«Вперед, Україно!»: чи є в Президента така партія?

Ющенко відправляє в тінь колишніх соратників. Нова сила зазіхне на електорат Тимошенко, Морозу, Регіонів. Президент висуває молодь, щоб прикрила його своїми гарячими серцями... Думка експертів

Чутки про новий політичний проект (з нібито викупленим Сергієм Тарутою брендом «Вперед, Україно!») і за участю «польових командирів» курсують давно. Але заданий курс оновлення «Нашої України» і майбутнього лідерства в ній Арсенія Яценюка викликає питання: чи не буде двом президентським проектам тісно в одній електоральній ніші? Про це ми запитали у політологів.

Володимир Фесенко, Центр прикладних і політичних досліджень «Пента»:

ЮЩЕНКО ВІДПРАВЛЯЄ В ТІНЬ КОЛИШНІХ СОРАТНИКІВ

Наскільки я знаю, коли новий проект задумувався, то тоді не передбачалася реанімація «Нашої України» за допомогою молодих керівників Секретаріату Президента. Тепер це кардинально змінює концепцію проекту «Вперед, Україно!» Адже передбачалося, що молода гвардія Президента зосередитися саме там. З чуток, бренд викуплений на користь людей Ющенка. І створювати його тепер – це фактично плекати конкурента оновленій «Нашій Україні». Хоча процес оновлення партії може на кілька місяців затягнутися, і найголовніше – невідомо, чим він закінчиться. Тому наразі новий проект може бути «заморожений». А якщо реалізовуватиметься, то швидше за все – під Луценка. Але поки Луценко залишається міністром, то навряд чи проект перейде в активну фазу. Без нього можна здійснювати тільки підготовчу роботу, а активна пропагандистська фаза може розпочатися тільки разом з своїм лідером.

Тепер щодо реанімації «Нашої України». Те, що ми нині бачимо, – це спроба влити в старі міхи молоде вино. Але при цьому не виключений ризик того, що в старому міхові може виявитися згубна бактерія. Зауважу, що винарі перед тим, як заливати по діжках нове вино, гарненько їх пропарюють. Отже молода гвардія Ющенка може швидко скиснути в старому міхові «Нашої України». Тим більше що в таких проектах завжди важить політична і ідеологічна інерція. Так швидко перебудувати партію на марші вкрай складно, або й неможливо. Процес змін може затягнутися і набути непередбачуваних форм. Ризики дуже великі. І судячи з усього, перебудова із залученням Яценюка і Бондаря здійснюється спонтанно, в стилі імпровізації. Чіткого продуманого плану, судячи з усього, не було. Інакше не виникла б ідея перерви на три тижні.

Судячи з усього, ні керівництво «Нашої України», ні люди Ющенка не були готові до такого розвитку подій, і у них немає готового сценарію для швидкої реалізації. Ющенко, так виглядає, дав установку колишнім соратникам, відійти в тінь. Хоча схожа ситуація була рік тому, коли складався партійний список «Нашої України». Але тоді їм було вкрай важливо потрапити в депутати. Тепер їм легше посунутися. Натомість ходять чутки, що вони не дуже готові. І серйозних переміщень на користь нової гвардії не видно. Вважаю, що процес буде непростим, торги – довгими. Я припускаю, що може залишитися Роман Безсмертний, а Порошенко, Мартиненко, Жванія, Третяков муситимуть піти. Але просто так вони не підуть, виторговуватимуть хоч би приховані інструменти впливу на «Нашу і Україну» і можливість прямого контакту з Ющенком. При цьому Президентові треба буде шукати нові джерела фінансування партії.

Тепер що стосується «Вперед, Україно!». Певна історія у цього проекту була. Він свого часу був пов`язаний з молодими націонал-демократами, але тоді партія не зіграла своєї ролі. Зараз, як і тоді, розрахунок робиться на молодих. Можливо, Луценко і Яценюк змогли б дати імпульс цій партії. Але те, що Яценюк іде до «Нашої України», – це ламає всю гру. І за Луценком теж зупинка, оскільки він залишається на посаді. Отже, поки що цей проект переходить у резерв. Те, як це відбувається, – спочатку ставка на новий проект, потім різка переорієнтація на «Нашу Україну», – свідчить про те, що у Президента немає чіткої продуманої стратегії.

Вадим Карасьов, Інститут глобальних стратегій:

НОВА СИЛА ЗАЗІХНЕ НА ЕЛЕКТОРАТ ТИМОШЕНКО, МОРОЗУ, РЕГІОНІВ

Поки існування двох проектів хай і не дуже тісно, але пов`язується. Може бути два паралельні проекти, один з яких інерційний – «Наша Україна». Можливо, пацієнта можна врятувати? Зробити хірургічне втручання, провести постреанімаційну терапію, і пацієнт буде живий, тоді «Вперед, Україно!» і Луценко стануть паралельним президентським проектом, але цільовою спрямованістю його буде робота на популістському полі, я б сказав, навіть на кількох полях – як Юлії Тимошенко, так і Олександра Мороза. Такий збір право-лівого електорату можливий, адже Луценко – лідер харизматичного майданного типу, і він може бути одночасно популістською противагою Юлії Тимошенко і збирачем голосів лівих сил – комуністів і соціалістів. Я б навіть припустив, що його завдання – працювати на Сході. Тим більше що ІСД (яка фінансує проект. – Авт.) – це генетично східна політпромислова група. Тому зможе попастится і на електораті Партії регіонів.

У «Нашої Україна» абсолютно інші завдання. Це права президентська партія, її завдання сконцентрувати, відмобілізувати класичних правих центристів і націоналістів і з`єднати їх з новим ліберальним крилом президентської влади. «Нашій Україні» потрібно провести генераційну заміну, вести нових політиків, молодих гравців. Це я схарактеризував би так: нова генерація проти дегенерації партії. Колишні гравці, безумовно, залишаться в партії, матимуть впливову партійну групу. Ніхто їх не виштовхуватиме, щоб автоматично не «заштовхувати» в блок Юлії Тимошенко. З ними чинитимуться обережно. Адже Порошенко, Безсмертний, Мартиненко – не випадкові в партії люди, вони багато в неї вклали. Вони багато поставили на цей проект. Таких людей небезпечно робити ворогами. Та й в парламентській фракції вони не просто основні акціонери, вони монопольні акціонери.

Тому «Наша Україна» – це праволіберальний сегмент електорального і політичного поля, це робота в парламенті. А проект «Вперед, Україно!» покликаний скоріше конкурувати на полі Тимошенко, при цьому відбирати голоси у Партії регіонів, дорогою забираючи голоси розчарованих лівих.

Цей проект не буде заморожений, адже якщо хочеш миру – готуйся до війни. Не виключені будь-які сценарії, включаючи дострокові вибори. Не кажучи вже про те, що 2009 рік не за горами, його горизонт вже видно. Зрозуміло й те, що Луценко може протриматися ще півроку на посаді міністра внутрішніх справ, а потім йому треба буде йти. Його запитають: де посаджені генерали і завершені кримінальні справи? Популістський бонус з цієї посади він вже зняв, ну можна ще півроку почекати, а потім бонуси втрачатимуться. Далі консервувати Луценка на посаді міністра внутрішніх справ стане небезпечно – як для самого Луценка, так для творців і спонсорів його проекту.

Андрій Єрмолаєв, Центру соціальних досліджень «Софія»:

ПРЕЗИДЕНТ ВИСУВАЄ МОЛОДЬ, ЩОБ ПРИКРИЛА ЙОГО СВОЇМИ ГАРЯЧИМИ СЕРЦЯМИ

Не все так просто з проектом «Вперед, Україно!». Юридично і організаційно його купити складно.

Я б не поспішав з остаточним вердиктом про перепродану партію. Не виключаю, що і «Вперед, Україно!», і оновлення партії «Наша Україна» за рахунок людей з Секретаріату є зв`язаними подіями. Перед Президентом стоїть серйозне завдання, йому потрібна ширша організаційна опора. Як показала практика, у команди НУ багато внутрішніх проблем – групівщина, взаємні образи. І дуже складно її оновлювати, спираючись тільки на стару команду. А ось створення широкого спектру сил, які можна вкладати в об`єднання і з якими можна грати поодинці, – це стійкіша багатофакторна ситуація. У Президента є ряд фігур, яких він розглядає, коли не як наступників, то як висуванців. Я кажу про Яценюка і Луценка. Кожний з них може мати свої політичні сили, головне – щоб платформи не перетиналися. Єдине, що, здається, погано: Президент робить поквапливі вчинки, ці політики виглядають дуже сирими, і є загроза, що вони згорять на своїх посадах. Вигляд такий, що Президент висуває молодих людей, які прикриватимуть його гарячими серцями і іміджем.

Опитувала Маша Міщенко