Білоруські деруни для сеньйора Берлусконі

Берлусконі - Лукашенку: «Бажаю успіху вам і вашому народу, який вас любить, про що свідчать і результати виборів, які у нас перед очима»...

Берлусконі - Лукашенку: «Бажаю успіху вам і вашому народу, який вас любить, про що свідчать і результати виборів, які у нас перед очима»...

Прем`єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі став першим представником європейської демократичної країни, який відвідав Білорусь за останні 15 років, - якраз відтоді на президентських виборах без альтернативи, “з приголомшливими результатами” почав перемагати Лукашенко.

Білоруський президент візит оцінив такими ось словами: “Як його (Берлусконі. - Авт.) не клюють, судять, не судять, з жінками підглядають, це - дуже сильний політик. Спертися на такого могутнього політика - це велике діло. Берлусконі не побоявся приїхати до Білорусі, вони хочуть працювати з Білоруссю, вони прийшли першими, а той, хто приходить першим - отримає кращі умови”.

Берлусконі, мабуть, впіймав настрій білоруського вождя, бо заявив про намір особисто очолити місію італійських підприємців у Білорусі - адже очолював він колись Конфедерацію італійських промисловців. «Тому я всіх їх особисто знаю і зможу визначити конкретних підприємців, готових працювати з Білоруссю за певними напрямами», - сказав італійський прем`єр.

Візит прем`єра Італії до Білорусі став сенсацією. Але не для багатьох. Принаймні, для нас, в Україні, захоплених своєю євроінтеграційною риторикою, занурених у нову виборчу кампанію і таких, які не особливо помічають, що відбувається у наших найближчих сусідів. До нас Берлусконі не те, що в «мирний», навіть у «газово-військовий» час не приїжджав. Але це, погодьтеся, не може бути предметом образи або ревнощів до європейських партнерів, а скоріше, має стати предметом аналізу... власної зовнішньої політики.

Пригадуєте, ще п`ять років тому Україна вустами Ющенка беззастережно і не озираючись підтримувала резолюції Євросоюзу, Ради Європи і ОБСЄ, які засуджували Білорусь? Але зараз Ющенко, аніскільки не бентежачись, називає Лукашенка своїм другом.

Берлусконі відкриває Білорусь - для Європи і для Італії. Трохи раніше Європа, припинивши візові санкції для білоруських вищих посадовців, відкрила Білорусь для Польщі й України. Можливо, саме цим можна пояснити потепління в українсько-білоруських відносинах.

...Про те, що в Білорусі у великих і малих містах майже стерильна чистота, мабуть, знає будь-який український турист. Правда, на подібного кшталту «туристичні захоплення» мої білоруські колеги заявляють: «Щоб зрозуміти всю красу білоруського стабільного суспільства потрібно пожити в країні хоча б півроку».

Тим часом, мої білоруські співбесідники  самі визнають, що критична маса незадоволеності, яка відчувалася в Білорусі на рубежі століть, нині  вже не накопичується. Роль опозиції мінімальна, скоріше - номінальна, вона  не в змозі   впливати на настрої електорату. Багато бізнесменів вже не стоять перед вибором - за кого голосувати на чергових президентських виборах (вони мають відбутися в 2011 році).

«Лукашенко - прогнозований у своїх діях. До того ж - він створив певну систему - в ній є проблеми, як і скрізь, але цю систему створив він, то потрібно дати йому можливість ці проблеми вирішувати самому. Тим більше, нової сильної альтернативи йому не існує», - пояснив мені свою позицію один з представників білоруського  бізнесу.

Я ніяк не намагаюся прикрашати політику Лукашенка чи білоруську державу. Велика кількість людей виїжджає з країни - вчені, журналісти, викладачі, лікарі. Там теж є корупція - але хабарі беруть досить «обмежено»: від своїх або тільки по дзвінку від перевірених, надійних людей, які точно «не здадуть» органам. У Білорусі, як відомо, досить часто влаштовуються показові корупційні справи відносно відповідальних посадових осіб.

До речі, про корупційні прояви. Один мій знайомий - громадянин Білорусі - розповів таку історію. Він приїхав на діагностичну станцію, щоб пройти державний технічний огляд свого дворічного автомобіля. Каже, йому прикро було спостерігати, що його машину завернули на повторний огляд - з офіційною оплатою за повторне проходження, до речі! Там, на відміну від наших МРЕО «посередників», які за гроші роблять усе, просто не існує як класу. Як з`ясувалося, причина вердикту «про невідповідність транспорту умовам безпеки і придатності до експлуатації» виявилася банальною і малозрозумілою: машина мого приятеля була не зовсім чистою. Але при цьому, зі стрічки техогляду зійшли старенькі «Жигулі» - чистенькі, акуратненькі. Не своїм ходом, правда, зашли, а за допомогою троса і помічника у вигляді джипа «Сузукі». Ось така корупція по-білоруські.

Або от ще приклад. Виявляється, Білорусь притягує до себе російських бізнесменів і пенсіонерів. І справа зовсім не в Союзній Державі, яку нібито створюють Білорусь і Росія. І тих, і інших привертає до Білорусі соціальний аспект. Бізнесмени, прагнучи забезпечити своїм родинам, в першу чергу, спокійну і, в другу чергу - забезпечене життя, купують у великих містах квартири і перевозять туди своїх дружин і дітей - подалі від кримінальних розборок, наркотиків і злочинності. Діти відвідують елітні школи, гімназії (навчання у Білорусі йде російською мовою), ну а татусі відвідують свої сім`ї виключно на вихідних - що там які-небудь 1000 км. туди-сюди проїхати заради родини?

На відміну від бізнесменів, російські пенсіонери у місто не рвуться. За російськими мірками невеликої російської пенсії вистачає на те, щоб придбати який-небудь будиночок у білоруському селі, на цій підставі отримати посвідку на проживання і спокійно на російську пенсію розмірковувати на білоруських просторах про любов і голубів - про життя, політику, Союзну Державу.

Звичайно, в Білорусі немає поганих новин (якщо вони не з Америки, України або Росії), немає кризи, немає епідемій, немає затоварювання нереалізованої продукції, немає безробіття, немає тиску на незалежні ЗМІ (таких немає), немає низьких зарплат, немає соціальної несправедливості, немає заборгованостей з виплати пенсій і зарплат. Немає ще багато чого. А якщо і є, то білорусам, вважає президент Лукашенко, зовсім необов`язково знати все.

Навряд чи все це встиг розглянути за свій короткий, тригодинний візит італійський прем`єр Берлусконі. Але подарунком від Лукашенка він був зворушений. Білоруський президент передав прем`єру Італії архівні матеріали про долю італійських громадян, які знаходилися в роки Другої світової війни в таборах військовополонених на території Білорусі, а також дані про етнічних італійців, репресованих на території СРСР в 30-і роки. «Я дуже зворушений. Я про це нічого не знав, це непередбачений подарунок. Ми, звичайно, уважно вивчимо ці документи», - резюмував Берлусконі.

Як бачимо, у Білорусі і Італії знайшлися спільні сторінки давнішньої історії. Тепер у нас буде можливість спостерігати за тим, чи є у двох країн спільна новітня історія. 

Богдан Поліщук

Фото - Наша Ніва

УНІАН в Google News