На нараді з проблем Росії Путін лякав українізацією
У Росії, де бояться «українізації», тобто живого політичного життя, у журналістів одна радість – поїздити по сусідніх країнах, де відбуваються справжні вибори...
У Росії, де бояться «українізації», тобто живого політичного життя, у журналістів одна радість – поїздити по сусідніх країнах, де відбуваються справжні вибори.
Олександр Хлопонін |
Сиджу, згораю від нетерпіння – подивитися на віце-прем`єра Хлопоніна, а починаються новини сюжетом про засідання Держдуми, присвячене розвитку політичної системи Росії. Така нібито велич, вікторіанська епоха, помножена на кремлівську пиху, квадратний стіл, все таке мармурове. Сидять члени парламентських і (о Господи!) навіть непарламентських партій Росії, регіональні керівники, Кадиров дивиться вниз, напевно, томик Пушкіна на колінах тримає – його ж люблять зняти російські телеканали з томом Пушкіна.
І почалося дійство... Наша політична система хоч і не ідеально працює, оголосив Дмитро Медведєв, – партій стало менше, – але їх вплив збільшився. Дмитро Анатолійович задоволений тим, як представлена «Єдина Росія», але не подобається російському президентові, що комуністів в місцевих органах влади всього два відсотки, представників «Справедливої Росії» – один, а ЛДПР – і того менше. Не до душі Дмитру Анатолійовичу, що всього якась пара фракцій представлена в місцевих органах влади, і захотілося йому поговорити про демократизацію системи, яка все-таки хоч і не ідеально, але працює. Всім присутнім належило слідувати заданій тональності. Але осмілілі представники типу опозиційних партій почали перераховувати свої біди. Комуніст Геннадій Зюганов продовжив: мовляв, комуністів в місцевих органах влади і не буде. «Майже всіх, кого ми висували, викликали, допитали і сказали: світло відріжемо, газ не проведемо, якщо ви пройдете туди». А Сергій Мітрохін, голова партії «Яблуко» сказав про «величезну кількість свідчень про фальсифікацію (виборів в Росії. – Авт.) в Інтернеті, в ЗМІ». Але в результаті у судах, за його словами, оскаржені підсумки виборів, які вимірюються долями відсотка голосів виборців.
Дмитро Мєдведєв |
Ось така відбулася «жива і щира» розмова, вінцем якої став вислів прем`єр-міністра Путіна про «недопущення українізації політичного життя».
Як все-таки забавно: російські лідери одного разу вранці прокинулися і зрозуміли, що дві фракції в місцевих органах влади – це недобре. Ну і вирішили виправити репутацію. Вирішили поговорити про це і дати зверху указ на демократизацію, але щоб «без огульної критики системи».
Згадую своє старе інтерв`ю з російським опозиційним політиком Борисом Нємцовим. Коли ми говорили про вибори в Росії, він був категоричний: «У нас в Росії репресивне виборче законодавство. У нас влада може зняти будь-яку партію з виборів без пояснення причин. У нас можуть не зареєструвати списки без пояснення причин і при слухняних судах. У нас вибори без виборів. Формально процедура залишилася, але ніякої інтриги не немає. Тому народ не цікавиться політикою».
Це радикальний Нємцов, а ось більш поміркований Сергій Глазьєв: «У нас немає демократії... У нас парламент – дорадчий орган, а не орган влади, як у вас. І фактично після розстрілу парламенту в 1993 році в Росії створена типова авторитарно-бюрократична держава, де вся влада в руках у однієї людини».
Володимир Путін |
Панове, для того, щоб мати українізацію політичного життя, спочатку треба просто народити життя хоч якесь. А його українізація – це особливий привілей, який може бути наслідком вільних і чесних (відносно чесних) виборів. Тому, просимо не хвилюватися. Поки що ви демонструєте безнадійну політичну мертвечину.
Олександра Хлопоніна я таки дочекалася. Але він був лаконічний. Сказав, що округ створили, і це свідчить про підвищення ролі цих територій.
Регіональні лідери не виступали. Напевно, персонал ОРТ був зайнятий українськими виборами. Ну, зрозуміємо їх – про що їм писати... При їх системі, яка працює «не ідеально, але без українізації», тобто взагалі без виборів, у журналістів одна радість – поїздити по сусідніх країнах, де вибори таки відбуваються.
Послухала. Виявляється, Ющенко став Президентом ціною «світової ганьби», Майдан став тим, що пишуть в словнику, просто площею, Бандера (який провів чотири роки в німецьких концтаборах) «підлий калабораціоніст», а Ющенко – «зрадник Росії в питаннях Грузії». Наприкінці, в програму впустили ближнього боярина Віктора Януковича Олександра Єфремова, який теж сказав щось погане про Бандеру.
Я сумно дивилася на це дійство. І подумала: наш Президент Віктор Ющенко сказав, що свобода – це сонце. І оцінити її можна, тільки втративши її. У цьому він не має рації. Оцінити свободу можна, ще і тоді, коли можеш порівняти її з несвободою. І завдяки Росії, ми маємо можливість порівнювати. А, порівнюючи, думаєш: слава Богу, що у нас все по-іншому.
Маша Міщенко