Обмовки Азарова та його підопічних у світлі статистики

За урядування Тимошенко статистиці було відведено роль затюканої падчерки... Дається ще взнаки опозиційна риторика, від якої важко відвикнути нечисленним економістам азаровського призову...

За урядування Тимошенко статистиці було відведено роль затюканої падчерки... Дається ще взнаки опозиційна риторика, від якої важко відвикнути нечисленним економістам азаровського призову...

Падчерка уряду Тимошенко

Юлія Тимошенко

За урядування Тимошенко економічній статистиці загалом, і статистиці публічних фінансів зокрема, було відведено роль затюканої падчерки. Їй зав’язали рота квітневим 2009 року розпорядженням уряду з грифом «для службового користування», яким відповідні статистичні дані могли оприлюднюватися виключно з дозволу прем’єр-міністра чи першого віце-прем’єра. Які саме формулювання містилися в конфіденційному розпорядженні, громадськість дізнається невдовзі, коли цей документ буде розсекречено урядом Азарова.

Головним і єдиним глашатаєм та інтерпретатором офіційної економічної статистики в Україні була Юлія Володимирівна, яка вперто наполягала на тому, що економічна динаміка має вимірюватися зіставленням місяця до попереднього місяця, а не рік до року. Тимошенко це було вигідно, оскільки місяць до місяця економіка демонструвала кволе зростання – яким би рахітичним воно не було. Це все ж краще, аніж привселюдно визнати 15 відсотків втрати економіки за рік.

Наголошувалося на безперебійності пенсійних виплат, однак при цьому приховувалося, яким є насправді дефіцит Пенсійного фонду. Так само нам наказували хизуватися тим, що вчасно платимо Газпрому за газ, при цьому замовчуючи дефіцит Нафтогазу.

Коли на одному з осінніх ток-шоу журналіст попросив прем’єра передати його виданню статистичні звіти, Тимошенко порадила йому відвідати офіційні сайти. Однак на сайтах Мінфіну чи Держказначейства знайти щось, окрім стерильних, вихолощених прес-релізів і оцінок дефіциту бюджету, що зазнали глибокого хірургічного втручання, - неможливо.

Хто більший «фантаст» - Тимошенко чи МВФ?

Юлія Тимошенко, Джейла Пазарбазіолу

Саме варіації на тему дефіциту бюджету 2009 року стали хітом статистичного шоу. Тимошенко так і не визнала, що торішній дефіцит бюджету перевищив 10 відсотків ВВП. Навіть на своїй прощальній прес-конференції як в.о. прем’єра 11 березня вона наполягала на тому, що бюджетний дефіцит минулого року становив 2,18 відсотка ВВП.

 «Ви знаєте, що оголошувалися фантастичні дефіцити бюджету... Наш дефіцит бюджету вираховується за Бюджетним кодексом та законодавством України. У нас план дефіциту – 2,96% ВВП. Ми вийшли на плановий дефіцит 2,18%. Іншими словами, ми настільки чітко вели бюджетну політику, що не допустили не лише збільшення планового дефіциту, а дефіцит виявився нижчим, ніж ми планували», - сказала вона.

На той час уже щонайменше місяць «бюджетною фантастикою», як її охарактеризувала Ю.В., займалися чи не всі – від «Волл Стріт Джорнал», яка вирахувала бюджетний дефіцит України у 12 відсотків ВВП, до 20 відсотків від Пинзеника (Віктор Михайлович залучив до визначення обсягу дефіциту бюджету також багатомільярдні гарантії, надані урядом Тимошенко).

Тримали паузу хіба що міжнародні фінансові організації – Світовий банк і МВФ, - напевне, не стільки збиваючи баланс 2009 року, скільки не бажаючи своїми коментарями підкидати хмиз у процес затвердження нового уряду.

І лише нині МВФ вустами свого представникав Україні розставив крапки над «і». За словами Макса Альєра, «Міжнародний валютний фонд оцінює дефіцит державних фінансів України за підсумками 2009 року на рівні 11,5% ВВП. І до цього показника включено дефіцит державного бюджету України на рівні 6,5% ВВП, дефіцит НАК «Нафтогаз України» – 2,5% ВВП і обсяг коштів, використаних для докапіталізації комерційних банків, – 2,5% ВВП».

То ж який показник дефіциту більш «фантастичний» - 2,18% ВВП за версією Тимошенко чи 11,5% (уп’ятеро вищий) за обрахунком МВФ, – кожен з нас може вирішувати сам. При цьому лише варто нагадати, що для МВФ статистика – не падчерка, а свята корова. Практика свідчить, що МВФ не поспішає з оприлюдненням офіційних цифр, однак якщо вони вже стають надбанням громадськості – це означає, що вони вивірені й викарбувані в офіційних звітах.

Однак тільки-но нова влада перетягнула статистику у свої обійми, як трапився конфуз, і не один. Очевидно, дається ще взнаки опозиційна риторика, від якої важко відвикнути нечисленним економістам азаровського призову.

Так скільки насправді платитимемо за державним боргом?

Микола Азаров

Обмовка Азарова про те, що «обсяги виплат за ВНУТРІШНІМИ зобов`язаннями уряду за дев’ять місяців 2010 року, що залишилися, становлять 44 млрд.  грн.», можливо, і не вразила неспеціалістів, оскільки українець уже звик до того, що борги його держави вимірюються мільярдами, однак примусила аналітиків поспіхом перераховувати свої боргові прогнози на поточних рік.

Як не рахувати, а 44 мільярди за самими лише внутрішніми зобов’язаннями не виходить. Власне внутрішніх, за чинними угодами, набирається 23,5 млрд.: 13 млрд. – погашення основної суми баогу та 10,5 млрд. – виплати за відсотками. Якщо 44 млрд. грн., то ця цифра передбачає виплати як за внутрішніми, так і за зовнішніми зобов’язаннями, та ще й борги Укравтодору. Тож прем’єр мав би ретельно добирати слова й говорити про всі сукупні боргові зобов’язання уряду, термін оплати яких настає у 2009 році.

Держборг, що зріс утричі

Однак ще більшого резонансу набуло висловлювання не Азарова, а його прес-секретаряВіталія Лук’яненка, який на брифінгу в Кабміні заявив, що «на сьогодні загальний ДЕРЖАВНИЙ борг України, включаючи гарантований, становить 93,5% ВВП». Оскільки, дякуючи неоковирності речника, суверенний борг України за одну мить зріс утричі (насправді він становить 33 відсотки ВВП), то це викликало маленьке цунамі в інвестиційному та аналітичному середовищі. Як би там не було, а 17 березня в Департаменту держборгу Мінфіну не було іншої роботи, як відповідати на телефонні дзвінки схвильованих інвесторів, а віце-прем’єр Сергій Тігіпкобув змушений відреагувати, уточнивши – мова йде про сукупний зовнішній борг, включно з корпоративними зобов’язаннями.

На цьому тлі порівняно непомітною залишилася обмовка міністра фінансів Федора Ярошенка про те, що «дефіцит Пенсійного фонду на КІНЕЦЬ ПЕРШОГО КВАРТАЛУ становить 30 млрд. грн.». Звісно, насправді йшлося про дефіцит ПФ за підсумками 2009 року, а цього року в першому кварталі розрив між його власними доходами та власними зобов’язаннями становитиме близько 7-8 мільярдів гривень. Що теж зайвий раз свідчить про безперспективність пенсійної системи в її теперішньому вигляді.

Попри ляпи Азарова та його санчопанс, статистика стане на деяких час фавориткою цього уряду, її садовитимуть у президію, вийнявши кляп із рота.

І лише питання часу, коли кляп, як і нинішні старі кадри, повернуть на місце, а статистику знову зроблять обслугою уряду, якому, безеперчно, буде що приховувати і який не уникне спокуси це приховати.

Станіслав Голубенко