Чи поміняє Тимошенко президентських міністрів?

Гіпотетично Тимошенко може провести зміни в уряді... Для неї потрібна ширша підтримка у ВР, але це не збігається з інтересами Литвина, який хоче бути головним партнером прем’єра...

Гіпотетично Тимошенко може провести зміни в уряді... Для неї потрібна ширша підтримка у ВР, але це не збігається з інтересами Литвина, який хоче бути головним партнером прем’єра...

Здавалося, до омріяного прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко розлучення з нелюбими членами уряду, яких їй присватали у фракції “Наша Україна – Народна самооборона” рукою подати. У сприйнятті Тимошенко представники НУ–НС в уряді – це щось на кшталт троянського коня від Президента Віктора Ющенка.

Але не все так просто. Заяви Тимошенко та членів БЮТ щодо ротацій в уряді лунають давно, терміни цього дійства все переносяться, але віз із представниками НУ–НС і нині в уряді.

Чому ж Тимошенко не вдається провести заплановану комбінацію і чи вдасться їй це в принципі?

Зняти президентських ставлеників можна, а що далі?

Васюник, Павленко, Оніщук

Відповідно до закону про Кабмін, саме Верховна Рада звільняє та призначає на посаду членів уряду. Для голосування за відповідну постанову необхідно 226 голосів. Щодо звільнення нелюбих для Тимошенко урядовців від НУ–НС, серед яких найчастіше називають прізвища віце-прем’єр-міністра Івана Васюника, міністра з надзвичайних ситуацій Володимира Шандри, міністра юстиції Миколу Оніщука, міністра сім’ї, молоді та спорту Юрія Павленка, – то тут затримок не буде. Партія регіонів та комуністи в дружньому пориві цілком можуть допомогти пошарпати уряд і залюбки проголосують за відставку “помаранчевих”. Якщо додати їхні голоси до бютівців та частини НУ–НС, для вигнання “президентських демонів” з уряду цілком вистачить, так би мовити, щоб і духу тут їхнього не пахло.

Але далі постає питання про призначення претендентів на їхні місця.

У самому НУ–НС, що цілком очевидно, немає і в принципі не може бути єдності в цьому питанні. Група “За Україну”, яку очолює В’ячеслав Кириленко і яка налічує близько двох десятків народних депутатів, не збирається голосувати ні за відставку представників від НУ–НС в уряді, ні за призначення нових. Кириленко не бачить підстав для відставки. Він пропонує Тимошенко назвати мотиви такого звільнення.

На прес-конференції в УНІАН він заявив, що “якщо в колег із коаліції до них виникли питання, то нехай ці питання оприлюднять”. Він додав, що тоді буде з’ясовано, “чи це просто в когось з міністрів колір очей змінився, чи колір волосся, і тому його треба поміняти, чи якісь інші, можливо, дійсно професійні претензії”. Кириленко зазначив, що “якщо комусь свербить або хтось когось дратує, то це ще не підстава, аби вносити на розгляд такі серйозні питання, як зміни до складу Кабінету міністрів України».

Член цієї групи Ксенія Ляпіна також заявила, що "група не є в коаліції" і тому не збирається голосувати ні за звільнення, ні за призначення нових членів уряду.

Виходить, що звільнити нунсівців буде просто, але призначити на їхні місця нових – зась, оскільки голосів БЮТ, Блоку Литвина та коаліційної частини НУ–НС недостатньо для такого рішення. Разом вони набирають трохи більш як 200 голосів.

Крім того, є й інші, так би мовити, нюанси, які ускладнюють проблему для тих, хто жадає урядових ротацій.

Тук-тук! Хто там? Це ми, люди Балоги….

Члени коаліційної частини НУ–НС, котрі хочуть делегувати свіжу кров в уряд Тимошенко замість старих кадрів, наполягатимуть на одночасному голосуванні за відставку та призначенні урядовців. Причини цього очевидні. Якщо відставити діючих, “майже чужих”, міністрів вдасться, а нових, тобто рідніших, призначено не буде, пані Тимошенко буде знову на коні, а нунсівці опиняться біля розбитого корита. Адже Тимошенко дістане можливість покласти виконання міністерських обов’язків на заступників міністрів, яких сама й призначає, помахавши ручкою НУ–НС.

Отже, нунсівцям-коаліціянтам, аби піти на ротацію уряду, треба переконатися, що вдасться саме двоходова комбінація: відставка-призначення. Але й це ще не все.

Дуже важливо також, кого буде призначено на нові вакансії в уряді, або, інакше кажучи, якою буде свіжа урядова кров – депутатською чи якоюсь іншою. Частина коаліціянтів, зокрема самооборонці, зацікавлені саме делегувати в уряд своїх людей, а це будуть якраз народні депутати (скажімо, якщо посаду міністра культури посяде Олесь Доній, як це пропонує Юрій Луценко). Але в такому разі вивільняється пара-трійка вже депутатських вакансій: на місце депутатів, що складуть повноваження заради урядових портфелів, прийдуть наступні за ними в списку НУ–НС. А тут доля підготувала нунсівцям-коалціянтам сюрприз. У парламент на їхні місця заходять ті, кого називають “людьми Балоги”. Зрозуміло, це коаліціянтів порадує мало. Пусти таких на поріг, безумовно, думають вони…

Але й це ще не все. Є нюанси, пов’язані із союзниками коаліціянтів. Вірніше, потенційними союзниками…

Та й Литвину воно треба…

Насамперед про комуністів.

У легендарно непідкупній фракції ще не визначалися з цього питання (що означає “визначилися” в розумінні українських комуністів, очевидно пояснювати не треба). Водночас джерела стверджують, що за умов пакетного голосування за нових урядовців КПУ начебто голосів не дасть. Лише в разі голосування за кожного міністра окремо партія може за декого натиснути кнопку “за”. Так, за даними джерела, комуністи підтримали б кандидатуру любого їм Віктора Мусіяки на посаду міністра юстиції. Але чи потрібно це коаліціянтам-бютівцям та нунсівцям, у яких є й інші претенденти на місце головного юриста?

Про Партію регіонів уже згадувалось. Незважаючи на протистояння між різними крилами всередині партії, вона навряд чи братиме участь в оновленні уряду. Скажімо, політолог Вадим Карасьов вважає малоймовірним, що “хтось із ПР наважиться ввійти в уряд, оскільки ризикуватиме виключенням із партії”. Це саме заявив у інтерв’ю УНІАН й заступник голови парламентської фракції ПР Борис Колесников.

Володимир Литвин

Є й ще одна, так би мовити, тема в проблемі ротації уряду. Звати її Володимир Литвин. Для Тимошенко, каже той же Вадим Карасьов, потрібна ширша підтримка в парламенті, але це не зовсім збігається з інтересами Голови Верховної Ради. Адже чим більша коаліція, тим більш “технічною є посада спікера”, і при офіційному залученні до коаліції, скажімо, фракції КПУ вплив Литвина істотно впаде. Адже для залучення комуністів коаліціянтам доведеться віддати їм пост першого віце-спікера, на який давно націлюється Адам Мартинюк. У цьому разі він для Тимошенко може стати головним партнером, потіснивши Литвина, що для того ніяк не прийнятно.

Отож, враховуючи всі згадані фактори, Карасьов переконаний, що “за нинішньої недокоаліції провести спецоперацію щодо змін в уряді” нереально. З ним важко не погодитись. Водночас, українська політика, як ми добре знаємо, далеко не завжди вкладається в логічні схеми. Якщо ми про щось саме таке, нелогічне, але суто по-українськи важливе, забули, тоді що ж – готуємось до урядової ротації…

Надія Пришляк