Хто найбільше загрожує Україні?

Хто найбільше загрожує Україні?

"Велика кількість кандидатів мають намір брати участь у кастингу на лояльність Росії. Це стосується Тігіпка, Литвина, дуже двозначну позицію зайняв Яценюк... Не кажучи вже про Януковича..."

"Велика кількість кандидатів мають намір брати участь у кастингу на лояльність Росії. Це стосується Тігіпка, Литвина, дуже двозначну позицію зайняв Яценюк... Не кажучи вже про Януковича..."

Нещодавно відомі українці надіслали зверненнядо країн-гарантів безпеки України з проханням скликати Міжнародну конференцію з метою забезпечити реальні гарантії безпеки України, задекларовані Будапештським меморандумом.

Чи справді сьогодні перед Україною постала реальна загроза втрати незалежності?

Тарас Стецьків, народний депутат України (один з авторів звернення):

УПЕРШЕ ЗА ДЕСЯТЬ РОКІВ В УКРАЇНІ ПОЧАЛИ ПРАЦЮВАТИ СУТО РОСІЙСЬКІ АНТИДЕРЖАВНІ ПРОЕКТИ

Ця загроза вже явно окреслилася з боку одного з гарантів нашої безпеки за Будапештським меморандумом 1994 року. Маю на увазі Росію.

Загроза проявляється в кількох площинах… Офіційна політика російської влади спрямована на те, аби втягнути Україну у сферу стратегічних інтересів Росії. Це бачимо й у посиленні інформаційної кампанії, яка ведеться російськими ЗМІ в Україні, у формуванні в росіян образу ворога з українців. У медведєвському “посланні” фактично вперше прозвучала форма ймовірного силового втручання.

Держдума прийняла закон, який дозволяє використання збройних сил РФ за кордоном. Цей закон може прямо стосуватися Криму та провокацій, які там можуть виникнути.

Загроза проявляється і на міжнародній арені, коли Росія, користуючись тим, що двері НАТО і ЄС для України поки що закрилися, а нова Адміністрація США збайдужіла до України, фактично має намір утягнути нашу державу у сферу залежності від своєї політики. Гадаю, у них є плани з відторгнення Криму, відповідних локальних конфліктів з метою вплинути на позицію України.

Уже ясно, що Росія активно втручатиметься в перебіг президентської кампанії в Україні, нав’язуючи нам, якого Президента потрібно обирати.

Уперше за десять років в Україні почали працювати суто російські проекти, наприклад, проект під назвою «Інна Богословська». Богословська їм потрібно тільки для того, аби ідеологічно обґрунтувати можливість відторгнення міста Севастополя, де базується російський флот.

Та найбільша проблема в нас самих… Сьогодні велика кількість кандидатів, по суті, вишикувалися в чергу й мають намір брати участь у кастингу на лояльність Росії. Це стосується Сергія Тігіпка, Володимира Литвина, який попросту заблокував прийняття Верховною радою хоч якоїсь заяви з приводу послання Медведєва. Дуже двозначну позицію зайняв і Арсеній Яценюк.

Це прикро й сумно, що люди, котрі мають намір боротися за посаду Президента України, так запопадливо або промовчали, або почали висловлюватися, скажемо так, суперлояльно щодо Росії. Про Януковича я взагалі мовчу… Це є піонер у коротких штанях, який відразу й стовідсотково підтримав Медведєва в його нападках на Україну.

Відгуків від міжнародної спільноти щодо нашого звернення ще немає, вона так швидко не реагує. Проте, гадаю, реакція обов’язково буде. Своє слово скажуть відомі на Заході громадські діячі, буде реакція від держав-гарантів. Переконаний, що своє слово також скаже українська дипломатія. МЗС, Секретаріат Президента, відповідні посадові особи в уряді мали б попрацювати над тим, аби прозондувати можливість скликати міжнародну конференцію, приурочену 15-ій річниці Будапештського меморандуму. Тому що меморандум фактично не діє.

Ідеться не тільки про безпеку України та про російсько-українські відносини, а й про безпеку Європи загалом. Це ми й хочемо обговорити на цій конференції, адже Росія не обмежиться тільки Україною.

Не дай Бог, Європа заплющить очі на те, що Росія хоче зробити Україну зоною свого впливу, – це призведе до ескалації напруження по всій Європі.

Мирослав Попович, директор Інституту філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України (один з авторів звернення):

РОСІЯ ВИКОРИСТОВУВАТИМЕ СВОЇ НАЦІОНАЛІСТИЧНІ ЕЛЕМЕНТИ

Мирослав ПоповичЗагроза національній безпеці існує. Насамперед вона полягає в загальній нестабільності нашого суспільного ладу.

Те загострення між Україною та Росією, яке ми спостерігаємо, саме по собі загрози не несе – не думаю, що російські війська прямо завтра висадяться в Криму чи, як казав Жириновський, сядуть вертольоти і зроблять свою справу. Це дуже поверховий варіант, хоча в Грузії ми бачили саме це.

Проте, гадаю, російський демарш буде спрямований передусім на те, аби загострити ситуацію всередині України – завдяки російським націоналістичним елементам, які хоч і не мають впливу на російськомовне населення в Україні, але можуть накоїти багато біди.

Цей вплив може бути опосередкований – через певні акції...

На виборах російська влада серйозно розраховує на Януковича.

Усім українським інтелігентам треба проводити роз’яснювальну роботу на Заході. Водночас наше звернення було розраховане не тільки на західні владні структури та інтелігенцію, а також і на нашу інтелігенцію, яка повинна зайняти чітку позицію.

Дмитро Корчинський, лідер партії «Братство»:

РФ ВЕДЕ ДУЖЕ АКТИВНІ ПРИГОТУВАННЯ ДО АНЕКСІЇ КРИМУ

Безумовно, сьогодні існує така загроза з боку майже всіх наших сусідів, та насамперед – з боку Росії, яка веде дуже активні приготування до анексії Криму.

В Україні не тільки немає російського посла. Американського посла навіть не призначено. І в Україні його ще довго не буде, бо якби він був, то йому б довелося відповідати на питання, на які б він відповісти не зміг. А саме: яким чином Америка збирається виконувати раніше надані нам гарантії нашої територіальної цілісності. Такої відповіді в американців немає.

Загроза є, і зараз вона більш реальна ніж будь-коли.

Кажуть, що курс Америки помінявся… Нічого він не помінявся, він завжди був такий. За логікою Америки, Росія повинна лякати Європу й стримувати Китай. Оце її основна функція, тобто Америка зацікавлена в агресивній Росії.

Безумовно, після початку антиукраїнської авантюри якась серйозна співпраця РФ з ЄС буде неможлива. Ситуація також загостриться в самому ЄС, що теж вигідно США.

Хто з сьогоднішніх кандидатів є посібником Росії?.. Президентські вибори в Україні – це взагалі конкурс на те, хто краще представлятиме інтереси РФ в Україні. Наприклад, якщо Янукович відкрито обіцяє захищати гуманітарні й політичні інтереси Росії, то Юлія Тимошенко вже зараз захищає економічні інтереси. Очолюваний нею Кабмін, спонсорується Газпромом РФ. Себто тут вибір не дуже й великий. На це, власне, Росія й орієнтується – на меншовартісність української політичної еліти, яка не буде здатна чинити жодного спротиву.

Сьогодні в Україні потрібно робити три речі. Перше – продовжувати словесно умиротворяти Росію. Тобто, безумовно, не повинно бути якихось вербальних провокацій щодо Росії.

Друге – зміцнювати бодай частину збройних сил, на які ще можна покластися.

Третє – ми повинні розуміти: відстояти Крим – завдання суспільства. Тобто українські патріотичні організації мають активно вивчати тактику Хезболли, Ісламського джихаду, північнокавказьких сепаратистів і пам’ятати, що Крим знаходиться практично на широті Північного Кавказу, а це багато до чого зобов’язує.

Міжнародна спільнота ставитиметься до України, як свого часу ставилася до Польщі на початку Другої світової війни. Тобто нам співчуватимуть, але не захищатимуть.

Леонід Кравчук, екс-президент (один з авторів звернення):

ПРЕЗИДЕНТ РФ ВТРУЧАЄТЬСЯ У СПРАВИ, ЯКІ Є КОМПЕТЕНЦІЄЮ ЛИШЕ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Леонід КравчукЯ реаліст, я вивчав історію, у тому числі історію політичної, економічної думки, дипломатії. Я вчився на конкретних історичних фактах.

Коли Радянський Союз уклав Пакт Молотова–Ріббентропа, усі казали, що й думати про напад не можна. Тому що було укладено пакт. Минуло небагато часу, як розпочалася Друга світова.

Тобто з цього факту я хочу зробити такий висновок: ніколи, ніхто, за жодних обставин не може однозначно сказати, чи залишиться якась країна в безпеці, чи не залишиться, бо світ є непростий, конкурентний, агресивний і миролюбний водночас.

Про українську безпеку такого теж не можна сказати.

Коли ми почули звернення Медведєва до Ющенка, відразу виникло запитання, чого раптом президент Росії, аналізуючи відносини між Україною та Росією, в усьому звинувачує лише Україну й торкається ТАКИХ проблем, які, я наголошую, є компетенцією тільки українського народу, української влади. І ніхто, крім нас, їх розв’язувати не може.

А президент Медведєв чомусь вирішив собі по-іншому. Значить, уже є момент загострення відносин. Він прямо сказав, що покращення в наших відносинах може бути тільки після приходу нової влади… Це вже непросто натяк, а конкретна заява – аби в Україні обрали таку владу, яка була б слухняна для Росії.

Далі – до Думи вноситься проект закону про оборону, де визначається, що російські збройні сили можуть бути застосовані за кордоном, якщо буде визначено, що громадяни Росії піддаються якомусь притиску чи утиску. Чи збройні формування піддаються тиску на іншій території.

А в Криму я навіть не знаю, скільки запаспортовано громадян Росії…

Ми не можемо чекати, поки ще більше загостриться ситуація в Криму. Ми повинні про це сказати світовій громадськості, аби не було пізно. Ми маємо активно працювати з Росією, незважаючи на такі гострі заяви, говорити всім, що Україна хоче співпрацювати з Росією. Історія нагадує нам сьогодні, що, як казав Гашек, треба бути пильним.

Чимало також, звісно, залежить від нашої внутрішньої політики. Світове співтовариство дуже незадоволене цим. Коли приїжджав Байден, він не просто натякав, а просив Президента Ющенка, прем’єра Тимошенко припинити внутрішньополітичні чвари.

Опитала Ксеня Лесів

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter