Статистика від Тимошенко: піпл схаває?

МВФ в оману не вводять – наприкінці 90-х на цьому українська влада вже погоріла, коли зумисне допустила подвійний облік частини золотовалютних резервів НБУ. Тож вводять в оману нас...

Турчинов, Тимошенко

Криза виявилася зручним приводом для того, щоб українці виявилися повністю відрізаними від інформації про реальний стан речей в економіці в цілому і про виконання бюджету зокрема. Якщо до кінця березня та чи інша інформація вряди-годи ще просочувалася за інерцією – як-от про залишок коштів на єдиному казначейському рахунку – то від початку квітня як відрізало.

З офіційної статистики не можна довідатися фактично ні про що – ні про реальне наповнення бюджету, ні про здійснені видатки, ні про надходження внесків до Пенсійного Фонду,  ні про його справжній дефіцит, ні про залишок коштів на казначейському рахунку. Натомість українцям згодовують заздалегідь пережований харч, яким вони мали би задовольнитися – всі повідомлення урядовців зводяться до того, наскільки перевиконано план надходжень.

Який план, панове чиновники? Отой, що ви самі собі намалювали, а потім коректуєте по мірі недовиконання доходів? Це як стовпчик на межі, який можна рухати як заманеться.  Якби це план один раз і остаточно було би вивішено на сайті Мінфіну чи Пенсійного фонду – скажімо, у січні – і була б можливість співставляти з ним отримані доходи, тоді цим реляціям можна було би йняти віру. А так – це зумисне введення в оману населення.

Доходить до гротескного і кумедного

Ігор УМАНСЬКИЙ

Кумедно спостерігати, принаймні, як в.о. міністра фінансів Уманський пояснює проблемиз наданням інформації тим, що у нутрощах Мінфіну завівся комп`ютерний вірусний хробак , який протягом 10 днів позбавив країну і Президента з його Секретаріатом правдивої інформації про бюджет. Враховуючи, що минулоріч за бюджетною програмою «Створення автоматизованої інформаційно-аналітичної системи фінансових і фіскальних органів» Мінфіну було виділено 164 (!) млн грн (профінансовано, щоправда, менше), а цього року – ще 7 мільйонів грн, слід очікувати, що у Мінфіну достатньо ресурсів, щоби знешкоджувати віруси.  

Гротескно виглядає існування в країні двох видів звітності – для внутрішнього, і зовнішнього споживання. Як «Жигулі» для радянських доріг і «Лада» на імпорт. Піпл – він схаває. У нас, виявляється, консолідований бюджет у першому кварталі виконаний із профіцитом. Хочеться себе ущипнути, однак у звіті Департаменту макроекономічного прогнозуванняМіністерства фінансів України на повному серйозі стверджується, що перевищення доходів над видатками зведеного бюджету України у першому кварталі 2009 року склало аж 71 млн 600 тисяч гривень.

Юлія Тимошенко, Джейла Пазарбазіолу

В той же час у тексті проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику між Україною та МВФ, що його оприлюднив УНІАН – і який, на противагу від «листа Пинзеника», уряд не поспішав спростовувати з тієї причини, що все рівно він за два-три тижні буде офіційно оприлюднений – підписанти стверджують діаметрально протилежне: «ощадливе управління видатками дало нам змогу обмежити дефіцит бюджету уряду до 1,1 відсотка ВВП станом на кінець першого кварталу 2009 року»

Оскільки 1,1 відсотка ВВП становлять від 10 до 11 млрд грн (в залежності від того, сягне чи ні цьогоріч обсяг української економіки символічної позначки в один трильйон гривень), то як їх співставити з ейфорійною цифрою профіциту (навіть не дефіциту) в 71 млн грн, на якій продовжує наполягати Мінфін?

Напрошуються три висновки. Перший – йдеться про неспівставні поняття. Другий – хтось когось вводить в оману. І третій, про який ми вже говорили – в Україні існує два види статистики: на імпорт і для внутрішнього споживання.

Дійсно, методологічно є різниця між бюджетом уряду в цілому та консолідованим бюджетом. До останнього, скажімо, не зараховуються власні фінанси Пенсійного фонду. Однак, якщо навіть самою методологією пояснити гігантську відмінність у цифрах – 71 млн профіциту і 11 млрд дефіциту – то це означає: якщо в одній половині українського фіскального королівства ще якось зводять кінці з кінцями, то в іншій – все полетіло шкереберть. Передусім - Пенсійний Фонд з Нафтогазом, адже їх багатомільярдні позики в статистиці Мінфіну, швидше за все, не враховані. То кому потрібна така статистика, яка не перетинається з реальністю?

МВФ в оману не вводять – наприкінці 90-х на цьому українська влада вже погоріла, коли зумисне допустила подвійний облік частини золотовалютних резервів НБУ. Скандал з Луценком значно поступається тій шкоді, що була тоді завдана міжнародній репутації України. Тож вводять в оману нас.

А насправді найближча до істини третя версія – Україна вже давно живе в двох інформаційних площинах. Навчена гірким досвідом, українська влада готує звітність для зовнішніх аудиторів у суворій відповідності до міжнародної матриці надання даних- Спеціального стандарту поширення даних, затвердженого Виконавчою радою МВФ. А народонаселенню (включаючи Президента), "переживаючи" за їх здоров`я, пропонується інформаційний квас з концентрату на кштал того пійла, що з`явилося у травні на київський вулицях.

Однак видається, більшість з нас – до тих пір, поки справно платять зарплату – згодна частуватися таким коктейлем з недомовок і перекручень. Ненадання повноцінних даних бентежить хіба що жменю аналітиків, і їх попередження йдуть як вода у пісок після того, як їх попаплюжать у своїх коментах оплачені штабісти.  Адже залізна завіса не довго стосуватиметься однієї лише офіційної статистики – згодом за нею зачинять і інші комірки публічної інформації, що вже демонструє скандал із Луценком.

Станіслав Голубенко