Середа,
23 серпня 2017
Наші спільноти

Соціалісти пишаються своїм високопоставленим членом

Янукович назвав Мороза старшим братом, Мартинюк – товаришем зі зброї. На святі до 15-річчя СПУ, її лідерові співали дифірамби, а співачка Алла Кудлай виконала пісню на його слова. Журналіст УНІАН теж там побував...

Янукович назвав Мороза старшим братом, Мартинюк – товаришем зі зброї. На святі до 15-річчя СПУ, її лідерові співали дифірамби, а співачка Алла Кудлай виконала пісню на його слова. Журналіст УНІАН теж там побував.

Українські партії, як східні жінки, живуть недовго. Тому дату 15 років можна вважати дуже навіть значною. 

Сек`юриті на вході до зали Будинку кіно суворо фільтрувало пресу, пропускаючи тільки своїх – «соціалістичних» журналістів. Вашу покірну слугу спочатку посилено відтісняли в напрямку фуршету, але після такого ж посиленого переконання, що ми абсолютно не голодні, змилувалися й пропустили до урочистої зали. Зала була повна людей пенсійного віку. І хоча аналітики рапортують про істотне омолодження партії, на урочистості були запрошені здебільшого старші товариші. Варто зазначити, що два неповні роки перебування соціалістів при владі позитивним чином позначилися на зовнішності цих людей, вони приодяглися, погладшали й помітно посвіжішали.

Спочатку виступив Олександр Олександрович Мороз. Він тепло привітав усіх присутніх. «Усі позитиви розвитку нашого суспільства пов`язані з Соцпартією, – сказав Олександр Олександрович (чого тільки не наговорять у день народження. – Авт .). – І подивіться на наш розвиток, у першому парламенті були три соціалісти, привітаємо, якщо тут є – Мусієнко, другий Марченко, йому про всяк випадок не аплодуватимемо, і третій я. У наступному скликанні було вже 18 чоловік, потім – 21, далі – 28. А нині 21 тисяча соціалістів працюють у владі».

– Жодна політична сила не перебувала в такій опозиції і не зазнавала такого шквалу утисків. Ми змогли припинити комедію з формуванням коаліції і взяти на себе відповідальність за формування влади в країні. І якщо нас не зрозуміють сьогодні, нас зрозуміють завтра, – пишно проголосив спікер.

Потім зазвучала музика, якісь ностальгічні мелодії на кшталт пісень радянських композиторів, і на сцену вийшли ветерани партії, яким Сан Санич вручав пам`ятні нагороди. Ветерани розповідали багато цікавих речей. Наприклад, що Адам Мартинюк, який за часів заборони КПУ, був членом Соцпартії, видавав бабусям-активісткам газету «Товариш» і казав: ось вам сто примірників – продавайте, двісті гривень принесіть, партії потрібні кошти. Присутній на зборах Адам Мартинюк при цьому лагідно усміхався. Інші товариші, одержуючи нагороду, переконано говорили в мікрофон, що саме СПУ вивела Україну на передові позиції в Європі, і вітали присутніх зі святом «великої ідеї і великої партії». «Пригадайте, цей страшний жовтень (мабуть, це про акції протесту проти Кучми у 2002 році. – Авт.), а ці «любі друзі» кидали нам копійки й кефір (ідеться про щось, чого ми не знаємо. – Авт .). У будь-якому разі, СПУ може пишатися такими вірними членами.

Потім Сан Санич сів, а на сцену вийшла Алла Кудлай і заспівала пісню «Додому», написану на слова Мороза. Співала вона душевно, танцюючи щось типу танку живота, особливо старанно виявляючи пластичні властивості біля тієї частини сцени, де сидів Олександр Олександрович.

Але “гвіздком” програми, безперечно, став прихід Віктора Януковича. Прем`єр-міністр привітав усіх присутніх. «Ви знаєте, – сказав він, – дві наші партії народилися майже в один час, але ми на шість років пізніше. Значить, ваша партія може вважатися нашою старшою сестрою, а в Олександра Олександровича я багато чого вчуся й зараз. Обидві наші партії базуються на одних і тих самих цінностях, і всі ми хочемо бачити нашу країну успішною і процвітаючою». (Не лякайте, Вікторе Федоровичу). Прем`єр розцілував спікера й поїхав.

Потім на сцену вийшов Віталій Якович Шибко, він представив книжку про історію СПУ. Сказав, що в книжці згадано майже кожного з присутніх. Це – книжка про історію партії і про історію демократичного руху в Україні.

Одним з останніх промовців був Адам Мартинюк.

– Я зовсім не шкодую, що 15 років тому був учасником установчого з`їзду Соціалістичної партії, яка успадковує традиції іншої партії, яка зазнала утисків і заборони, усі ми діти тієї партії, – почав він свій спіч. – І я довго думав, чому ці п`ятнадцять років ми не разом. А зараз розумію, добре, що ми не разом. І добре, що в Компартії є ще одна партія, яка сповідує її принципи і на яку вона може спертися.

Що ж, Соціалістичній партії пощастило, вона правильно обрала ідеологію. На її ідеології мирно сусідують олігархічні «молодші брати «Регіони» та історичні брати «комуністи». І нічого тривожного немає в тому, що рейтинг партії нині лише три відсотки. Адже в неї є лідер, який, за чутками, і нині може сотню разів віджатися від підлоги й кого хочеш переграти (у шахи). А остання властивість для наших партій – чи не найголовніше.

Маша Міщенко

Читайте про найважливіші та найцікавіші події в УНІАН Telegram та Viber
Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Чи подобається Вам новий сайт?
Залиште свою думку