“Відстроювання” як фактор української політики

Ми до Черновецького непричетні... Балога мені не попутник... Григоришина знать не знаю... Політики все більше “відстроюються” від осіб, що їх компрометують...

Ми до Черновецького непричетні... Балога мені не попутник... Григоришина знать не знаю... Політики все більше “відстроюються” від осіб, що їх компрометують...

На жаргоні політтехнологів „відстроювання” (рос. „отстройка”) – це демонстративне публічне дистанціювання від політика або політичної сили, зв’язки з якими можуть негативно вплинути на імідж того, хто відстроюється. Але позірне відстроювання аж ніяк не означає, що між двома нібито дистанційованими одне від одного суб’єктами не зберігаються десь у густій тіні щонайконструктивніші та щонайвзаємовигідніші стосунки. Нинішня українська політика дає нам чимало прикладів таких „відстроювальних” дій, за якими приховується цілком плідна співпраця.

І це не дивно. Наближається президентська виборча кампанія, і її гравцям настав час замислитися, як позбутися іміджевих „гир”, що можуть обтяжити претендента й відвернути від нього симпатії виборців. Але при цьому не втрачати джерел фінансування і впливу. Звідси активізація різноманітних „відстроювань” з боку мало не всіх топ-політиків України.

Ми до Черновецького непричетні

Леонід Черновецький

Яскравий приклад – поведінка Партії регіонів, а також Президента і його команди щодо мера Києва Леоніда Черновецького. Мер, здається, зробив останнім часом усе, щоб налаштувати проти себе якомога більше киян, причому серед незадоволених зростає частка навіть його “улюблених бабусь”. Підвищення тарифів на проїзд у громадському транспорті, скасування „хлібних”, запровадження платної медицини, евакуатори, техталони, нарешті розпорядження про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги залишили від електорату Леоніда Михайловича лише гречано-паштетне ядро. Яке, втім, може бути достатнім для перемоги на чергових однотурових виборах.

Проте для переважної більшості киян будь-які зв’язки з Черновецьким є однозначно негативним чинником у оцінці політика або політичної сили. Згідно з результатами останнього телефонного опитування Інституту Горшеніна, понад 70% киян незадоволені роботою Леоніда Черновецького на посаді мера Києва. Відмінною роботу мера вважають лише 2,3%, доброю – 4,8%, задовільною – 18,5%.

Тому, вочевидь, і виникло в політичних сил, які були помічені в „кришуванні” Черновецького й тісній співпраці з ним у Київраді, бажання хутчіше „відстроїтися” від мера. Для початку Президент Ющенко розпочав забавну гру в скасовування підвищень комунальних послуг. Нагадаємо, 25 грудня 2008 року мер видає два розпорядження про підвищення тарифів, 3 лютого Президент їх скасовує, а 5 лютого мер знову видає розпорядження практично ідентичного змісту. І так тричі. Причому Черновецький свої дії супроводжує знущальними коментарями, мовляв, інформація про якісь там підвищення тарифів у столиці – це „казки”.

11 лютого грізні заяви робить глава Секретаріату Президента Віктор Балога. СП не збирається вступати в дискусію з Черновецьким, а всі незаконні рішення мера скасовуватимуться. Якщо ж той і надалі порушуватиме закон, то буде відсторонений від займаної посади, а його діяльність стане предметом аналізу правоохоронних органів.

Така несподівана зміна милості на гнів могла б щиро здивувати, адже Ющенко прозоро натякав на те, що на останніх виборах голосував за Черновецького, а ЗМІ чимало писали про плідну співпрацю Президентового брата Петра з мером. Але поки що ніхто нікого не відсторонює, слова залишаються словами. І все це схоже на елементарне відстроювання. Тим паче, що відсторонення Черновецького від виконання обов’язків глави КМДА залишає мерові багато важелів для подальшої діяльності на власне благо, оскільки головування в Київраді в нього відібрати не може ніхто. Крім киян – на виборах.

Так само схожі на технологічну процедуру відстроювання дії партії Регіонів. На засіданні Київради 12 лютого фракція ПР під проводом народного депутата Інни Богословської висловлювала різке обурення тим, що творить мер, і навіть приєдналася до опозиції, підписавши вимогу щодо відсторонення Олеся Довгого від ведення засідань Київради. Паралельно в ефірі ТРК „Україна” багато негативного про Черновецького наговорив лідер ПР Віктор Янукович.

І що? Чим конкретним скінчилися гучні висловлювання Секретаріату та ПР? Коли 17 лютого на голосування був поставлений закон, який передбачає вибори мерів міст у два тури і який практично гарантував зміну Черновецького в березні наступного року (у другому турі його подолає практично будь-хто), саме Партія регіонів і пропрезидентські депутати фракції НУ–НС (ЄЦ і „За Україну”) провалили це голосування. Цікаво, яка доля чекає законопроект Катеринчука аналогічного змісту, який розглядатиметься 3 березня?

А на засіданні Київради 19 лютого “регіонали” поводили себе сумирно, мов зайчики, дружно голосували й нікого вже не збиралися ні від чого відсторонювати.

Того ж дня заступник керівника СП Роман Безсмертний заявив, що глава держави й надалі скасовуватиме незаконні рішення КМДА щодо підвищення тарифів на комунальні послуги, нагадавши, що Президент вже тричі це робив. «Ми аналізуємо рішення, і там, де будуть порушення, рішення Президента будуть однозначні», – запевнив Безсмертний. А про відсторонення мера – мовчанка. І це все? Закінчили на відстроюванні? (Дивіться також тут ).

Балога мені не попутник

Віктор Балога

Усі підстави мав політолог Тарас Березовецьпотрактувати як „відстройку” і діалог між екс-спікером ВР Арсенієм Яценюком та главою СП Віктором Балогою, який відбувся на початку поточного тижня. „Кіндер-сюрприз” української політики в понеділок повідомив, що відмовився від пропозиції Секретаріату Президента очолити Національний банк. „Їм треба кудись відправити Яценюка – на посаду міністра, голови Нацбанку, куди завгодно, аби тільки він не стояв на дорозі”, – натякнув Арсеній Петрович на спроби нейтралізувати його як майбутнього кандидата в Президенти. Яценюк пояснив, що політик не повинен займатися грошово-кредитною системою. Мовляв, новий голова НБУ має встановити контакт із Кабміном. Також кандидат на цю посаду мусить забути про політичні амбіції. „У мене є така амбіція – змінити не Національний банк, а всю країну”, – скромно зазначив Яценюк.

А вже у вівторок демонізований глава СП Віктор Балога запевнив, що жодних офіційних пропозицій колишньому спікерові не робили. „Упевненість Яценюка в тому, що йому пропонують очолити Національний банк, щоб усунути як потенційного учасника президентських виборів, свідчить лише про самовпевненість молодого й амбітного політика”, – ніби знущально пояснює Балога.

Читач має винести враження, що юний і хоробрий Яценюк уникає „кабали святош” із Секретаріату Президента, рвучко скидає з шиї ярмо Нацбанку і крокує у світле президентське майбутнє, струсивши з рукава чорний попіл Балоги. Насправді більше схоже на те, що було розіграно комбінацію, про яку пише Березовець: „Якийсь політик Х, що нарощує свій рейтинг, прагне ще більше очиститися від зв`язку з одіозним політиком Y, який має рекордний антирейтинг. Для цього Х та Y, що для сторонніх не мають нічого спільного, розігрують сценарій, де Y брутально "наїжджає" на Х, і завдяки своєму злобному іміджу дозволяє Х класно попіаритися на темі”.

Про те, що схема відстроювання готувалася заздалегідь, може свідчити обурена заява Яценюка в ефірі „Інтера” 14 лютого про ще одного добряче скомпрометованого персонажа, місце якого йому нібито пропонували: „Тричі відправили (у відставку) двічі відставленого Стельмаха, а він і далі керує Національним банком".

У цьому аспекті ініціатива "Фронту змін" Арсенія Яценюка „а-ля Барак Обама” щодо "відкритого та легального" збору коштів на підтримку своєї діяльності виглядає як спроба відстроїтися від тіньових фінансистів його кампанії. Але поки Арсенію Петровичу надаватимуть годинами ефірний час на „Інтері” при сервільному поводженні ведучих, ці спроби навряд чи увінчаються успіхом.

Огризко? Не коментую. Сиджу, країну від кризи захищаю

Володимир Огризко

Не гребує методами відстроювання і Юлія Володимирівна. Учора прем’єрка навідріз відмовилася коментувати заяву Міністерства закордонних справ України про можливе оголошення посла Росії в Україні Віктора Черномирдіна персоною нон грата в Україні “Шановні друзі, я вам публічно пообіцяла, що я відстороняюся від будь-яких політичних і дипломатичних інтриг. Я не хочу нічого коментувати, я займаюся виключно своєю справою – захищаю країну від кризи”, - сказала Ю.Тимошенко.

Між тим, неможливо повірити в те, що про намір зробити таку серйозну заяву міністр МЗС В.Огризко не повідомив свого прямого начальника віце-прем’єра Г.Немирю та главу уряду. І, очевидно, заборони міністр не отримав, оскільки 17 лютого Огризко під час зустрічі з Черномирдіним висловив протест щодо його недружніх і дуже недипломатичних оцінок, коментарів і висловлювань на адресу України і її керівництва.

Проте Тимошенко швиденько відстроїлася від заяв свого підлеглого. Її не зачепила навіть фраза російського „златоуста” в інтерв’ю „Комсомолці” про те, що вони з Ющенком „гризуться, мов собаки”. І це далеко не перша ознака того, що вона намагається не дратувати офіційний Кремль. Досить згадати її уперту мовчанку з приводу агресії Росії на територію Грузії.

Григоришина знать не знаю

Костянтин Григоришин

І на закуску – ще один типовий приклад відстроювання. 18 лютого лідер комуністів Петро Симоненко в ефірі Шустер Live заявив, що бізнесмен Костянтин Григоришин не має відношення до фінансування партії. З власної волі Петро Миколайович навряд чи став би згадувати прізвище російського мільярдера з українським корінням, про якого усталилася думка як про основного фінансиста КПУ. Але він мусив відповідати на пряме запитання, чи фінансує Григоришин Компартію. Симоненко підкреслив: "Я ще раз підтверджую, Григоришин не має відношення до фінансування партії". "Те, що я зустрічаюся з представниками різного рівня бізнесу, говорить тільки про те, що ми свої зусилля направляємо на те, щоб знизити удар по економіці України", – зазначив лідер комуністів.

А підстави для запитання журналістам дав конкурент Симоненка за лідерство в компартії Леонід Грач, який в інтерв`ю газеті "Дело" заявив, що йому "невідомі причини, через які партія стала співробітничати з Григоришиним".

Хотілося б нагадати читачам, що всі ці „відстроювання” українських політиків водночас є спробами „пристроювання” до електорату. І гіркий досвід свідчить, що пристроюються вони і зліва, і справа, і по центру з доволі ницими намірами...

Микола Писарчук