належні їм виплати хрусткими свіжовіддрукованими купюрами? Це все рівно, що Укрзалізниця інформувала б на своєму сайті, що потяг такий-то успішно минув Білу Церкву, Конотоп, Балту, і є шанси, що він таки дістанеться кінцевого пункту.

Міністра можна зрозуміти, якщо вона (як і прем’єр), коли борги з пенсій перестануть бути таємницею, стверджуватиме, що жодних проблем із поточним пенсійним забезпеченням в Україні немає. Напевне, воно й правильно, оскільки вірус паніки в середовищі пенсіонерів поширюється значно швидше й загрозливіше, аніж будь-де. Тож концепція окозамилювання та приховування реальної ситуації з пенсіями на сьогодні почала реалізуватися у формі нового порядку отримання пенсій: спочатку – інваліди, учасники бойових дій, а вже наприкінці – пенсіонери, які працюють». Пояснюються ці зміни не чим іншим, як турботою про листонош, переобтяжених готівкою – аби рівномірніше розподілити між ними навантаження, як пояснює та ж пані Денисова. У лютому, коли проблеми стануть рельєфнішими, їх пояснюватимуть: а) глибшим, аніж очікувалося, падінням виробництва в січні внаслідок газового протистояння; б) непрофесійністю чиновників кількох територіальних управлінь Пенсійного фонду, яких буде показово звільнено, однак прокуратура не знайде в їх діях жодного криміналу; в) жадібністю одного чи двох уповноважених банків, які буцімто «крутять» пенсійні гроші замість того, щоб негайно видавати їх за призначенням. 

Правда про основне – приреченість нинішньої пенсійної системи України – лунатиме тільки з вуст фахівців. Політики візьмуться (якщо візьмуться взагалі) за деформовану пенсійну систему лише в тому разі, якщо загроза пенсійного вибуху запустить часовий механізм бомби під їх переобранням. Адже реформа пенсійної системи – найневдячніша річ з точки зору політичного маркетингу. Обирають тебе раз у чотири роки, а тут треба зважуватися на непопулярні кроки, вдячними за які буде не сьогоднішній, а завтрашній електорат. А сьогоднішній, дивись, ще й проклинатиме, то ж значно зручніше згодовувати йому солодку вату щоквартального перегляду мінімальних пенсій.

Тим, хто має імунітет від пісень урядових сирен, не потрібно опановувати вищу математику в політесі, аби провести нехитрі математичні розрахунки. На тому ж сайті ПФ ми довідаємося про те, що середня пенсійна виплата в Україні станом на 1.01.09 становила 894 гривні 95 копійок (у цій середній температурі по пенсійній палаті змішано і мінімальну пенсію в 498 гривень, і 25-тисячну щомісячну виплату екс-міністрові). Щомісячна потреба в пенсіях – 13,2 млрд. гривень, а рік тому вона становила 11 млрд., що на 20% менше. Судячи з того, як різко загальмувалися надходження від податку на доходи фізичних осіб (а в нього з нарахуваннями до ПФ спільна база – фонд оплати праці), можна дійти висновку, що січневий 2009 року ФОП в економіці становить приблизно той самий обсяг, що й рік тому. Потреба ПФ у виплатах при цьому, пам’ятаємо, зросла щонайменше на 20%. Розрив очевидний, і він посилюється, оскільки дедалі більше працівників звільняють чи відправляють у неоплачувані відпустки. Дотацією з бюджету цю прогалину не заповнити, оскільки самого обсягу дотації – 13 млрд. гривень, без урахування 31 млрд. грн. на військові пенсії – заледве вистачить на перший квартал. Міністр фінансів уже мав сміливість зізнатися, що до 2,4 млрд. запланованої дотації з держбюджету потрібно доплатити ще 5,5 млрд.

Чи додрукувати? Адже, крім верстата НБУ, у державному бюджеті на сьогодні немає додаткових джерел фінансування ні Пенсійного фонду, ні Нафтогазу, ні зарплат бюджетникам. З однієї банальної причини – перелік цих джерел уже вичерпано, а поспіх із збільшенням ставок податку на власників транспортних засобів, коли в один гараж із «Бентлі» потрапили й власники «копійок», засвідчив, що для порятунку бюджету не гребуватимуть ані чим.

Берегтимуть лиш себе, ріднесеньких, бо якщо не примусити Монетний двір працювати на потреби Пенсійного фонду, залишається лише один вихід – ущільнювати його видатки. А в цих видатках і 25-тисячні суперпенсії чиновників – еск-прокурорів, екс-нардепів, суддів у відставці та генералів запасу.

Першу спробу зменшити мегаспецпенсії до 12 прожиткових мінімумів – близько шести тисяч гривень – депутати провалили наприкінці грудня під акомпанемент… публічного “занепокоєння” про долю звичайних трудових пенсій.

Станіслав Голубенко

УНІАН в Google News