Вільям Тейлор: Ми не обміняємо наші принципи щодо України на транспортний коридор для Афганістану

У газовій війні програли більше росіяни, саме Росія перекрила газ... Я добився, щоб назву столиці України писали правильно... Інтерв’ю з послом США

У газовій війні програли більше росіяни, саме Росія перекрила газ... Я добився, щоб в офіційних паперах назву столиці України писали правильно...

Надзвичайний і Повноважний Посол США в Україні Вільям Тейлор відповів на запитання УНІАН.

Пане Посол, зараз відбувається дуже багато дискусій на тему, хто програв і хто виграв у очах Заходу в газовій війні. На Вашу думку, чиї репутаційні втрати більші?

Мені доводиться більше вірити в те, що програли більше росіяни. У кінцевому підсумку все-таки з’ясувалося, що перекрила газ одна країна – Росія. І саме ця країна зашкодила своїй репутації як надійного постачальника.

Раніше Ви казали, що Росія ніколи не претендуватиме на Крим. Проте днями, коли Ви відвідали півострів, людей, котрі мали б бути зайняті на роботі, раптом зацікавило, що на півострові буде відкрито американське консульство. Вони влаштували мітинг протесту... У Вас не змінилося думка щодо Росії, щодо її впливу й претензій на Крим?

Мені завжди приємно відвідувати Крим. А цей візит був особливо цікавий...

Якщо говорити саме про російський вплив у Криму, потрібно сказати, що, безумовно, російський вплив там дуже відчувається.

Я мав розмови з кримчанами, зокрема з офіційними особами, які не хотіли б бачити американське консульство, про яке ви загадали.

Як аргумент на запитання, чому вони не хотіли б бачити наше консульство в Криму, казали, що американський уряд має не дуже хороші відносини з Росією.

Така аргументація мені здалася дещо дивною. Ось такі речі якраз і показують, що в Криму є російський вплив. І він відчувається й серед виборних посадовців.

Проте не думаю, що в уряду Росії є якісь наміри відібрати Крим. Я не бачу ознак цього.

Щодо демонстрантів… Ви живете в демократичній країні, тому в кожного є право бути почутим.

Ваші емоції виказують, що ці протести були для Вас смішними?

Ні-ні. Я ставлюся до них цілком серйозно. Я справді вірю в те, що вони мають сильні почуття щодо майбутнього американського консульства в Криму.

Я намагався їм пояснити, що для відкриття цієї установи в Криму є чотири основні причини. По-перше, ми хочемо збільшити кількість американських туристів, які б відвідували Крим. Часом американські туристи в Криму потрапляють у ситуації, коли вони потребують допомоги американського консульства, і наше представництво могло б їм допомагати.

По-друге, ми б хотіли збільшити кількість американських інвесторів у тамтешню економіку. А інвесторам постійно потрібна наша допомога.

Ми також хочемо збільшити обсяг наших програм допомоги і програм співпраці в Криму.

Коли я був у Криму, то відвідав там пологовий будинок, де американське агентство з міжнародного розвитку за програмою, яку очолює француженка, проводить колосальну роботу з покращення здоров’я новонароджених. І ми хотіли б здійснювати більше таких програм. Ми могли б цього досягти, якби там у нас був свій офіс.

Ми маємо обмінні програми з багатьма регіонами України, але ми б хотіли збільшити їх саме в Криму. Знову ж таки, цьому посприяло б відкриття нашого офісу.

Нарешті – ми б хотіли зрозуміти кримчан краще і, відповідно, щоб кримчани зрозуміли краще нас. Якби наш офіс там був, то щоденне спілкування приносило б тільки позитив.

Це все я намагався пояснити людям у Криму. Дехто сприйняв, а дехто – ні.

Чим Ви пояснюєте російський антиамериканізм, який досі лежить в основі російської політики?

(Сміється). Для мене важко відповідати на це запитання, тому що я не працюю послом у Росії. Мабуть, доречніше буде запитати мого колегу з Москви, чому росіяни не люблять американців.

А чи буде Росія, на Вашу думку, з приходом до влади нового президента США й далі так активно експлуатувати антиамериканські гасла, як це було при Джорджі Буші?

Невдовзі після обрання Барака Обами президентом США, президент Росії Медведєв виступив з досить різкою промовою. Зокрема, у цій промові Медведєв говорив про розміщення ракет у Калінінградській області. Але з плином часу, коли всі звикли з думкою про нового президента США – до речі, президента, який викликає надзвичайне захоплення у всьому світі, – тон у Кремлі набагато покращився. Ми вже бачимо ознаки цього...

Переконаний, що з приходом нового президента не тільки росіяни, а й люди в усьому світі покращать своє ставлення до американців, вони намагатимуться розпочати нову сторінку у відносинах зі США.

У кінці 2008 року, тобто за Джорджа Буша, була підписана українсько-американська Хартія про стратегічне партнерство. Чи розвиватиметься воно й за Барака Обами?

Так. Хартія була підписана держсекретарем США Кондолізою Райз і міністром закордонних справ Володимиром Огризком.

Ця Хартія, у певному сенсі, інвентаризує спільні інтереси й цінності, які поділяють США й Україна. Ці спільні інтереси й цінності залишаються незмінними.

Під час президентської кампанії Барак Обама казав, що військове нарощення в Афганістані буде одним з його пріоритетів. Але це буде складно робити без транзиту через Росію. Кажуть, що росіяни вимагатимуть в обмін на транзит відкласти вступ України та Грузії в НАТО...

Я з цим не погоджуюся, і не погоджуюся з двох причин.

По-перше, є суверенне право України, яка сама визначає, до яких організацій їй вступати. І Росія не повинна мати якогось впливу на такі рішення.

Для нас – це один з найвищих принципів.

Логістичні та транспортні аспекти забезпечення військової операції в Афганістані важливі для нас. Але це є лише логістичні, технічні моменти, і вони за своєю важливістю аж ніяк не наближаються до важливого принципу поваги суверенітету, незалежності й прав України.

Звісно, якщо росіяни полегшать нам це завдання, ми це сприймемо як хороший крок. Ми б хотіли співпрацювати з Росією в питанні Афганістану. Але в жодному разі ми не обмінюватимемо наші принципи на транспортний коридор.

Європейські експерти начебто теж радять Бараку Обамі припинити форсоване просування України та Грузії в НАТО, тому що цього, мовляв, не хоче Росія. Чи прислухається він, на Вашу думку, до цих порад?

Гадаю, президент Обама погоджувався і погоджуватиметься з тим принципом, що вибір України – бути їй в НАТО чи ні – цілком у руках українського народу.

Країни-союзники з НАТО вже висловилися в квітні минулого року, якщо Україна остаточно визначиться, що вона хоче в НАТО, то її там тільки вітатимуть.

Отже, сьогодні питання полягає в тому – гадаю, президент Обама зі мною погодиться, – чи самі українці хочуть цього приєднання. А ми знаємо, що в українців є певні питання щодо НАТО.

Думаю, в Україні дискусії щодо НАТО триватимуть ще кілька років.

Якщо українці через референдум чи через рішення ВР вирішать вступати в НАТО, то Обама теж їх там вітатиме.

Але якщо український народ у своєму рішенні скаже: «Ні, дякуємо», – то США й Україна все одно будуть стратегічними партнерами й друзями.

Вважається, що між старими й новими членами ЄС є деякий розкол щодо ставлення до американської міжнародної політики. Стара Європа більш холодно ставиться до Америки. Яка причина цього і чи зміниться ситуація з приходом Барака Обами?

Почну з другою частини запитання – про зміни… Зміни ми вже бачимо. Коли ще Обама був сенатором, він відвідав Берлін, і ви, мабуть, бачили, яке було захоплення його візитом. Зібралася величезна кількість людей, аби послухати його. А Берлін є столицею однією з ключових країн Старої Європи.

Тоді, коли він робив цей візит, його метою якраз і було подати себе й напрацювати собі контакти зі Старою Європою, а також з країнами на Близькому Сході й у Південної Азії.

Обама тоді й пізніше продемонстрував, призначаючи членів своєї адміністрації, наскільки він цінує союзи, партнерства й діалоги.

Гадаю, що незабаром ми побачимо зміни й в інших частинах Європи щодо США й адміністрації президента зокрема.

Щодо причин різного ставлення до американської політики... Безумовно, слід визнати, що ті країни Східної Європи, які відновили свою повноцінну незалежність не так давно, кажу про Польщу, Угорщину, Чехію, балтійські республіки, – особливо цінують ту допомогу, яку їм надавали США в утвердженні цієї незалежності. Водночас деякі країни Старої Європи, зокрема Німеччина і Франція, не ставилися з великим ентузіазмом до розширення ЄС на схід.

Ще раз повторюся, що президент Обама разом зі свою новою командою успішно розбудовуватиме партнерства й дружбу з усіма частинами Європи.

А що особисто Вам подобається в Обамі? У Вашому кабінеті ще нема його портрета…

Так, у нас ще немає його портрета. Загалом портрети перших осіб держави в нас висять на першому поверсі (кабінет посла – на другому. – Авт.). Ми поки що не отримали портрет нового президента.

Я, як і практично всі американці, дуже радий і схвильований тим, що Барак Обама є нашим президентом.

Обама продемонстрував усьому світу те, що насправді має значення для Америки. Це реально сильний характер людини, її лідерські якості, інтелект.

Це надзвичайно приємно для американців. Гадаю, це допоможе іміджу США на міжнародній арені.

А Вам не було шкода, що Ви не були у Вашингтоні під час інавгурації свого президента?

Ні, бо ми мали тут чудове святкування. Ми запросили на нього багатьох українців: журналістів, бізнесменів, політиків і простих людей. Ми всі разом у прямому ефірі дивилися трансляцію з Вашингтона.

У Росії в Інтернет-просторі поширюється думка, що світова криза надумана американцями, аби послабити Росію, збивши ціни на нафтопродукти...

Те, якої шкоди завдала ця криза усьому світу й особливо США, – достатній аргумент, аби вважати подібні припущення абсолютно неадекватними...

Зараз долар виконує роль світової валюти. Чи зміниться це після світової кризи?

Економічна криза відбилася на багатьох валютах країн світу. Але ще до початку кризи деякі валюти планети, маю на увазі євро, уже почали набирати досить серйозної ваги саме як міжнародні валюти.

Гадаю, цей процес триватиме.

Як на мене, після світової кризи побільшає кооперації, співпраці та координації у світі між економіками, між міністерствами економіки, між центральними банками країн з метою уникнути подібних криз у майбутньому.

Незабаром закінчується термін Ваших повноважень на посаді посла в Україні. Скажіть, будь ласка, які найкращі спогади залишаться у Вас від перебування в Україні?

Так, у квітні я збираюся від’їжджати. Мушу сказати, що мій період перебування тут був для мене надзвичайним. Усе моє життя я пам’ятатиму людей, з якими я тут працював. З особливою приємністю пам’ятатиму свої подорожі Україною, під час яких я зустрічався з українською молоддю.

Звичайно, пам’ятатиму, як брав участь у навчанні українських парашутистів і стрибав з парашутом з українського гелікоптера.

Пам’ятатиму, як спускався в шахту на Донеччині.

Пам’ятатиму наш спільний політ з українцями, коли ми приземлялися на палубу американського авіаносця, що курсував у Середземному морі.

Отже, у мене є незабутні враження.

Чого Вам не вдалося зробити з того, що Ви хотіли зробити? І що вважаєте своїм найбільшим досягненням?

Одна з речей, яку я намагався зробити і яку намагалися зробити мої попередники, – це відновити діяльність в Україні американської урядової агенції, яка заохочує і сприяє приватним американським інвестиціям в українську економіку. Ця агенція називається «Американська державна корпорація страхування приватних інвестицій за кордоном».

Вона згорнула свою діяльність в Україні і не надавала страхування американським приватним інвестиціям уже протягом останніх десяти років.

Я працював над цим разом зі своїми співробітниками в посольстві, аби відновити її діяльність, проте нам ще не вдалося цього зробити. Однак у мене ще є два місяці...

Нам вдалося запустити інтенсивний діалог з Україною на дуже високому рівні. За час мого перебування тут в Україні працювали уряди під керівництвом трьох прем’єрів, з них двоє відвідали США. Президент України побував декілька разів у США. Президент і віце-президент США побували з візитами тут. З візитами в Україну приїжджали також міністр оборони, міністр освіти, радник з питань безпеки. Водночас секретар РНБО України кілька разів відвідував США.

Усі ці візити й діалоги посприяли дуже доброму взаєморозумінню між США та Україною в наших спільних цілях.

Це щодо високого рівня роботи.

Є ще дві невеличкі речі, але якими я дуже пишаюся… Протягом семи років, тобто ще до мого приїзду сюди, американське посольство намагалося домовитися про придбання ділянки землі для будівництва нового приміщення посольства.

У цей будинок, де ми перебуваємо зараз, ми в’їхали ще 1992 року. Це колишнє приміщення райкому партії. І ми дуже швидко переросли можливості цього приміщення. У результаті відділи посольств розташовані зараз у п’ятьох різних будинках.

Отже, ми намагалися придбати ділянку землі, звести будинок, де б помістилися всі підрозділи посольства. І я повинен вам авторитетно заявити, що це дуже важко іноземцям – придбати землю в Києві.

Як тільки я приїхав в Україну, то порушив цю тему під час своєї першої зустрічі з Ющенком. Я говорив про це на зустрічі з колишнім прем’єр-міністром Єхануровим, колишнім міністром закордонних справ Тарасюком, з мером Києва Черновецьким. І врешті-решт усі погодилися, і ми з мером підписали контракт.

Ми плануємо, що вже навесні цього року закладемо перший камінь нового американського комплексу.

Друге невеличке досягнення… Коли я сюди прибув, офіційне написання назви столиці України англійськими літерами було Kiev. Перед цим було кілька спроб змінити це написання на Kyiv, проте безрезультатно.

Я взявся за цю справу й добився її реалізації. Тепер в американському уряді пишуть правильно, тобто так, як воно звучить українською – Kyiv.

Це такі невеличкі, але, як на мене, важливі, речі.

Яку б Ви дали пораду своєму наступникові?

Я скажу своєму наступникові, що Україна – це важлива країна, це велика країна, прекрасна країна. Я скажу, що він (чи вона) отримуватиме масу насолод, якщо подорожуватиме по Україні, зустрічатиметься з людьми, особливо з молоддю.

Я пораджу їм просто насолоджуватися перебуванням тут.

Розмовляли Оксана Климончук та Володимир Ільченко

УНІАН в Google News