Обережно, списки відкриваються! або Де взяти свіжу кров для української політики

За сьогоднішньої ситуації жодна політична сила не може гарантовано  розраховувати на збереження свого представництва у ВР, тому саме час подумати про нову виборчу систему...

Ініціатива обговорення можливого переходу до нової виборчої системи з відкритими партійними списками свідчить, що нинішній склад парламенту замислився про майбутні вибори. За сьогоднішньої ситуації жодна політична сила не може гарантовано  розраховувати на збереження свого представництва у Верховній Раді, тому саме час подумати про нову виборчу систему.

Є і ще один цікавий нюанс – обговорення нової виборчої системи може стати провісником препарування Конституції. 2004 року саме з марафону щодо скасування змішаної системи у виконанні Олександра Мороза фактично почалася політична реформа. Сан Санич тоді зміг добитися впровадження «європейської моделі», проігнорувавши слабкість вітчизняних партій  і специфіку вітчизняного партійного будівництва.

Володимир Литвин

Сьогодні тему переходу до відкритих списків педалює Володимир Литвин. Спікер парламенту, мабуть, хоче довести, що країні потрібний не тільки Литвин, а й ще 450 народних обранців. Справді, перехід до закритих списків не тільки позбавив виборців своїх депутатів, а й знищив перший рубіж оборони влади. Слід нагадати, що Володимир Михайлович встиг на шапковий розбір, коли більшість потенційних спонсорів вже знайшли партійну прописку. Звісно, нинішнє перебування в спікерському кріслі сприятиме ефективному наповненню передвиборних фондів, але все таки шукати меценатів доведеться достатньо активно.

До речі, про гроші. В умовах фінансової кризи, коли мільярдери стають мільйонерами, а вчорашні щедрі марнотратники перетворюються на скнар, зміна правил гри може сприятливо позначитися на партійній касі. За такої схеми центральний партійний штаб повинен буде погоджувати агітаційну продукцію, але навряд чи стане фінансувати вибори в кількастах округів. Цим опікатимуться кандидати в депутати, заздалегідь озброївшись партійними квитками. До речі кажучи, що провідні політичні партії завдяки новій схемі виборів дістануть можливість влити свіжу кров у свої лави. Цей процес, безумовно, загострить внутрішню конкуренцію у рядах представлених в парламенті партій і примусить переглянути логіку дій як партійне керівництво, так і багатьох задньолавочників. Якщо нинішні політичні сили не зможуть запропонувати адекватних ідей потенційним новобранцям, ті волітимуть формувати власні нові проекти.

За оптимізацію структури фінансування виборчої кампанії партійним вождям доведеться стерпіти легко прогнозований парад амбіцій обраних в округах депутатів. Як показали 90-і роки, перемога в мажоритарному окрузі часто надихає навіть початківців у політиці, дає їм сили для просування вперед. За таких умов ніякий імперативний мандат не позбавить політичні сили від необхідності відмовитися від вождизму, який часто нагадує тотемізм. Ревної віри у вірність дій партійного лідера та лебединої вірності вже буде мало – після переходу до відкритих списків парламентаріям доведеться щоденною працею доводити свою здатність бути ефективним законодавцем і командним гравцем. Мабуть, кількість реальних акторів політичного театру істотно не зміниться, але в кулуарах Верховної Ради почнуть з`являтися нові, осмислені обличчя.

Віктор Янукович

Дуже цікаво буде спостерігати за тим, як гіпотетичний перехід до відкритих списків позначиться на діючих парламентських силах. У разі Партії регіонів, швидше за все, посилиться розшарування між різними групами впливу. Це призведе або до розколу регіоналів, або до появи  компромісної фігури, здатної намалювати перед однопартійцями нові рубежі. Річ у тому, що президентська кампанія 2010 року, швидше за все, стане останньою для Віктора Януковича як партійного лідера. Якщо він її виграє, то не захоче обмежувати коло своїх наближених виключно однопартійцями, програє – в Партії регіонів обгрунтовано запитають, чи потрібний лідер, якому не знайомий смак персональних перемог.

Голосування за перехід до відкритих списків на парламентських і інших виборах стане тестом для БЮТ. «Сердечників» дуже часто звинувачують в тому, що вони є політичною силою однієї людини, на що вони відказують, мовляв, усередині парламентської фракції панує демократичний централізм. Бютівці навчені гірким уроком дострокових виборів київського мера, коли Олександр Турчинов не зміг протистояти Леоніду Черновецькому, навіть пустивши в хід бігборди із фотографією вдвох з Юлією Тимошенко. З іншого боку, за останні чотири роки під біло-серцеві прапори встали чимало лідерів громадської думки локального значення, які теж прагнуть одержати шанс увійти до вищої ліги української політики.

Позиція Блоку Литвина щодо переходу до відкритих списків зрозуміла, як і те, що комуністи не зацікавлені у відмові від партійних списків – їм буде непросто на округах боротися з власниками значних фінансових ресурсів. Цікаво, як поставляться до перспективи почати нове політичне життя в НУ- НС. З одного боку, партію «Наша Україна» формально очолює Віктор Ющенко, з іншої – багато «помаранчевих» публічно розірвали відносини з Віктором Андрійовичем. Чергового потрясіння «партія, народжена Майданом» може не витримати. Проект «Народна самооборона» свого часу дозволив повернутися до активного політичного життя Юрію Луценку і кільком його соратникам, але реальної партійної основи у Луценка немає. Бравує наявністю власної партії Арсеній Яценюк, який також вважає відкриті списки чи не панацеєю для вітчизняної політичної системи.

Сьогодні можна сміливо стверджувати, що український політикум гостро потребує притоку свіжій крові. Не секрет, що за останні кілька років закриті списки неабияк потішили самолюбство партійних лідерів, але практично позбавили політичні проекти нових осіб і внутрішньої позитивної динаміки. Перехід до відкритих виборчих списків – ймовірно, оптимальний спосіб привести у велику політику нових людей, не зруйнувавши нанівець існуючу партійну структуру.

Євген Магда