Чи можна знищити морських піратів?

“Як правило, на щоглі корабля майорить не піратське знамено з черепом і кістками, а прапор якоїсь держави... Пірати видають себе за інспекторів екологічної служби чи прикордонників...”

“Як правило, на щоглі корабля майорить не піратське знамено з черепом і кістками, а прапор якоїсь держави... Пірати видають себе за інспекторів екологічної служби чи прикордонників...”

За даними ООН кількість піратських нападів на торговельні кораблі ще у вересні цього року перевищила аналогічну статистику за весь минулий рік. У різних частинах Світового океану пірати скоїли понад 300 збройних нападів, причому близько половини з них сталося в районі Східної Африки, біля узбережжя Сомалі. Нині в полоні в піратів перебуває не менш як 12 суден і понад 200 заручників.

У понеділок сомалійські пірати захопили грецький танкер, що прямував з вантажем нафти із Саудівської Аравії до США. У складі інтернаціонального екіпажу судна двоє українських моряків. А на минулому тижні напад на інший танкер відбувся на протилежному, Західному узбережжі Африки, поблизу дельти ріки Нігер. Тоді загинув головний інженер корабля – громадянин України.

 – Нині близько 65 тисяч українських моряків працює на тисячах суден під прапорами різних країн світу, – розповідає екс-командувач ВМС України адмірал Володимир Безкоровайний. – Тож не дивно, що українці нерідко стають заручниками піратських нападів.

– Пане адмірале, у середині листопада Рада національної безпеки і оборони України прийняла рішення доправити в район Африканського Рогу озброєний спецпідрозділ для охорони мирних суден від піратських нападів. А ще раніше Президент Віктор Ющенко заявляв про готовність направити до узбережжя Сомалі українські військові кораблі. Однак ці наміри залишаються декларативними. Чому?

– Передусім такі військові операції потребують детального планування й солідного фінансування. Мова йде про десятки мільйонів гривень, однак грошей на підтримку таких ініціатив поки що ніхто не виділяв. Далі – низка законодавчих і юридичних питань. Згоду на відправку військового контингенту за кордон має дати Верховна Рада. Проте це питання депутати не розглядали. А припустімо, нашим бійцям удалося затримати групу нападників. Виникає ще одна проблема: а що, власне, з ними робити? Доправити до суду в Сомалі? Але в цій країні практично не існує центральної влади. До суду в Україну? Але в нас немає антипіратського законодавства...

– Але ж є закони, спрямовані проти терористичної діяльності.

– Піратів часто називають терористами. Але юридично це різні злочини. Пірати – організовані злочинні угрупування бандитів і грабіжників, які ставлять за мету наживу – отримання викупу за судна й вантажі. Терористи ж – убивці з певними ідейними переконаннями. Вони скоюють теракти, висуваючи якісь політичні або релігійні вимоги. Натомість від сомалійських піратів жодних вимог, окрім грошей, не було. Тож усі держави, які беруть участь у боротьбі з морським піратством, мають терміново привести свою законодавчу базу у відповідність до нових реалій. Це – вимога часу, і вона повною мірою стосується України.

– Хай там як, є приклади успішних дій з охорони кораблів. Кілька тижнів тому відсіч нападникам дав спецпідрозділ міжнародних збройних сил у Аденській затоці, що перебував на борту торговельного судна. В екіпажі, до речі, було 23 моряків з України. Пірати підплили на двох катерах, обстріляли судно, але автоматні черги охоронців у відповідь змусили нападників тікати. Пірати спрямували свої катери до корабля-бази, звідки вони й десантувалися. Тож чому такі плавучі бази не знищують військові кораблі?

– Це зробити неможливо – адже на щоглі корабля не майорить піратський прапор з черепом і кістками, судно йде під прапором якоїсь держави. Члени команди зазвичай мають і відповідні документи, за якими вони, наприклад, інспектори екологічної служби або моряки берегової охорони чи навіть прикордонники.

– Але ж усі бачили, як на борт того судна піднялися відлякані пірати. Хіба ж не зрозуміло, що то за корабель?

– Усе це так, але існують певні міжнародні норми. До того ж кількох вояків для такої операції замало. На борту бази – десятки, а може, і кількасот добре озброєних бандитів. Тут потрібно задіяти чимале військове з’єднання.

– Попри декларації наших державних мужів, чи існує якась українська концепція стратегії боротьби з піратами?

– Така стратегія не може бути українською або, скажімо, китайською. Вона має бути глобальною, з чітким розподілом повноважень по морських регіонах. Я бачу цю концепцію такою: ось Україна, наприклад, є державою Середземно-Чорноморського регіону. Тож спільно з сусідніми країнами – Росією, Грузією, Туреччино, Румунією, Болгарією, іншими країнами Середземномор’я – ми повинні забезпечити безпеку судноплавства в цьому регіоні для суден з усіх країн світу. У Тихоокеанському регіоні безпекою світового судноплавства мають опікуватися США, Канада, Японія, Мексика, інші держави узбережжя... Така стратегія, звичайно, не виключає міжнародної допомоги. Але саме допомоги, а не перебирання відповідальності. Нині ж держави Східної Африки, біля берегів яких пірати нападають на мирні судна, безпорадні в боротьбі з бандитами. Вони не контролюють ситуацію і покладаються лише на міжнародні морські сили.

***

Улітку цього року відбулася установча конференція щодо створення регіональної структури морської безпеки, яку очолила Саудівська Аравія. Одинадцять арабських країн домовилися сформувати єдине військово-морське угрупування для захисту торговельних кораблів у західній частині Індійського океану, в Аденській затоці й Червоному морі. Проте вчорашнє захоплення грецького танкера, що йшов саме із Саудівської Аравії, доводить, що й та ініціатива поки що не вийшла за декларативні рамки. Цей інцидент, до речі, дав підстави деяким експертам вважати, що арабські країни охоронятимуть передовсім власні танкери з нафтою – основою їхньої економіки.

Водночас, поки неповороткі структури міжнародної безпеки витрачають час на обговорення й розробку антипіратських стратегій, приватні охоронні агентства займають нову нішу у своєму специфічному бізнесі. Судновласникам або власникам вантажів пропонують озброєний супровід кораблів, які прямують по небезпечних акваторіях океану. Вартість ескорту – 50 тисяч доларів на добу. Судновласники, яким ця послуга під силу, наймають охоронців. Однак десятки тисяч торговельних суден, які змушені перетинати небезпечні регіони Світового океану, залишаються сам на сам з озброєними піратами.

Володимир Шаров для УНІАН