Посол Польщі: Українсько-польські відносини матимуть інший відтінок

В Україні багато посадовців з Донецька, у Польщі – з Гданська... Це неправда, що Бандера співпрацював з фашистами... Для Євро-2012 дороги не дуже й потрібні, це один з міфів... Інтерв’ю

Надзвичайний і Повноважний Посол Республіка Польща в Україні Яцек Ключковський відповів на запитання УНІАН.

В УКРАЇНІ БАГАТО ПОСАДОВЦІВ З ДОНЕЦЬКА, У ПОЛЬЩІ – З ГДАНСЬКА

Пане посол, новообраний президент України Віктор Янукович уже кілька тижнів виконує свої обов’язки. Розумію, що ви дипломат і не можете казати все, що думаєте, але все-таки, як би ви оцінили перші його кроки?

Звичайно, я не можу оцінювати дії вашого президента, оскільки я дипломат. Але скажу, що ми як країна-сусід бажаємо успіхів новому президентові. Щоб він спромігся вирішити всі питання, які сьогодні стоять перед владою, аби Україна стала стабільною в політичному та економічному сенсі. В економічному – це стосується подолання кризи, відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом, налагодження високого рівня контактів з ЄС. Це те, що ми б хотіли бачити.

З приходом нової команди, відповідно, почалися нові призначення у владі. На головні посади призначають людей фактично з одного регіону – Донецького. У Польщі теж так буває?

Це українське рішення... Тут немає, що коментувати. Президента обрали українці, в уряду є парламентська більшість. Регіональний нахил буває в різних країнах. Наприклад, усі наші троє президенти: Валенса, Кваснєвський та Качинський після повалення комуністичного ладу в демократичній Польщі були з Гданська. Вони там не народилися, але провели більшу частину свого свідомого життя. До речі, наш прем’єр-міністр також з Гданська. Та один з його попередників, який зараз керує Економічною радою, так само звідти.

Чому саме з Гданська? Тому що там народилася „Солідарність” і там з’явився специфічний політичний клімат, що сприяв кар’єрі політиків, їхнім дискусіям та розвиткові. Але, знову ж таки, їх обирав народ.

ЦЕ НЕПРАВДА, ЩО БАНДЕРА СПІВПРАЦЮВАВ З ФАШИСТАМИ, АЛЕ ЙОГО ГАСЛА НЕ АДЕКВАТНІ СУЧАСНІЙ ДЕРЖАВІ

Віктор Янукович, коли перебував з візитом у Москві, пообіцяв відібрати в Бандери й Шухевича звання Героя. Якщо він так зробить, полякам від цього стане легше?

Особисто я такого не чув, лише читав у ЗМІ. Але мені цікаво, яким чином проблема буде вирішена...

А як ви хочете, щоб вона була вирішена?

Це справа України. Це український президент надав Бандері звання Героя.

Свого часу президент Польщі Лех Качинський теж висловився проти Героя Бандери, сказав, що це «не дружній крок щодо Польщі»…

Звичайно. По-перше, це не дружній крок. По-друге, незрозумілий, тому що ця людина відповідає за створення руху, який заперечував демократію взагалі як таку. Це правда, що він боровся за незалежну Україну, але був супротивником демократії, політичного плюралізму, толерантності до національних меншин. Бандера був проти того, щоб поряд з українцями жили євреї, поляки та представники інших національностей. Ніколи після війни не засудив злочину проти євреїв та поляків, скоєного на Західній Україні гітлерівськими окупантами та їхніми поплічниками, а також озброєними формаціями українського націоналістичного руху.

Це звичайно неправда, що Бандера був німецьким колабораціоністом та не слід його засуджувати у колабораціонізмі. Але чи можуть гасла Бандери бути адекватними для сучасної демократичної держави?! Чи може така дуже спірна постать бути сучасним зразковим прикладом для народу, який прагне рухатися шляхом європейської інтеграції?! Тому ми були стурбовані цією нагородою.

Але рішення про присвоєння чи неприсвоєння звань – це справа України.

Чому сторінки історії так впливають на сьогодення, на відносини між країнами?

Вони не впливають…

Розумієте, ми в Європі створили Євросоюз як спільноту цінностей. Не хочеться, аби люди, які виступали проти демократії, громадянського суспільства, були частиною нашої спадщини.

Це не стосується лише України, яка не є членом ЄС. Така проблема існує і в самому ЄС, бо в кожної країни є свої традиції. Буває таке, що вони суперечать загальним цінностям, про які ми мріяли.

То поляків усе-таки б утішило, якби Янукович відібрав звання Героя?

Ні. Ще раз кажу, це проблема українського народу. Це просто знак, хто має бути зразком для наступних поколінь. Ми не чинимо на Україну жодного тиску й ніколи цього не робитимемо.

МЕНШЕ ГОВОРИТИМЕМО ПРО СТРАТЕГІЧНІ ВИКЛИКИ, БІЛЬШЕ – ПРО ЕКОНОМІКУ ТА ПРИКОРДОННІ СПРАВИ

Останні роки відносини між Україною і Польщею були, можна сказати, чудовими. Як вони виглядатимуть за президента Януковича? Досі відносини наших країн були такими переважно завдяки дружнім стосункам між Ющенком і Качинським, Кучмою і Кваснєвським, чого немає у вашого президента з Януковичем…

Ми будували відносини з Україною не з 2004 чи 2005 року. Ми почали робити це ще до здобуття Україною незалежності. Це ми були першою країною у світі, яка визнала незалежність України.

Якщо ви вже згадали про історичні події, то нагадаю, що саме польський парламент засудив акцію «Вісла» проти цивільних мешканців українського походження в східній частині Польщі ще в 90-му році. Тож, хороші відносини з Україною ми почали будувати з 1989–1990 років.

Янукович, як двічі прем’єр-міністр, був безпосередньо залучений до цього процесу. Пам’ятаю, що з першим візитом у січні 2003 року він приїхав саме до Польщі, так само як у вересні 2006 року. Також багато людей, які сьогодні прийшли до влади, уже працювали в колишніх урядах Януковича, в адміністрації Кучми. Серед них є польські орденоносці. Тобто я не маю жодних побоювань, що ми з боку нової української влади не знаходитимемо порозуміння.

Щоправда, як на мене, відносини з сьогоднішньою владою матимуть дещо інший відтінок, тобто вони будуть більш прагматичними, з акцентом на економіку, на прикордонні питання. І, мабуть, ми менше говоритимемо про стратегічні спільні виклики.

Лех Качинський за президента Ющенка часто відвідував Україну. Чи збережеться й зараз така традиція візитів вашого президента в Україну?

Сьогодні ми поки що говоримо про візит Віктора Януковича до Польщі. (Президент Польщі недавно був в Україні, під час інавгурації). Якраз із цього питання я матиму зустріч з міністром закордонних справ Костянтином Грищенком. До речі, він теж уже був міністром і зробив особистий внесок у розвиток польсько-українських взаємин. Ми поговоримо про найближчі зустрічі наших очільників.

ГРИЩЕНКО – ЛЮДИНА ДУЖЕ КОНСТРУКТИВНА

Саме Грищенку приписують те, що у 2006 році він порадив Януковичу, коли той був прем’єр-міністром, відмовився у Брюсселі від ПДЧ. Ви зачіпатимете тему НАТО на зустрічі з Грищенком?

Звичайно. Він має величезний досвід... Пан Грищенко був чи не першим представником України в НАТО. Це людина дуже конструктивна.

Гадаю, не має бути жодних побоювань, що відносини України й НАТО будуть обмежені. Між Україною і НАТО дуже інтенсивна співпраця. Подання заяви про членство в НАТО та її позитивний розгляд членами Альянсу були неможливі насамперед тому, що більшість громадян України цього ще досі не підтримує.

З огляду на, скажімо, непрості відносини між Польщею і Росією, чи дуже важливо для поляків, щоб Україна була чи не була в НАТО?

Для нас важливе, щоб Україна була в усіх організаціях, у яких є ми. Тобто і в ЄС, і в НАТО. Але Україні до цього треба бути готовою. Щоб бути готовою до членства в ЄС, треба мати конкурентоспроможну економіку, а не економіку з одним із найгірших інвестиційних кліматів, з непрозорим законодавством, недосконалою регуляторною політикою.

Це саме стосується й НАТО. Слід пристосувати до цього країну та збройні сили, одержати підтримку головних політичних сил та громадської думки.

ДЛЯ ЄВРО-2012 ДОРОГИ НЕ ДУЖЕ Й ПОТРІБНІ, ЦЕ ОДИН З МІФІВ

Нещодавно була в Іспанії... Наші співвітчизники, котрі будують там дороги, сидять і міркують, як Україна за час, який їй залишився до Євро-2012, зможе побудувати дороги по всій країні...

До Євро-2012 дороги не так уже й потрібні. Це один з міфів. Дороги потрібні для розвитку України, а не для Чемпіонату.

Для Євро потрібні готелі, стадіони, тренувальні бази.

Звісно, що доріг не буде. Їх просто бути не може.

Тобто?

Тобто за два роки не може бути збудована вся мережа сучасних автодоріг... Це можна якось прив’язати до Чемпіонату, але це не є необхідною умовою.

Ну хто подорожуватиме по тих дорогах під час турніру? Звідки взагалі виникає це питання? Польська збірна гратиме в Польщі, а українська – в Україні. Дороги абсолютно не є передумовою для Євро. Важливіші аеропорти та окружні дороги навколо міст.

НЕ МАЮ СУМНІВІВ ЩОДО КОМПЕТЕНТНОСТІ КОЛЕСНІКОВА

Замість Івана Васюника підготовкою до Євро-2012 займається Борис Колесніков. Чи спроможеться він, на вашу думку, взяти все у свої руки, аби підготовка йшла належним чином?

Звичайно, якщо він отримав призначення від українського парламенту, то є такою людино, яка й має бути.

Знаю, що він дуже близький до проблем Євро, бо співпрацює з Рінатом Ахметовим і дуже добре знає, як проходить підготовка до Чемпіонату в Донецьку… У мене немає сумнівів щодо компетентності Бориса Колеснікова.

До речі, у цього проекту немає особливих загроз.

Проблеми ж є і в Польщі. Наприклад, у Вроцлаві має місце конфлікт між міською владою і будівником стадіону. Але порівнюючи такі проблеми з проблемами, які мали Австрія і Швейцарія під час підготовки останнього чемпіонату, – не думаю, що ми гіршому становищі.

Україна робить своє, а Польща – своє. Та чим ближче до турніру, тим більше питань вимагають координації. Наразі потрібно вирішити таке важливе питання, як безпека під час турніру.

Основне питання, яке я хочу порушити перед Колесніковим, коли ми зустрінемося, – відновлення діалогу після зміни урядової команди.

Яку б ви назвали найголовнішу проблему в підготовці до Чемпіонату в Україні?

Це проблема фінансування. Ми одразу вирішили, що весь інвестиційний тягар не покладатимемо на приватний бізнес. Основне фінансування в нас –бюджети міст і воєводств. Це окремі бюджети, які не мають відношення до державного бюджету. Державне фінансування – лише 50 відсотків.

У вас від самого початку вирішили все покласти практично на плечі приватних інвесторів. Прийшла криза, відповідно, приватний інвестор не здатен до належних інвестицій.

Наприклад, у Львові немає таких олігархів, які б могли взяти на себе весь тягар фінансування. Тому державну частку фінансів треба збільшити.

Так, основна проблема – це фінансування. Проте Чемпіонат вартий цього.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН в Google News