Експерт: У ЄС спостерігають за галасливою позицією Ющенка і догідливою – Тимошенко

Газова криза сформувала зацікавленість гравців у її повторенні. Європа розуміє, що «Північний потік» – блеф... Не може бути сили у колоса на газових ногах... Інтерв`ю з Михайлом Гончаром

· Не може бути сили у колоса, який стоїть на газових ногах і по коліно в залишках нафти

· Ефект Шредера: компанії зареєстровано в Швейцарії, і всі в передчутті тіньових прибутків

· Газова криза сформувала зацікавленість гравців у її повторенні

· У ЄС спостерігають за галасливою позицією Президента і підлабузливо-догідливою - прем`єра

· Європа розуміє, що «Північний потік» є або блефом, або переслідує вузькокорисливі цілі

· РФ намагається ізолювати Україну від співпраці з ЄС і США в атомній енергетиці 

У листопаді керівник енергетичних програм Центру «НОМОС» Михайло Гончар очолив робочу групу неурядових експертів у форматі Східного партнерства ЄС, що займається питаннями енергетичної безпеки. Практикою Єврокомісії передбачається, що окремими напрямами займаються не тільки офіційно призначені чиновники, але й робочі групи з неурядового сектора. Днями в Брюсселі на зустрічі міністрів закордонних справ Східного партнерства у форматі 27+6 пройшла презентація пакету пропозицій, розроблених робочими групами, координатором однієї з яких є Михайло Гончар.

Після його повернення до Києва ми поставили йому декілька запитань.

НЕ МОЖЕ БУТИ СИЛИ У КОЛОСА, ЯКИЙ СТОЇТЬ НА ГАЗОВИХ НОГАХ ПО КОЛІНО В ЗАЛИШКАХ НАФТИ

Михайле Михайловичу, чим займається ваша група?

У Брюсселі на зустрічі міністрів закордонних справ країн Східного партнерства ми представили своєрідний стартовий пакет рекомендацій. Основні позиції в частині, що стосується енергетики та енергетичної безпеки, зводяться до наступного. Політика енергетичної безпеки й законодавча база країн-учасниць Східного партнерства мають бути адаптовані до норм ЄС, законодавча база у сфері електроенергетики й газу, повинна розвиватися відповідно до плану приєднання до Договору енергетичної співдружності (Energy Community Treaty), який Україна підписує 18 грудня. Неефективні технології, заборонені в ЄС, не повинні експортуватися в країни-учасниці Східного партнерства. Програму розумної енергетичної Європи (The Intelligent Energy Europe Programme) мають роширити на країни Східного партнерства. Енергоефективність, передача найкращих доступних технологій і використання поновлюваних енергоджерел мають бути підтримані як одні з провідних ініціатив (Flagship Initiatives) Східного партнерства.

Європейська ініціатива прозорості газової галузі (відстежування фізичних газових потоків у реальному часі) мають просунути як пілотний проект Східного партнерства, відкритий для третіх країн, як реальний механізм попередження газових конфліктів.

Що конкретно ховається за термінами: «ініціатива прозорості», «механізми попередження газових криз»?

Ми є безпосередніми свідками двох газових криз 2006-го і 2009-го років. Їх наслідки мають загальноєвропейський характер. Така ситуація вимагає проведення додаткових заходів щодо забезпечення енергетичної безпеки на Європейському континенті. При цьому відповідні заходи повинні бути проведені на загальноєвропейському рівні, оскільки, за нашими оцінками, двосторонній формат «Росія - Україна» врегулювання проблем у сфері постачання газом Європи не відповідає тристоронньому формату функціонування технологічного ланцюга «видобуток - транспортування - споживання» (РФ - Україна - ЄС).

Ця ініціатива повинна базуватися на фундаментальному праві - знати. Споживачі в усіх державах (Росії, Україні, країнах ЄС) мають право знати параметри руху енергоносіїв, оскільки саме вони їх оплачують. Прозорість ланцюга “видобуток - транспортування - споживання” створить режим довіри. Така система прозорості могла би стати механізмом діагностики і завчасного попередження про потенційні проблеми. Повинна бути інстальована відповідна онлайн-система комп`ютерного моніторингу. Вона би фіксувала в щодобовому режимі параметри, які стосуються кількісних показників фізичного переміщення газових потоків з місць видобутку до місць споживання. У переліку не фігурують комерційні й фінансові показники. Вказані параметри мають бути доступними для всіх сторін технологічного ланцюга. Зіставлення параметрів надаватиме можливість виявлення проблемних зон на всьому шляху переміщення газових потоків - від свердловини до споживача.

Ця ініціатива може стати тестом на готовність усіх учасників технологічного ланцюга працювати за правилами прозорості. Ми сподіваємося, що розроблена нами пропозиція зможе посприяти у виробленні ефективного механізму підвищення енергетичної безпеки в усій Європі і відновленню режиму взаємної довіри в енергетичній сфері, підірваної газовими кризами.

Чи не вийде так, що європейська консолідована позиція щодо енергобезпеки потьмяніє перед потужністю Росії? Росія через голову єврочиновників домовлятиметься з лідерами ЄС про свої газові справи, пробиватиме свої газопроводи, всупереч рекомендаціям ЄС. Адже Росія вже сьогодні добилася дозволу від Швеції і Фінляндії на будівництво «Північного потоку».

Яка там потужність Росії? Намалювали собі страшилку і боїмося. Не може бути сили у колоса, який стоїть на «газових» ногах і по коліно в залишках нафти. Так, Росію не варто недооцінювати. Але просто слід враховувати, що її агресивна енергетична політика - це скоріше прояв страху виявитися неспроможною на тлі всіх тих колосальних запасів вуглеводнів, на які багаті сибірські (поки що російські) надра, по-хижацьки розбазарені, з яких усе важче і дорожче витягувати ресурси.

ЕФЕКТ ШРЕДЕРА: КОМПАНІЇ ЗАРЕЄСТРОВАНО В ШВЕЙЦАРІЇ, І ВСІ В ПЕРЕДЧУТТІ ТІНЬОВИХ ПРИБУТКІВ

...Що стосується ЄС, то нам з Києва не видно багатьох процесів, які там відбуваються на глибинних рівнях. Газові кризи 2006-го і особливо 2009 року провели і продовжують проводити тектонічні зрушення в європейській енергетиці. Розрахунок росіян був простим і навіть примітивним. Мовляв, європейці звикли до комфорту, злякаються і рано чи пізно погодяться на всі пропозиції Росії щодо вирішення газових проблем. І будуть при цьому згодні платити високі ціни лише б завжди в теплі та комфорті зустрічати Різдво. «Ефект Шредера» працює, всі компанії з розвитку проектів потоків зареєстровані в кантоні Цуг у Швейцарії, всі в передчутті майбутніх прибутків. Неофіційних, певна річ. Рука контролюючих органів Брюсселя до них не дотягнеться. Єдина енергетична політика ЄС, народившись на папері, відійшла в історію. Домінують двосторонні формати переговорних процесів з країнами ЄС, де Росія завжди - у сильнішій позиції. Робочий механізм у вигляді неформального альянсу монополістів з обох кінців труби тихо робить свою справу, корумпуючи потрібних чиновників, політиків, партійних функціонерів.

Треба відзначити, що це в значній мірі спрацювало. Але збій відбувся там, де його не чекали. Відсутність єдиного голосу ЄС в енергетичній політиці, проте, не стала перешкодою для жорсткого мессиджа на адресу Москви з приводу її ексклюзивної та одноосібної відповідальності за надійність і безперервність поставок газу, які завжди оплачуються європейськими клієнтами. Причина - європейський дух і традиції: європейці хочуть зустрічати Різдво, і не тільки цього року, в теплі і комфорті. І це стрижень не артикульованої консолідації, яка не вимагає офіційного затвердження. Росіяни потрапили в капкан, який самі й поставили.

Так, Швеція дала добро на «Норд Стрім», але при цьому, як країна, що головує в ЄС, дуже чітко нагадала Росії про її відповідальність, зафіксовану у відповідних контрактах на поставки газу. Скарги російського прем`єра відносно України було «кинуто в піч».

ГАЗОВА КРИЗА СФОРМУВАЛА ЗАЦІКАВЛЕНІСТЬ ГРАВЦІВ У ЇЇ ПОВТОРЕННІ

Чи можливе повторення газових криз?

Так, можливе. І не тільки тому, що Україна раптом не заплатить. Це лише один з можливих сценаріїв. Росія всіх на ньому зосередила, і всі дивляться в однин бік. А разом з тим сама Росія зацікавлена «дотиснути Європу» в плані згоди на обхідні проекти, а це означає, що необхідно ще лякати європейців. А списати все можна на Україну. Хоча Газпром зазнає певних збитків, але афіновані з ним і просто партнерські компанії зароблять на кризі доходи, які підуть не до корпоративного бюджету, а в приватні кишені через швейцарські кантони. Відмінна риса газової кризи-2009 від попередньої - 2006 року - в тому, що вона сформувала фінансовий інтерес гравців газового сектора в її повторенні. Адже втрат зазнали передусім промислові компанії, а багато трейдерів, навпаки, одержали додаткові доходи за дуже короткий проміжок часу. І вони не проти, якщо така нагода трапиться ще.

У ЄС СПОСТЕРІГАЮТЬ ЗА ГАЛАСЛИВОЮ ПОЗИЦІЄЮ ПРЕЗИДЕНТА І ПІДЛАБУЗЛИВО-ДОГІДЛИВОЮ - ПРЕМ`ЄРА

Чи означає посилення позиції ЄС щодо Росії напередодні зими те, що Україна виправдалася перед лицем ЄС?

Однозначно, ні. І відповідальність з України не знято. Інша справа, що в ЄС усвідомлюють ось що: Україна не може нести юридичну відповідальність за збій поставок, оскільки не існує контрактів на транзит між європейськими енергоконцернами і НАК «Нафтогаз України», з відповідними юридично зафіксованими зобов`язаннями української сторони. До того ж, у запалі міжусобних битв українські лідери не надто вдавалися до виконання Брюссельських домовленостей 23 березня. Це не залишилося непоміченим у ЄС. Як, втім, і галаслива позиція президентської сторони і підлабузливо-догідлива - прем`єрська. Кредит довіри до влади в Україні - в мінусовій зоні.

Наші коливання в різні боки - то ми туди, то ми сюди, то ми модернізуємо ГТС із ЄС, то з Росією домовляємося про якісь кредити, то намагаємося розкрутити Європу на гроші ніби для Нафтогазу, а по суті для Газпрому, - можуть привести до того, що ми виявимося «зайвою деталлю» в посткризовій системі енергопостачань, що стрімко трансформується, на континенті. Наше приєднання до Європейського енергетичного співтовариства відбувається, але непростимо запізнилося. Відразу виникає питання, чому нас не було видно в 2006 році, після першої газової кризи і де ми були в попередні роки? Весь цей час європейське співтовариство вживало заходів, щоб захистити себе і убезпечитися. Можна скільки завгодно розповідати на світових газових конгресах про те, що ми маємо найбільші в Європі ПСГ, розташовані біля кордонів ЄС, це не сприйматиметься на тлі того, що вся країна є зоною ризику. На європейських презентаціях, як правило, країни, що не входять до ЄС, зафарбовують у різні відтінки сірого кольору. Так от Україну все частіше відтіняють сірим на межі чорного. Тобто, на думку європейців, ми еволюціонуємо з «сірої зони» в «чорну діру». І з цим важко сперечатися, коли бачиш зсередини все те, що відбувається і не відбувається в енергосекторі.

ЄВРОПА РОЗУМІЄ, ЩО «ПІВНІЧНИЙ ПОТІК» Є АБО БЛЕФОМ, АБО ПЕРЕСЛІДУЄ ВУЗЬКОКОРИСЛИВІ ЦІЛІ

І все-таки Швеція дала добро на «Північний потік». Усі питання, що стосуються енергополітики, вирішуватимуть великі національні держави (Німеччина і Франція), а не армія єврочиновників, яких ці великі держави утримують...

Швеція не могла, кінець кінцем, не дати добро. Адже газопровід буде прокладатися не в її територіальних водах, а у винятковій економічній зоні, де згідно з міжнародним морським правом країна не має права забороняти господарську діяльність інших держав, а може тільки вимагати дотримання відповідних умов, що гарантують безпеку і незавдання екологічної шкоди. Що й було виконано з боку компанії «Норд Стрім», яка переглянула плани будівництва морської платформи в безпосередній близькості від шведських територіальних вод.

До того ж, як мені здається, у вищих політичних колах ЄС існує розуміння того, що реалізація таких масштабних газопровідних проектів є або блефом, або переслідує вузькокорисливі цілі. Росія своєю агресивною політикою викликає тривогу у Європі, тому ці неспівставні з російськими можливостями проекти розглядаються як своєрідний спосіб підірвати економічні позиції Росії. Адже десятки мільярдів євро на два витратні проекти - це завелика розкіш для РФ. Тому в Європі можуть підтримати і «Норд Стрім», і «Саут Стрім», і «Дрім Стрім», особливо на тлі бездіяльності України. Тим більше що йдеться про можливі багатомільярдні замовлення для європейських компаній, тому що Газпром не володіє відповідними технологіями. Та і коштами теж. Але гроші доведеться повертати саме для Росії - хоч газом, хоч кешем. Ось на цей «сокровенний» процес і сподівається Росія, передчуваючи плоди тотальної корупції Європи. Але тут не все так однозначно.

Звичайно, європейські енергоконцерни не проти мінімізувати роль Єврокомісії, звести її функції до суто статистичного моніторингу і працювати переважно з національними урядами, проштовхуючи через них ті або інші проекти. Але все-таки ЄС живе не за поняттями. Хоча з урахуванням ротації Єврокомісії і тих змін, які відбуваються в ЄС після ратифікації Лісабонського договору, раунд можуть виграти компанії, і вони зможуть пролобіювати потрібних людей на ключові позиції в ЄК, - проте, навряд чи це дасть бажаний ефект. Досить подивитися, як працюють антимонопольні, антикорупційні і контрольні органи ЄС і пригадати свіжі приклади - і «Майкрософт», і «Інтел», і «Дженерал Електрик».

РФ НАМАГАЄТЬСЯ ІЗОЛЮВАТИ УКРАЇНУ ВІД СПІВПРАЦІ З ЄС І США В АТОМНІЙ ЕНЕРГЕТИЦІ  

Михайле Михайловичу, ви по духу єврооптиміст і СНД-скептик і, напевно, тому дуже несхвально висловилися про перспективи українсько-російської співпраці в ядерній сфері. Але ваші опоненти кажуть, що нам більше немає з ким, окрім Росії, співпрацювати в ядерній сфері, і наступні двадцять років ніде, окрім Росії, ніде брати паливні збірки. До того ж, навіщо дратувати Росію і запрошувати когось на ринок, якщо можна «дружити атомними» галузями?

Ніякою дружбою між атомними галузями й не пахне. Йдеться про інше. Росія болісно реагує на українсько-американську співпрацю в цій сфері, вбачаючи політичні підтексти, хоча Україна демонструє цим, перш за все, комерційні підходи, покликані забезпечити створення конкурентного середовища і поліпшення цінової політики партнерів з постачань ядерного палива на довгостроковий період. Якщо сторонам вдасться підписати довгострокову угоду щодо поставок палива, засновану на взаємному врахуванні інтересів, а не спробі зберегти монопольне становище постачальника, то це буде реальний прогрес. Але навряд чи на це доводиться розраховувати, враховуючи передісторію відносин.

Як відомо, Україна зацікавлена в створенні власного неповного циклу виробництва ядерного палива. Пропозиції російської сторони в цій сфері направлені на збереження існуючого стану справ - монополізму компанії «ТВЕЛ». Перевага американських пропозицій у тому, що вони орієнтовані, кінець кінцем, на самозабезпечення України ядерним паливом для потреб власних АЕС. Причому американські пропозиції не направлені на повне витіснення кооперації з Росією - тоді як у російських - чітко бачимо прагнення ізолювати Україну від співпраці зі США і ЄС у цій сфері. Росія також не має намірів створювати і розвивати ядерне виробництво в Україні. Адже в середині 90-х вони вже мали таку можливість, вигравши тендер. І де цей завод? І зараз у Росії немає конкретного проекту, є те, що можна віддалено назвати передпроектним баченням.

Росія веде кампанію з дискредитації західного конкурента, демонструючи на прикладі Чеської Республіки нібито провал «Вестінгауза» на Темелінській АЕС, де переможцями тендеру в 2006 році став російський ТВЕЛ. Але при цьому замовчується одна істотна деталь. Нове російське ядерне паливо не ліцензовано в Чехії, оскільки все ще не завершено його випробування в Росії. А там виникли проблеми доволі серйозного характеру. Нагадую, тендер був у 2006-му, в квітні. Майже чотири роки тому. Росіяни чинять за принципом - «смажте рибу, риба буде». Але Чехія і ЄС за таким принципом не працюють. І 2010 настає. Чехи зазнають серйозних втрат - близько 150 мільйонів євро. І в Празі, і Брюсселі все частіше задаються питанням: на яких таких умовах компанія CEZ визначила переможцем російського постачальника, що загрожує обернутися тепер фінансовим збитком?

Що стосується України, то Росія вже одержала чергову колосальну преференцію, оскільки два нові енергоблоки споруджуватиме російський підрядчик. Може, варто цим і обмежитися?

Розмовляла Лана Самохвалова

УНІАН в Google News