Чи потрібен Україні московський кредит?

Будь-які кредити від Росії закінчуються здаванням національних інтересів України, що є дуже зав’язаним на корупційних діях урядовців...  Думки експертів

Фото АР

Між Банковою і Будинком на Грушевського знову тертя. Цього разу через імовірний кредит від Москви. Днями уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський заявив, що в російську столицю таємно поїхала делегація від уряду для проведення переговорів про спеціальний кредит для запобігання банкрутства НАК “Нафтогаз України”. Повідомлялося, що російська сторона висунула ряд додаткових умов отримання Україною п’ятимільярдного кредиту, остаточне узгодження умов якого має відбутися через тиждень у Москві. Зокрема, Білокамінна чекає від Києва: ратифікації угоди про так званий “нульовий варіант” (так називається договір про розподіл майна колишнього СРСР, за яким Росія бере на себе всі борги Союзу, але інші колишні республіки відмовляються від своїх претензій на будь-яке майно СРСР); вирішення Україною питань із власністю колишнього СРСР за кордоном; вирішення спірних питань з російською власністю в Україні; визнання Україною як держборгу боргів українських підприємств перед Зовнішекономбанком СРСР.

Тимошенко заяву Соколовського спростувала, додавши, що не відповідає дійсності й інформація про умови, на яких Росія готова надати кредит. Але вона підтвердила, що надіслала листи з проханням надати Україні фінансову допомогу для покриття дефіциту бюджету різним країнам, зокрема й Росії. І РФ дала згоду.

Президент теж не залишився осторонь і висловив свою позицію щодо кредиту з Білокамінної, назвавши “неприпустимим кулуарні домовленості уряду України щодо відкриття в Росії кредитної лінії”. А заступник глави Секретаріату Президента Кислинський згодом додав, що "московський" кредит може привести Україну до повторення “білоруського сценарію”, коли країна під борговим тиском Росії втратила контроль над власною газотранспортною системою та низкою стратегічних підприємств.

Чи справді Україна потребує московського кредиту, яку небезпеку він приховує і чи справді Нафтогаз перебуває на грані банкрутства, – ми поцікавилися в експертів.

Борис Кушнірук, економіст:

БУДЬ-ЯКІ КРЕДИТИ ВІД РОСІЇ ЗАКІНЧУЮТЬСЯ ЗДАВАННЯМ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ

Кредит сам по собі можливий, і він потрібний. В іноземному кредиті для уряду немає нічого негативного. Враховуючи, що загальний борг держави не дуже великий, такі кредити брати можна. Інша справа, на які цілі він буде спрямований. Або він буде спрямований на соціальні забаганки уряду, щоб робити спроби подобатися виборцям, – а це буде не що інше, як його проїдання. Такий варіант справді дуже небезпечний, особливо враховуючи, що реального розміру дефіциту не знає ніхто. Усі озвучені дані щодо цього бюджету є нереалістичними, як нереалістичним є валютний курс, імпорт-експорт і всі ті основні показники, котрі впливають на бюджет. Тож невідомо, який буде дефіцит і скільки буде потрібно грошей, щоб його покрити.

Інший бік проблеми – сам кредит від Росії. Тут уже дійсно є певна небезпека. По-перше, Україна вже має досвід кредитних відносин з Росією. Історія з газовими боргами, за який ми розраховувалися наддешевою орендою Чорноморського флоту, коли реальна вартість оренди була зменшена в разів 15–20. Другий приклад – коли Україна розрахувалася за борги транзитом газу у 2004 році на найгірших умовах, на яких це можна було зробити. Будь-які кредити від Росії потім закінчуються відносним здаванням національних інтересів України, що є дуже зав’язаним на корупційних діях тих чи інших урядовців країни.

Чи відповідають заяви Кислинського дійсності? Формально ні. Але знову ж таки, враховуючи демагогію пані Тимошенко і агресивне піар-забезпечення, яке здійснює її ідеологічна служба, нас потім переконуватимуть, що нічого поганого в тому, що ми віддаємо частку ГТС Росії, немає, що це навіть добре, Україна від того виграє і т.д.

Зрозуміло, що можуть бути найгірші варіанти пов’язані з кредитом, бо Росія нічого просто так не робить.

Формально уряд може отримати цей кредит просто тому, що уряд України є суб’єктом найбільшої формальної платоспроможності країни. Інша справа – потрібно розуміти, на яких умовах видаватиметься цей кредит. Якщо він обставляється додатковими умовами, які є неприйнятні для України, навіть без формальної віддачі ГТС під контроль Росії, – то це навряд чи можна вважати нормою.

Леонід Саприкін, директор енергетичних програм центру Разумкова:

ЯКЩО ДАЮТЬ ВИГІДНІ КРЕДИТИ – ТРЕБА БРАТИ

НАК “Нафтогаз” не перебуває на грані банкрутства. І в будь-якій скрутній ситуації держава допоможе такій державній корпорації.

Кредити потрібні всім... Питання в тому – на яких умовах. А про умови поки що нічого не чутно. Україна справді шукає кредити, дешеві кредити, але жодного рішення про їх отримання поки що немає.

Сьогодні дуже складна економічна ситуація у світі загалом, і якщо дають вигідні кредити – з Росії чи з будь-якої іншої країни, – треба брати. А небезпеки українській ГТС нема – її заборонено продавати, приватизувати, орендувати і т.д. на законодавчому рівні.

Олександр Гудима, народний депутат України (БЮТ), член парламентського комітету з питань палива та енергетики:

Я НЕ ПАНІКЕР, АЛЕ НАФТОГАЗ У СКЛАДНІЙ СИТУАЦІЇ

У зв’язку з тим, що Кабінету Міністрів разом з Верховною Радою не вдається переконати Президента щодо відставки Стельмаха з посади голови Нацбанку, уряд не впливає на курс гривні. І сьогодні, коли в Україні курс гривні сягає більш як 8 гривень за долар, щодня маємо додаткове навантаження насамперед на НАК Нафтогаз, а в другу чергу – на бюджет, на уряд і на всю Українську державу через нездатність у повній мірі оплачувати російський газ. Це є природне навантаження.

Але в НАК Нафтогаз є ще й криза платежів. Столиця не платить за спожитий газ. А що Нафтогаз має робити з Києвом, точніше з Черновецьким, який не заплатив “Київенерго”? Знеструмлювати й відключати від газу місто? Ні, цього не роблять. А хтось має це покривати...

Я не панікер. Я не кажу про те, що Нафтогаз у критичній ситуації. Але Нафтогаз у важкій ситуацій, він змушений покривати різницю між тим, що було закладено в бюджеті, і реальним курсом долара, а також покривати збитки того ж Києва.

Є проблема, ніхто не каже що її нема. Але заяви, які робить Секретаріат Президента, сам Президент, – суцільно чорні. В інтерв’ю напередодні звіту в парламенті Юлія Тимошенко чітко сказала, що Україна звернулася до багатьох держав, вона не називала ці держави. І раптом роблять політику на тому, що не можна просити кредити в Росії. Пані Ляпіна каже, що просити можна тільки в Америки й Китаю, тому що вони не зазіхають на нашу незалежність. А всі інші, виходить, зазіхають. Ці ж заяви не є конструктивними.

Треба звертатися до тих, хто може надати таку допомогу Україні. Прем’єр робить правильно. Якби вона домагалася кредитів тільки в Америки або тільки в Росії, – це було б неправильно.

Михайло Гончар, директор енергетичних програм центру “Номос”:

РОСІЯ САМА В СКЛАДНОМУ ФІНАНСОВОМУ СТАНОВИЩІ

Нафтогаз перманентно перебуває в передбанкрутному стані, починаючи з 2007 року, коли Укргазенерго витіснило НАК з внутрішнього ринку.

Минулий рік справив позитивний вплив – завдяки зусиллям уряду вдалося прибрати Укргазенерго й відновити позиції Нафтогазу на внутрішньому ринку. Але це ситуативний порятунок. Модель, за якою створений і функціонує Нафтогаз, – це аномальна модель, яка призводить до його прогресуючого занепаду. Ця модель передбачає, що прибутки Нафтогазу генеруються де завгодно, тільки не в Нафтогазі, а борги вішаються на Нафтогаз. Рано чи пізно така модель дасть серйозний системний збій. Тому в останні роки з боку Газпрому докладаються титанічні зусилля, аби реалізувати сценарій банкрутства Нафтогазу.

І цей сценарій залишається ймовірним, а держава завжди має можливість закрити проблемні позиції Нафтогазу, що вона робить вкотре й нині. Але ця ситуація не є нормальною.

З приводу цього п’ятимільярдного кредиту... Тут і уряд, і Секретаріат Президента діють не прозоро і не відкрито, тому й з’являється простір для маніпуляцій. Очевидно, що в нафтогазовому секторі приховуються оборудки і одних, і інших. Обидві сторони періодично викидають на публіку якісь дози компрометуючої інформації.

Але зрештою за все платимо ми як споживачі газу.

Має бути покладено край цій аномальній політиці. Мала б втрутитися Верховна Рада, якби вона не була такою незграбною, якою вона є зараз. Провести своєрідну люстрацію Нафтогазу, оприлюднити всі його доходні й витратні статті, усі кредитні зобов’язання. Але все, на що спромоглася ВР, – створити недолугу комісію на чолі з політично заангажованою пані Богословською, яка вирішує суто політичне замовлення. Ця комісія досліджує будь-що, окрім того, чим вона мала б займатися. Тому маємо те, що маємо.

Брати кредит у Росії небезпечно. Поза всяким сумнівом, тут є серйозні ризики, тим паче невідомі умови надання цього кредиту. А ті умови не можуть бути лояльними хоча б з однієї причини: Росія сама перебуває в досить складному фінансовому становищі і не чинитиме як благодійник.

При підписанні контрактів бувають позаконтрактні домовленості, які тепер вилазять.

Дуже легко відмахнутися від висловлювань Соколовського – що, мовляв, усі його слова – це повна маячня (хоча Соколовський теж не надав жодних документальних підтверджень)...

Ми бачимо по суті занепад обох гілок влади, їхню неспроможність вирішувати в конструктивному руслі питання, що торкаються державних фінансів і національної безпеки.

Опитувала Анна Ященко