Третій з`їзд Нашої України: чим українці схожі на росіян
Третій з`їзд Нашої України: чим українці схожі на росіян

Третій з`їзд Нашої України: чим українці схожі на росіян

08:53, 13.11.2006
9 хв.

- Колю, - звернувся Третьяков до Катеринчука. - А життя – довге. А у Зінченка рейтинг восени такий високий був. А потім узяв та й упав. А ім`я цього соціаліста, який, напевно, до БЮТ примкне, не пам`ятаєш? Вінський, здається. Повчальна історія...

"- Колю, - звернувся Олександр Третьяков до Миколи Катеринчука, - А життя – довге. А у Зінченка рейтинг восени такий високий був. А потім узяв та й впав. А ім`я цього соціаліста, який, напевно, до БЮТ примкне, не пам`ятаєш? Вінський, здається. Повчальна історія... "

Поряд із Станіславом Сташевським сидів колишній міністр Віктор Тополов і пошепки цікавився у партійців, чи буде в кінці з`їзду по п`ятдесят грамів. Євген Червоненко жартома попросив всіх дати спокій «бідному запорізькому єврею» і пішов в «Арену».

Відео дня

Йшла дев`ята година  другого етапу третього з`їзду «Нашої України». Це був особливий завершальний етап.  Дружні партійці, які ще кілька годин тому відчайдушно скандували з галерки: «Ганьба», маючи  на увазі підрахунок голосів по деяких рішеннях з`їзду, і  «Катеринчук», вимагаючи його лідерства,  і які поставили незадовільну оцінку роботі Ради партії, перетворилися. В українців є щось спільне з росіянами.  Спочатку облаяти один одного донезмоги, наговорити хто зна чого, а потім впасти один одному в обійми. Ті, хто ще годину тому обнімав в нападі партійної солідарності Миколу Катеринчука, тепер виходили на сцену і публічно каялися.

- Скажіть, невже хоч хтось з  вас не ніс дитину друга до хреста? Не був хрещеним батьком? Не має кумів? І невже це не природньо запрошувати в команду тих, хто близький, кого вважаєш по духу рідним? – реабілітовували на ходу кумівство делегати з регіонів.

- Я не можу повернутися в село, якщо ми не виберемо Раду партії. Люди подумають, що це – несерйозно і розбіжаться, хто в БЮТ, хто – куди, - делегатка з Франківщини.

- Нам потрібно врятувати партію, не допустити розколу…, - приєднався ще один делегат з області, який відчайдушно критикував президію.

До цього делегати з регіонів, які наполегливо вимагали гласності для центру, проголосували проти того, щоб керівників виконкомів в містах обирати таємним голосуванням. І справді,  навіщо ризикувати? Тут всі тебе знають, все відкрито і надійно, кому потрібні якісь таємниці...

Це був ненудний з`їзд. І виглядав він як цілком демократичний.  Всупереч застереженням наших «джерел», що всі виступи будуть відрежисовані і «конструктивна» внутрішньопартійна опозиція підготовлена, і нібито делегати скандуватимуть тільки санкціоновані зверху гасла, з`їзд таки вибився з графіка і підніс, вважаю, немало сюрпризів організаторам.

Неприхід Віктора Ющенка на другий етап з`їзду не був несподіванкою. За протоколом і не повинен приходити: він дав з`їзду сигнал, він чекає відповіді – так нам пояснили делегати. Але хоч б звісточку подав почесний голова, маленьке таке вітальне слово передав – адже не чужий же, насправді. Врешті-решт, всякі європейські праві партії прислали свої поздоровлення українській колезі, яка переживає кризу .

А почалося все з доповіді Романа Безсмертного. Її текст, що якось пояснює невдалий результат партії на виборах був, безумовно,  потрібен, але звучав запізніло. Хоча це цілком зрозуміло,  як правило,  в регіони політики  з центру їдуть, коли поділені парламентські пости, визначені союзники і орієнтири. Історія з двічі коаліцією дуже затягнулася, народним депутатам було просто ні з чим їхати в області. «Ми бруднили себе цими переговорами з «Регіонами», набираючи аргументи, щоб від неї, від коаліції,  відмовитися, а в цей час Коля мотався по регіонах, демонструючи людям свою опозиційність, і я б сказав, порушуючи партійну дисципліну, і він вийшов як би весь в білому, а ми – незрозуміло хто», - пояснював УНІАН свою позицію Олександр Третьяков.

Юрій Луценко, якого супроводжував слух про  ймовірне лідерство в «НУ»,  інтригою з`їзду не став. Він дуже палко покритикував уряд, ще раз сказав про те, що помаранчеві сили переживають кризу, і висловив думку, що треба б київським партійцям їхати в регіони, йти до людей, обговорювати свої позиції. Потім в кулуарах він сказав слово, яке неодноразово повторювалося з вуст нашоукраїнців. Луценко запропонував влаштовувати так звані «праймеріз», попередні вибори керівництва партії в регіонах. Взагалі-то праймеріз – це американське слово, що означає процедуру попередніх виборів для претендентів на виборні посади у сфері законодавчої і виконавчої влади. Скажімо, для того, щоб стати кандидатом в президенти, потрібно пройти партійні вибори всередині партії або праймеріз. Слово пішло бродити по кулуарах. І пізніше стало предметом обговорення делегацій. Сприйняте воно, до речі, було не дуже добре. «На вас натиснуть, ви почнете когось продавлювати, не подобаються нам ці праймеріз», - щось таке вислухала я на зборах делегації із Західної України.

Спочатку делегати із західних областей і Черкащина відчайдушно плескали, стукали, гули і навіть спробували використовувати мегафон.  Таким чином вони не тільки вимагали зміни складу ради партії, але і  вибивали найпростіші рішення (типу додавання якогось пункту в порядок денний, проти якого ніхто б і так не заперечував).  Петро Порошенко люто критикував присутніх: чому ми ні слова не сказали про вчинок Мороза, політичну лінію Януковича? Чому ми займаємося самопожиранням? Чому з`їзд автоматично голосує зміни в Статут і програму, ні краплі ними не цікавлячись, але при цьому люто відбиває кадрові рішення. Як тільки пахне грошима – піднімається активність. Так, партія розколюється, голосування це показує, констатував Петро Олексійович.

Дивно, це фраза Порошенка, висловлена з явним болем, здається, налякала делегатів.  Вони побоялися виїхати членами партії, що провалилася. Ще боялися здатися смішними, нездатними ухвалити рішення. «Я не хочу бути учасником третього етапу третього з`їзду», - висловився в кулуарах Олександр Третьяков.

«Все на світі починається з особистого ставлення», - сказала героїня моєї найулюбленішої американської мелодрами. Особиста позиція,  діалог лідерів партії, іноді дуже емоційний,  зумів зломити ставлення з`їзду до старих – нових керівників партії. «Що пояснювати в районі?» - звертався до Юрія Ключковського хтось з делегатів. «Якщо ми здамо Київ, вам вже нічого не доведеться пояснювати, - похмуро відповів Юрій Богданович, - Подивіться. Ми навіть мінімально не беремо участь в уряді, хоча це було б корисно для країни. Ми втрачаємо міністра внутрішніх справ – який взагалі не в квоті Президента. І ви висловлюєте недовіру раді своєї партії. Про яке майбутнє можна говорити? Ми ще побачимо, як Катеринчук приведе в БЮТ залишки "Нашої України". І взагалі, покажіть мені,  хто, окрім нинішніх організаторів, зумів би от так в таких умовах провести другий етап з`їзду, вони б всі вже розповзлися».

«Юрію Богдановичу, а чому ви не запросили до керівництва «Нашої України» Яценюка? – поцікавилися ми, користуючись сусідством з ним в залі засідань.

«Яценюк не захотів», - відповів Ключковський.

«А Луценко?» - не вгамовувалися ми.

«І Луценко не хотів, сказав, що за духом він лівий», - відповів Ключковський.

«А в кулуарах шепчуться, що ви регіонам винні ще триста тисяч гривень за вибори, чому не розплатилися?» - дошкуляли ми Юрію Богдановичу.

«Де гроші узяти? - втомлено відповів він, -  Партію фінансує зараз одна людина. Ми були вимушені скоротити фінансування партійних офісів».    

Зараз важко сказати, що було кульмінацією з`їзду. Чи то "двійка", поставлена делегатами Раді. Чи то перерва, під час якого делегації обговорювали чи вибирати Раду партії, чи потрібно далі кричати, і чи приймати ідеї цих «праймеріз». Мені здалося, що головним моментом стало те, як керівництво партії переконало голосувати за новий  склад ради. 

- Ви поставили двійку Раді, що ж, будь ласка, львів`яни, пропонуйте нову раду, -  наполягав Порошенко, - Ні, давайте, називайте поіменно членів, враховуючи, що  всім попереднім ви поставили двійку.

- Невже ви не розумієте, що я розмовляв і з Яценюком, і з Луценком, і із Стецьківим, що Президент теж їх вмовляв, - втомлено питав Безсмертний...

- Ми пропонуємо в Раду по три людини з регіонів. Ми зрозуміли, що через невелике представництво областей втрачаємо з ними зв`язок. Але я наполягаю на тому, щоб до неї увійшли народні депутати, колишні міністри. А ви уявіть, що впаде «Нашій Україні» якась посада. Кого ми туди пошлемо? Повних новачків, щоб вони з нуля вчилися і робили помилки. Урядова школа - дуже дорога школа, щоб ми нею нехтували,  - старий апаратник Роман Безсмертний у своїй завершальній промові, здається, ні у кого не залишив сумніву.

Ну що, же з`їзд відбувся. Головним його підсумком сам Петро Порошенко назвав те, що розколу в партії не відбулося. Всі заплановані рішення - статутні, програмні і кадрові - прийняті. Петро Порошенко пообіцяв,  що упродовж тижня буде вибрана нова президія партії. Рішення  ухвалювалися важко, це коштувало організаторам величезних душевних сил. Кожне питання дебатувалося. Кожна відповідь вимагала максимальної щирості. Добре, що її вистачало. Але ж так і народжується демократія.  

А що стосується Миколи Катеринчука, то він сказав нам, що поки залишається в партії.

«Коля - він молодий, "и жить торопится, и чувствовать спешит" – у нього все попереду», - миролюбно прокоментував Борис Беспалий.

Маша Міщенко

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся