Віхи тижня: Сьоме коло страждань Нашої України, прем'єр, яка перетрушує команду, і Янукович у боротьбі за соціальні стандарти

Є в житті України і стабільні аспекти. Наприклад, необхідність розраховуватися за російський газ на найближчі 9,5 років...

Президент прагне продемонструвати високий рівень активності, на що інші учасники політичного процесу реагують стримано і деколи асиметрично. Прем`єр намагається маневрувати між кризовим сьогоденням і світлим майбутнім. Головний опозиціонер країни продовжує бути непереконливим.

Віктор Янукович

Політтехнологи Партії регіонів дещо перестаралися, вирішивши максимально віддалити в свідомості майбутніх виборців Віктора Януковича від політичної тусовки на Печерських пагорбах. Дійшло до того, що Віктор Федорович признався, що йому соромно часто ходити у Верховну Раду. В одному з телевізійних ефірів лідер Партії регіонів так акцентував увагу аудиторії на власному невмінні бути опозиціонером і статусі провінційного політика, що у людини неприсвяченої могло скластися невірне  враження.  Здавалося, ніби цей чоловік в дорогому костюмі зовсім не лідер президентського рейтингу, а претендент на посаду голови сільради десь на рідному Донбасі. Схоже,  Януковичу пора навчитися порівнювати свої заяви з політичною реальністю.

Тезко і, мабуть, найзручніший суперник Віктора Федоровича, Президент Ющенко максимально намагається активізуватися. Звичайно, ніхто не відміняв справедливість притчі про двох жаб, що потрапили в глек із сметаною, але рейтинг глави держави сьогодні більше нагадує чахлий зелений паросток, поверх якого поклали асфальтобенне покриття. Навіть неформальне перейменування «Нашої України» в «партію Віктора Ющенка» не дало новий імпульс «партії, народженої Майданом». У ході п`ятигодинного з`їзду «помаранчеві» делегати вислуховували традиційно розлогу промову почесного голови, медоточиві промови президентських шанувальників і стали свідками самотніх сплесків внутріпартійної опозиційності. У результаті міністрів-нашоукраїнців під слушним  приводом вирішили з уряду не відкликати, зате чотирьом парламентаріям, які володіють партквитками «Нашої України», порекомендували залишити ряди коаліції. Очевидно, це буде той випадок, коли партійна дисципліна не спрацює, а коаліція вистоїть на радість прем`єрові і супротивникам дострокових парламентських виборів.

Віктор Ющенко

Віктор Ющенко вже традиційно і розмашисто при будь-якій слушній нагоді критикує уряд за зниження витратної і прибуткової частин бюджету, за зрив підготовки до Євро-2012, за приховування економічних показників. Навряд чи Віктор Андрійович одержить додаткові рейтингові очки після звернення в прокуратури з проханням допомогти дізнатися про реальний стан економіки країни. До того ж глава держави з гіпертрофованою як для вождя революції гордістю заявляє, що не буде технічним кандидатом на президентських виборах. Втім, це - правда, як і те, що і фаворитом сутички за місце на політичному Олімпі Ющенко не стане.

В потрібний час і в потрібному місці (у Львові) згадала про ідеали «помаранчевої» революції Юлія Тимошенко. Прем`єр повідала львів`янам, що йде в Президенти, щоб втілити заповіти Майдану в життя. Видно, переговори з Партією регіонів про реформування Конституції були першою спробою гармонізації законодавства в демократичному ключі. У столиці Галичини Тимошенко пообіцяла, що після 2017 року іноземних військових баз (читай – Чорноморського флоту Росії) на українській землі не буде, і нагадала, що плата за газ є платою за нашу незалежність. Тепер дуже хочеться дочекатися поїздки лідера БЮТ на схід країни, щоб почути заготовлені для тамтешнього електорату мессиджи, а то сльози щастя навертаються, коли чуєш розповіді Юлії Володимирівни про світле майбутнє сильної України.

До речі, уряду саме час поклопотатися про статистику. Річ у тому, що Кабінету Міністрів вдалося проштовхнути зміни до Бюджетного кодексу, завдяки яким уряд розподілятиме засоби не між 700, а між 12000 суб`єктами. Так би мовити, дійде державною гривнею і фіскальною політикою до самої глибинки. У відповідь Кабінет Міністрів почали закидати телеграмами підтримки і схвалення, і буде несолідно, якщо їх число перевищить 12 тисяч. Президент, видно, ці новації заветує, і Юлії Володимирівні доведеться подумати, що запропонувати регіоналам для подолання вето на один з пунктів своєї передвиборної президентської програми. Ті наполягають на підвищенні прожиткового мінімуму з 1 липня на 200 гривень, що не входить у фінансові плани лідера БЮТ. Мабуть, має відбутися великий торг.

Юлія Тимошенко

Поки ж Тимошенко продовжує ротації свого кабінету. Йосипа Вінського парламент легко звільнив без вихідної допомоги, але призначення півдюжини претендентів на місця у виконавчій владі регіонали заблокували. Не допомогло навіть висунення близького Миколі Азарову Федора Ярошенка на пост міністра фінансів – всі розуміють, що за півроку до виборів навіть давня дружба ролі грати не буде. Регіонали прагнуть піти на літні канікули як народні благодійники, а БЮТ – перетрусити урядову команду під формат виборчого штабу. Вирішити протиріччя поки не вдається.

Не виключено, що дві найбільші фракції співпрацюватимуть, але з іншого приводу. У зв`язку із стріляниною біля одного із столичних ресторанів в «серцевих» ЗМІ промайнуло ім`я президентського сина, Андрія Ющенка, і бютівці навперебій з регіоналами хочуть почути правду про інцидент. Видно, ці події мають дещо згладити неприємний для БЮТ сценарій розвитку подій навколо їх соратника Віктора Лозінського. Того недавно на повному серйозі пропонували нагородити за нейтралізацію небезпечного злочинця, а сьогодні йдеться вже про зняття депутатської недоторканності з  кіровоградського «юного латифундиста». Мабуть, два скандальні інциденти покликані якщо не поглинути один одного, то довести виборцям, що обоє – рябоє.

Олексій Міллер

Втім, є в житті України і стабільні аспекти. Наприклад, необхідність розраховуватися за російський газ на найближчі 9,5 років, оскільки голова правління «Газпрому» Олексій Міллер відмовляється від перегляду укладених у січні 2009 року контрактів. Російський прем`єр Володимир Путін тим часом натякнув на золотовалютні запаси України як джерело коштів для оплати «блакитного золота». Що ж – життя покаже, який сценарій розрахунків виберуть у Києві цього разу.

Євген Магда