Річниця Черновецького: погано чи дуже погано?

Він уже не захоче на мера – йому хочеться стати Президентом... Якщо мовчить про свою хворобу, то це або щось непристойне, або щось глибоко особисте... Оцінки експертів

25 травня минає річниця другого приходу Леоніда Черновецького на посаду Київського міського голови. Яких успіхів він досяг за цей рік? Чи є в нього шанс утретє стати мером? Хто є його потенційним конкурентом? Про це ми запитали в експертів.

Дмитро Видрін, політолог, заступник секретаря РНБО:

НЕВИКОНАННЯ ОБІЦЯНОК – ТАК ОЦІНЮЮ РОБОТУ ЧЕРНОВЕЦЬКОГО

Комунальні служби в Києві працюють погано, бо є, наприклад, перебої з водою. Це я кажу не як експерт, а як звичайний мешканець столиці. Як людина, котра щодня їздить по Києву, бачу, які погані справи з дорожнім покриттям. Як людина, що любить бувати в театрах, бачу, що театр на Подолі, який мер обіцяв добудувати до свята Києва, ще недобудований. Як звичайний громадянин бачу, що праця мера – це постійне невиконання своїх обіцянок перед киянами.

Я негативно оцінюю будь-яку спробу обманути киян.

На жаль, ми живемо в країні, де чиновникам стало за правило не виконувати свої обіцянки. Ось так і оцінюю роботу Черновецького – невиконання своїх обіцянок.

Чи міг би Черновецький ще раз стати мером? Знаєте, я не виключаю такого абсурдного розвитку подій, оскільки він має досить жорстке ядро електорату, уміє працювати з бабусями, він їм подобається.

Тож я не виключаю, що Черновецький може в’їхати, якщо не в рай, то ще раз у мерію точно.

Хто б міг бути наступний? Я все-таки сподіваюся на прихід нового покоління, нової генерації. Скажу знову як киянин: сподіваюся, що прийде якась молода досвідчена людина з модерновим, європейським досвідом.

Минулого разу я голосував за Кличка, але, на жаль, так звані демократичні сили були розпорошені.

Зараз із великим задоволенням спостерігаю, як зростає політик київського масштабу Дмитро Андрієвський. Гадаю, він міг би бути непоганим мером.

Чому Черновецький припинив давати публічні виступи? Можливо, трохи заспокоївся або почувається настільки впевнено, що навіть не займається піаром. Навіть не знаю, які можуть бути в нього мотиви… Та я й не знаю, які в нього були мотиви, коли він давав ці безкінечні конференції.

Звісно, РНБО відстежує ситуацію в Києві. У нас навіть є цілий відділ, що займається комунальними службами, моніторить їх. На жаль, є можливість вивчати стан, а немає прописаних процедур приймати рішення. Бо РНБО – координаційний орган... Тобто ми стан знаємо, проте впливати не можемо.

Кость Бондаренко, директор Інституту проблем управління ім.Горшеніна:

ВІН УЖЕ НЕ ЗАХОЧЕ НА МЕРА – ЙОМУ ХОЧЕТЬСЯ СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ

Гадаю, не буду оригінальним, якщо скажу, що Черновецький протягом року третину часу не був при виконанні своїх обов’язків, ще третину займався відвертим популізмом, а решту часу займався тим, що намагався зміцнити своє становище, ліквідувавши райони в місті, замінивши голів районів на лояльних до нього людей.

Якщо говорити про господарську частину діяльності, вона очевидна… Кожен, хто проїде по вулицях Києва, відчує це на собі.

Чи може він знову стати мером? А чи він цього хоче? Він уже двічі входив у одну й ту саму річку, йому тепер хочеться стати Президентом. Бачите, кожен божеволіє в міру своїх можливостей.

Хто може бути наступним мером? Біда в тому, що зараз у політичних сил немає кандидатів, які б однозначно могли претендувати на цю посаду. Тому, гадаю, боротьба розгорнеться між такими фігурами, як Віктор Пилипишин і Віталій Кличко.

Чому зараз мер притих зі своїми ініціативами? Ну, це питання до самого Черновецького і до його лікарів. Можливо, він так лікував своє запалення легень, що розучився говорити.

Андрій Єрмолаєв, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МАЮТЬ НЕСТИ ЯК КОМАНДА ЧЕРНОВЕЦЬКОГО, ТАК І УРЯД ТИМОШЕНКО

На мою думку, це був малопродуктивний рік. Це пояснюється тим, що він був напружений політично, тому влада більше займалася політичним самозахистом, а не реальними справами. На жаль, жодних ключових проблем міста – комунікації, стан колектора і так далі, про які говорили рік тому, – не розв’язано.

Немає зрушень і з питань озеленення, реконструкції старого міста. Тобто цей рік сірий і нерезультативний.

На ситуацію у 2009 році суттєво вплинуло й те, що проти Київської адміністрації велася боротьба уряду, як наслідок – бюджет Києва багато втратив. Тому, на мою думку, відповідальність і іміджеву, і політичну мають нести як команда Черновецького, так і уряд Тимошенко. Власне, це вони створили цей рукотворний конфлікт 2009 року від якого певною мірою постраждали кияни.

У Черновецького є шанс іще раз стати мером, оскільки провідні політики втрачають реноме й рейтинги. І місто досі не має нових, цікавих політиків, які б претендували на роль лідерів київської громади.

Київ постійно розглядається як якесь ристалище парламентських політиків. Врешті-решт і парламентські політики від цього нічого не отримають, і Київ нічого не отримає, тому що не з’являється нових лідерів. На жаль, Черновецький сьогодні залишається одним із популярних політиків міста. Це правда.

Як на мене, непоганим мером міг би бути пан Пилипишин, який є конкурентом Черновецького. У принципі він пройшов, як кажуть, і Крим, і Рим і міг би нормально господарювати.

Віктор Небоженко, керівник соціологічної служби «Український барометр»:

ЯКЩО МОВЧИТЬ ПРО СВОЮ ХВОРОБУ, ТО ЦЕ АБО ЩОСЬ НЕПРИСТОЙНЕ, АБО ЩОСЬ ГЛИБОКО ОСОБИСТЕ

Люди, які пропрацювали на поважних посадах, у наступній каденції працюють ще краще. З Черновецьким, на жаль, вийшло все навпаки… Він більш-менш непогано виглядав як політик і господарник у першу каденцію і зовсім невдало виступив у другій каденції. Зовсім невдало, і не зрозуміло, як він з усього цього виплутуватиметься.

Йому пощастило тільки в тому, що велика політеліта зараз зайнята з’ясуванням стосунків одне з одними та боротьбою з кризою. Тож їм не до Черновецького.

У нього є кілька місяців, аби хоч якось повернути позитивне ставлення до себе як киян, так і еліти.

Чи міг би він стати знову мером? Ну, це вже щось із літератури про космічну фантастику. Гадаю, це фактично нереально, бо друге його мерство дуже слабеньке.

Можливо, це пояснюється тим, що він постійно хворіє. Це теж важливий момент… Тому важко втретє обирати людину, яка часто хворіє і водночас робить хворою столицю.

Чим він хворіє? Гадаю, якщо людина мовчить про свою хворобу, то це або щось непристойне, або щось глибоко особисте. Аби це не стало об’єктом уваги суспільства. Зазвичай, люди не приховують своїх болячок.

Зараз він притих, бо в міста зовсім немає успіху, по-перше. По-друге, він хворіє. Мабуть, його радники пояснили йому, що піар не повинен становити 100% роботи чиновника. Має бути якась менеджерська робота. Розумієте, піар справляє враження легковажності політика.

Тому він зупинився, аби якось поміняти стиль своєї поведінки.

Хто наступний? З усіх, хто сьогодні натякає на своє мерство, ніхто мером не буде. Це точно. Буде зовсім інша людина, але не з тих, хто натякає про божевільну любов до Києва і готовність своїм тілом замінити Черновецького. Ці люди не пройдуть, будуть зовсім інші особи.

Опитувала Ксеня Лесів

УНІАН в Google News