Що дасть Ющенку призначення «антинатовського» міністра?

Карта лягає на користь Грищенка... Ми всі чекаємо Грищенка, але можуть бути несподіванки... Він належить до когорти політиків, що організовували кампанію “антиНАТО”...

Сьогодні як у політичних колах, так і в мас-медіа активно обговорюється кандидатура майбутнього міністра закордонних справ. Серед кандидатів на крісло очільника зовнішньополітичного відомства найчастіше звучить ім’я нинішнього посла України в Росії Костянтина Грищенка, який свого часу вже очолював МЗС за президентства Кучми. Які шанси в Грищенка знову обійняти крісло міністра, як сприйме його призначення Москва і як може змінитися зовнішньополітичний курс України, УНІАН поцікавився в українських і російських експертів.

Тарас Чорновіл, народний депутат ПР:

КАРТА ЛЯГАЄ НА КОРИСТЬ ГРИЩЕНКА

Я не здивуюся, якщо, попри нібито дуже високу прогнозованість кандидатури Грищенка на посаду міністра закордонних справ, може з’явитися якась абсолютно екзотична постать, людина, яка до зовнішніх зносин взагалі не має жодного стосунку. Проте карта зараз лягає дуже серйозно на користь Грищенка – і з об’єктивних, і з дуже-дуже суб’єктивних причин.

Об’єктивні причини – у Ющенка колосальні проблеми в зовнішній політиці. Зокрема, з подачі Огризка та інших осіб, він дуже серйозно переграв у конфронтації з Росією і розуміє, що сьогодні це гра, яка працює проти нього не тільки в плані зовнішньої політики, а і внутрішньої. Усі політичні сили вже починають шикуватися в чергу сподобатися Москві – на противагу українському Президентові. Це, мабуть, теж його трохи засоромлює. Він хоче повернути якщо не контроль за цими подіями, то хоча б якийсь мінімальний вплив на те, що відбувається. За цих обставин Грищенко, який є дуже спокійний і нейтральний і загалом прийнятною для всіх особою, має високі шанси.

У плані зовнішньої політики Президентові це дуже вигідно. Це є людина, яка однаково позитивно сприймається і в Москві, і у Вашингтоні (що буває досить рідко). Його перебування послом України в Америці згадують дуже позитивно, він там залишив добрий слід, багато чого зміг реалізувати.

Коли Грищенко був Призначений послом у Росію, Москва сприйняла це як акт доброго порозуміння і як елементарний вияв поваги. Тому там ставлення до нього теж адекватне і спокійне. Нормально сприймають його і в Європейському Союзі. Усі про нього говорять як про одного з найкращих міністрів у всіх українських урядах.

Грищенко – це справді та людина, яка зможе відновити нормальну роботу МЗС без диктаторських, хамських штучок, які віталися при Огризкові.

Що ж до дуже суб’єктивного аспекту – Грищенко, прийнятний для Президента, прийнятний, прохідний і в парламенті. Якщо буде внесена кандидатура Грищенка, імовірність голосування за нього фракцією Партії регіонів дуже й дуже висока. Він нормально попрощався з “Регіонами”. Його відхід – це не так, як було з Богатирьовою. Він не був членом партії, але був міністром і в одному, і в другому уряді Януковича. А потім дуже короткий час його запросили на посаду міністра в тіньовому Кабміні. Він спокійно пояснив що це не його робота, не його стиль, він цим не вміє займатися і не хоче займатися. І пішов у РНБО. За таких обставин у “Регіонів” мотивація проголосувати за Грищенка буде, і це дуже серйозно обговорюється. Хоча в них теж, як і в Президента, нічого не прогнозовано – каша в голові.

Грищенко свого часу за формальним ознаками перебував у структурі, яку зараз певною мірою пов’язують з “РосУкрЕнерго”. Для мене “РосУкрЕнерго” – абсолютне зло, але я якось не схильний пов’язувати з нею Грищенка. Він перед виборами 2006 року був заступником голови Республіканської партії України Юрія Бойка. Але мені здається, його туди залучили як сильну, помітну постать. На той момент серйозно ображений владою, він погодився. Але потім від партійної роботи повністю відійшов і, наскільки знаю, з партії вийшов. Думаю, там серйозних зв’язків немає, але вже окремі бютівські депутати (я чув заяву Шкіля) почали озвучувати думку, що Президент, мовляв, хоче внести кандидатуру, яка відстоюватиме інтереси “РосУкрЕнерго”.

Проголосує Партія регіонів, проголосує більша частина “Нашої України”, принаймні пропрезидентська, ще можливо окремі політсили, а БЮТ не проголосує – а це черговий розкол коаліції, черговий скандал, чергове протистояння. Це те, що дуже любить робити наш Президент.

Леонід Кожара, заступник голови Комітету ВР закордонних справ (ПР):

МИ ВСІ ЧЕКАЄМО ГРИЩЕНКА, АЛЕ МОЖУТЬ БУТИ НЕСПОДІВАНКИ

Якщо б ті, хто призначають керувалися логікою, то в принципі Грищенко – найімовірніший кандидат. У нього є досвід роботи міністра. Він професійний дипломат. Він зміг би виправити деякі напрями, де в нас очевидні провали. Передусім це російський напрям. Він знає політичне середовище в Москві. Він працював також у Брюсселі – знає європейські реалії. Грищенко міг би бути дуже ефективним, але, на жаль, досвід показує, що логіку важко знайти в діях нашого Президента. Ми всі чекаємо Грищенка, але можуть бути несподіванки.

У майбутнього міністра буде дуже багато роботи: виправити становище в самій дипломатичній службі – зараз і міністерство закордонних справ, і закордонні установи в жалюгідному стані, там мізерні зарплати, люди тікають, посли в деякі країни не призначаються роками.

Грищенко не тільки дипломат і посол, він ще й відомий політик – і в Європі, і за океаном, оскільки був послом у США.

Головна стратегічна лінія нашої зовнішньої політики – європейська інтеграція – однозначно буде продовжена. У нашому суспільстві є консенсус щодо європейської інтеграції. Серед парламентських партій хіба що лише комуністи (27 осіб із 450) не виступають за ЄС, решта партій проєвропейські. І Грищенко дотримуватиметься цієї лінії.

Що стосується НАТО. Мені здається, в цьому напрямі саме НАТО нам сказало краще за будь-кого – чи то за Огризка, чи то за Грищенка, чи то за Президента Ющенка: перспективи членства на сьогодні немає. Це раціональна і реалістична позиція з боку НАТО. Нам треба цього й дотримуватися, не гратися в “НАТО сьогодні”.

Євген Мінченко директор Інституту міжнародної експертизи, віце-президент Російської асоціації зв’язків з громадськістю:

ГРИЩЕНКО СПРИЙМАТИМЕТЬСЯ МОСКВОЮ БІЛЬШ ПОЗИТИВНО, НІЖ ОГРИЗКО

Костянтин Іванович Грищенко справді класичний дипломат: дуже обережний, дуже помірний, без усіляких різкостей, якими вирізнявся пан Огризко. Думаю, Грищенко буде сприйнятий Росією достатньо позитивно, якщо таке призначення відбудеться. Він і раніше, перебуваючи на посту міністра закордонних справ і на посту посла в Росії, поводився дуже обережно й намагався знаходити точки дотику між двома країнами, а не створювати якісь конфліктні ситуації.

Не справа Москви оцінювати, кого Україна обере собі в міністри закордонних справ. Це внутрішня справа країни. Але, звичайно, Грищенко як людина помірна, не схильна до різких заяв, достатньо прагматична і адекватна, напевно, сприймався б більш позитивно, ніж попередній міністр закордонних справ.

Сергій Міхєєв, віце-президент Центру політтехнологій (Росія):

ГРИЩЕНКО СЕБЕ В МОСКВІ ОСОБЛИВО НЕ ЗАРЕКОМЕНДУВАВ

Як на мене, Грищенко себе в Москві особливо не зарекомендував. Публічною діяльністю не відзначився. Сказати, що він став помітною персоною на московській політичній сцені не можна. Але очевидно, що в нього є якісь стосунки в міністерстві закордонних справ, можливо саме на рівні МЗС він зарекомендував себе непогано.

Очолювати МЗС України може людина з будь-яким прізвищем. Питання в тому, яку конкретну політику він проводитиме щодо Росії. Його біографія, прізвище, національність і навіть погляди насправді відіграють другорядну роль, головне – діяльність, яку він здійснюватиме на посаді міністра.

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії України при МЗС України:

ВІН НАЛЕЖИТЬ ДО КОГОРТИ ПОЛІТИКІВ, ЩО ОРГАНІЗОВУВАЛИ КАМПАНІЮ АНТИНАТО

Зараз багато коментарів на користь пана Грищенка. Я думаю, його перспектива бути міністром закордонних справ є досить проблематичною. Безумовно, прийматиметься політичне рішення. Потрібно враховувати політичний конфлікт, який у нас розгортається.

Президент уособлює реалізацію курсу на європейську, євроатлантичну інтеграцію. А пан Грищенко чітко задекларував себе як людина, що належала до когорти політиків, котрі організовували кампанію “антиНАТО”, який будучи радником Януковича, безпосередньо виступав проти перспективи членства України в НАТО. То як Президент із його переконаннями має узгодити цю кандидатуру? Звичайно, Грищенко може бути призначений, але тоді імідж Президента вкотре постраждає, тому що знову підтвердиться тенденція, що він ставить на ключові позиції тих людей, які за своїми особистими переконаннями виступають проти євроатлантичної чи європейської інтеграції. А це дуже важливий чинник.

Другий чинник стосується розкладу самих політичних сил. Зрозуміло, що призначення Грищенка на посаду посла відбулося за участі пані Богатирьової, за підтримки “Регіонів”.

Грищенко не вписується в ідеологічні позиції теперішньої владної коаліції. З іншого боку, наскільки Грищенко як міністр закордонних справ відповідатиме інтересам БЮТ і особисто урядовій коаліції на чолі з Юлією Тимошенко? Тут теж багато питань не на користь Грищенка.

Якщо говорити про Росію, то, звичайно, однією з причин, чому Грищенко був призначений на посаду посла в Росію було те, що сама Москва його сприймає дуже добре, як свою людину. З іншого боку, все-таки Грищенко є професійним, кваліфікованим дипломатом. Він зарекомендував себе ще з часів Кучми як кризовий дипломат – людина, що може залагоджувати кризові ситуації. З цієї точки зору він може бути всім потрібний – як Президентові, так і прем’єру. Звичайно, він потрібен і Росії. Там його кандидатура була сприйнята на ура. Його власні переконання і його власна позиція говорять про його симпатію до Росії, як і Росії до нього.

Але знову ж таки це буде певним сигналом щодо зовнішньополітичних орієнтацій України.

Опитувала Анна Ященко

УНІАН в Google News