Чому Путін відпустив Могилевича на волю
Чому Путін відпустив Могилевича на волю

Чому Путін відпустив Могилевича на волю

15:16, 28.07.2009
8 хв.

“Злочин, у якому він обвинувачується, не є суспільно небезпечним”... ФБР звинувачує його в рекеті та шахрайстві й вимагає видачі... Звільнення пов’язане з російсько-українськими відносинами?..

“Злочин, у якому він обвинувачується, не є суспільно небезпечним”... ФБР звинувачує його в рекеті та шахрайстві й вимагає видачі... Звільнення пов’язане з російсько-українськими відносинами?..

Семен Могилевич
Три дні тому Сергій Шнайдер – більш відомий як кримінальний авторитет світового масштабу Сєва Могилевич – та колишній керівник компанії „Арбат Престиж” Володимир Некрасов, фігуранти справи про ухиляння від сплати податків, були відпущені зі слідчого ізолятора з підпискою про невиїзд. Що загалом нехарактерно для правоохоронних органів Росії, які рідко випускають „жирну” здобич.

До того ж усе сталося підозріло просто. “Оскільки термін утримання Некрасова і Шнайдера (12 місяців) витік і у зв`язку з тим, що злочин, у якому вони обвинувачуються, не є суспільно небезпечним, вони були звільнені під підписку про невиїзд”, – сказав пресі анонімний представник МВС Росії.

Відео дня

Між тим, ідеться про одну з найбільш знакових постатей міжнародного криміналітету, людину, яка контролює великий бізнес і великі фінансові потоки. А тут “смішні” звинувачення... Нагадаємо, Некрасову інкримінується ухиляння від податків на суму 50 млн. рублів ($2 млн.), а його нібито консультантові Могилевичу – організація злочинних схем уникнення податків через фірми-одноденки.

Для Могилевича це виглядає сущими дрібницями. Щоб оцінити справжній масштаб його діянь, можна вслід за вчорашньою „Вашингтон Пост” зазирнути на сайт ФБР. Американські слідчі звинувачують авторитета в рекеті, шахрайстві та відмиванні грошей, причому, за даними ФБР, лише в 1998–1999 роках через рахунок Могилевича в Bank of New York пройшло $10 млрд., як вважають, кримінального походження. ФБР давно вимагає від Росії видачі „Сєви” для проведення розслідування, але російські правоохоронці посилаються на відсутність відповідної міждержавної угоди.

Ще 1995 року Великобританія оголосила його розшук за фактом відмивання $80 млн. через британські банки. Через два роки Могилевичу було довічно заборонено в’їжджати до Туманного Альбіону. Аналогічне слідство велося проти нього в Чехії і Словаччині. Але віддамо належне уродженцеві Києва й випускнику економічного факультету Львівського університету: жодного разу слідству не вдавалося довести справу проти Шнайдера до кінця – у жодній країні суду над Шнайдером (Семен Юдкович узяв прізвище останньої дружини), навіть заочного, не було.

Цікаво, що за час слідства адвокати Некрасова та Шнайдера неодноразово просили звільнити їх підзахисних під заставу. У травні 2009 року пропонована сума застави досягла 240 мільйонів рублів (по 120 мільйонів за кожного). Тушинський суд Москви це клопотання відхилив, хоча запропонована сума майже в п’ять разів перевищувала ту, яку обвинувачені, за версією слідства, не доплатили державі

А потім фігурантів справи випустили задарма?! Через місяць після гордої відмови від десяти мільйонів доларів застави, на початку червня, той самий Тушинський районний суд Москви повернув справу Некрасова і Шнайдера в прокуратуру. За словами адвоката, дане рішення суд „ухвалив самостійно”, оскільки в обвинувальному висновку була допущена низка грубих порушень. Результатом повернення справи й стало звільнення двох обвинувачених зі знаменитої „Матроської тишини” – рішення про це було прийняте колегією з кримінальних справ Московського міського суду.

Усе це виглядає мало вмотивованим і незрозумілим. Відмова від застави, потім “самостійне” рішення з бюрократичним чіплянням за процесуальні дрібниці, яке призводить до звільнення... (Тушинський суд зазначив, що в обвинувальному висновку неправильно вказані дати й номери договорів з фіктивною компанією «Магнолія», куди, за версією слідства, «Арбат престиж» переказував кошти для зменшення бази оподаткування). До того ж важко не погодитися з думкою московського адвоката Леоніда Альперовича, висловленою газеті “Ведомості”: “Звільнення обвинувачених до суду – рідкісний випадок, це трактується як великий мінус для слідчого, негативний показник у його роботі”.

Справжні причини і затримання, і звільнення з-під варти Могилевича та його спільника, вочевидь, ховаються глибше. Хоча російські суди відомі своєю корумпованістю не менше, ніж українські, але вони є значно більш підконтрольними центральній державній владі. Й уважно прислухаються до “побажань” Кремля.

Перша версія того, що сталося з мережею парфумерних магазинів, буквально лежить на поверхні: рейдерство. Сам Некрасов стверджував, що кримінальне переслідування ініціювали люди, які побажали відібрати в нього бізнес. Незабаром після арешту підприємця один з його адвокатів розповів журналістам, що його підзахисному запропонували відмовитися від “Арбат Престижу” в обмін на 3 мільйони доларів і закриття справи.

Справді, за півтора року, протягом яких тепер уже колишній гендиректор був позбавлений можливості займатися справами, компанія, заснована ним у 1989 році, фактично припинила своє існування. Усе виглядало як кимось зрежисоване дійство. Після арешту Некрасова працювати з парфумерною мережею відмовилися постачальники, кредитори компанії подали до неї понад сотню позовів. Поступово були продані або закриті всі 95 магазинів “Арбат Престиж” у Росії та в Україні. Не дивно, що наслідком став неабиякий демпінг елементів мережі. Зокрема, український бізнес «Арбат Престижу» був проданий, за різними оцінками, в 7–8 разів дешевше, ніж у нього було інвестовано раніше. Ще на початку 2008 року вартість мережі оцінювалася в $1–1,2 млрд. – можливо, це і є розмір втрат, яких зазнали Некрасов і Шнайдер.

Такі гроші абиде не валяються і є цілком достатнім приводом для об’єднаної атаки влади та конкурентного бізнесу на фірму.

Друга версія подій навколо “Арбат Престижу” полягає в тому, що істинною мішенню наступу був якраз Сєва Могилевич. Як повідомляють “Ведомости”, два близьких до Могилевича підприємці припустили, що того звільнили з політичних мотивів, і це може бути пов’язане з російсько-українськими відносинами. Поки Могилевич сидів у СІЗО, “РосУкрЕнерго” (50% – у Газпрому, 50% – в українського підприємця Дмитра Фірташа) була виключена зі схеми постачань середньоазіатського газу в Україну, а Фірташ позбувся угорського трейдера Emfesz, якому Газпром багато років постачав газ із відстроченням платежу до одного року. Сотні мільйонів доларів Emfesz давала в кредит материнській компанії – кіпрському офшору Mabofi, який належить Фірташу і його компаньйонам. У чиїх інтересах прокручувалися гроші в Mabofi, на що використовувалися і чи був серед компаньйонів Могилевич, не знав навіть гендиректор Emfesz Іштван Гоці, який продав Emfesz без згоди Фірташа, пише російське видання. Між тим, мало хто з українських та зарубіжних аналітиків сумнівається в тому, що „Сєва” мав з “РосУкрЕнерго” неабиякий зиск.

Деякі українські видання міркують, чи не вплине звільнення Могилевича на стан газового ринку України.

Автор висловить своє особисте переконання: ні, не вплине.

Здається, слушними є обидві версії подій навколо “Арбат Престижу”, які побутують у пресі. По-перше, “роздягнули” доволі масштабний бізнес Некрасова та Шнайдера, пов’язаний з торгівлею парфумами. По-друге, панові Шнайдеру-Могилевичу наочно продемонстрували, що в Росії з ним можуть зробити все, що буде завгодно Кремлю. І за рік перебування Семена Юдковича за ґратами “РосУкрЕнерго” вивели з газового ринку, полюбовно домовившись із Юлією Тимошенко (не задарма, згадайте сумнозвісні газові контракти). Тепер можна й випускати, фігурант “спікся”.

А садити його до буцегарні ще й на ті шість років, які передбачає стаття “ухиляння від сплати податків”, – то вже зайве. Адже старий мудрий Могилевич ніколи не був помічений у якихось політичних гріхах, до верховної російської влади завжди був лояльний. Ну, з Фірташем неув’язка вийшла, не встиг за “лінією партії”.

Коротше, не Ходорковський. Тож нехай пан Шнайдер-Могилевич буде щасливий уже тим, що перебуває на волі. А втрачені гроші від “Арбат Престижу” та “РосУкрЕнерго”? Так не в грошах же щастя...

Микола Писарчук

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся