Мороз впевнено йде шляхом Медведчука

Від Мороза і його партії вимагається нарешті "відробити" посади як на чолі ВР, так і в Кабміні, для чого докласти всі можливі зусилля, аби продовжити контакти з колишніми партнерами й прихилити їх до повторення власного “подвигу” - зради...

Знаменита фраза лідера СДПУ(о) Медведчука щодо негативного ставлення “всієї країни” до його партії була зумовлена дійсно гучною і наполегливою контрпропагандистською кампанією, яка розгорнулася задовго до президентських виборів і була спрямована, власне, проти президента Кучми. Але далася взнаки ця “війна” самим есдекам набагато пізніше, коли в 2006 році їх було  усунуто з парламентської  і загалом політичної арени.

Нині інформаційний простір досить нейтральний до Соцпартії. Перша хвиля негативної реакції на зраду Морозом демократичної коаліції минула і більше майже не відновлюється. Хіба в разі створення соціалістами власних інформаційних приводів де-не-де пригадується їхній політичний кульбіт. Але назвати це “війною” ніхто не наважиться.

І тим не менше, всі без винятку соціологічні опитування, що досліджують розвиток подій в разі дострокових виборів, виключають СПУ з переліку можливих переможців. Це означає лише одне: українським громадянам не потрібно спеціальної інформаційної війни, а досить одного доконаного факту, аби виключити зрадників зі списку можливих обранців.

Водночас соціологічні опитування наразі не заповнюють звільнену соціалістами “нішу” ніким із теперішніх аутсайдерів, а просто вкорочують список потенційних парламентських сил до чотирьох – ПР, БЮТ, НУ та КПУ.

 І цей результат  дає змогу політологам  розгледіти, нарешті,  можливість суттєвої зміни балансу сил в парламенті в разі дострокових виборів. Що, в свою чергу, радикально змінює і ставлення до самої доцільності їхнього проведення.

Зрозуміло, що перспектива випадання з парламентського спектру Соцпартії додатково надихає на прагнення дострокових виборів і їхніх ініціаторів з помаранчевої опозиції. Але, зрозуміло, цього не було б достатньо, якби не зустрічна ініціатива з боку частини правлячої коаліції, а саме – Партії регіонів.

Ініціатива заступника лідера фракції ПР в парламенті В.Кисельова, яка набула сенсаційного розголосу завдяки неконституційній пропозиції достроково переобрати й президента, - містить передусім згоду на проведення саме парламентських дострокових виборів.

А проект постанови Кисельова про особливості діяльності ВР в разі появи президентського указу щодо розпуску парламенту містить всього лише вимогу проведення позачергового пленарного засідання для обговорення цієї проблеми. Причому оскільки Конституція і так передбачає консультації президента з головою ВР, його заступниками та лідерами фракцій перед виданням відповідного указу, - постанова від Кисельова всього лише покликана розширити ці консультації шляхом залучення цілого парламенту.

Не дивно, що ініціатива Кисельова викликала такий ажіотаж, який спостерігався весь минулий тиждень. Адже саме ПР, яку він представляє, має найреальнішу змогу створити конституційні передумови для дострокових парламентських виборів шляхом розвалу правлячої коаліції.

Звісно ж, піти на такий крок ПР зручніше, домігшись якихось порозумінь щодо проведення цієї кампанії (прохідний бар`єр) або подальших умов співпраці (формати коаліції) з іншими потенційними переможцями, серед яких зовсім не проглядаються соціалісти. Ідея ж Кисельова про термінове зібрання ВР на додачу до консультацій президента зі спікером, його заступниками та лідерами фракцій – є способом фактично нейтралізувати в цих доленосних перемовинах переважною більшістю “регіоналів” роль “золотих акцій” лідерів КПУ та СПУ, що одночасно очолюють і парламент, та компенсувати формальну відсутність в них прем”єр-міністра...

Про те, що такі тенденції і навіть конкретні пропозиції  з боку ПР викликали паніку в СПУ, яскраво засвідчило не менш сенсаційне інтерв`ю соціаліста Волги стосовно використання внутрішніх військ МВС для спротиву виконанню указу Президента щодо розпуску парламенту. А також відсутність спростувань його заяви з боку інших соціалістів, починаючи із самого спікера Мороза.

Щоправда, цю заяву не було офіційно спростовано і правлячою коаліцією як такою. Але принаймні перший віце-спікер Мартинюк як чільний представник КПУ, а також той-таки Кисельов від ПР зневажливо оцінили її як випад недосвідченого парламентаря. Тобто вони фактично відмежувалися від соціалістів як від “поганої вівці” в своєму поважному середовищі.

А тут і  прем`єр Янукович підкинув негативних емоцій соціалістам. Бо також заговорив про якісь дочасні вибори, хоча й в контексті суперечки з Президентом щодо тотального ветування законів, необхідних урядові. Які саме вибори мав на увазі Янукович? Парламентські. Бо дострокові президентські вибори як спосіб боротьби з вето Президента – це не лише антиконституційно, а й просто абсурдно і нереалістично. Тоді як спроба докорінно змінити на користь ПР конфігурацію парламенту, аби вето стало недієвим, - хоч і зухвало, але принаймні теоретично можливо...

І головне – дострокові парламентські вибори, проведені на підставі будь-якої з норм Конституції, схваленої 8 грудня 2004 року, вже назавжди “легалізують” цю фактично сфальшовану Конституцію. Тож якщо Янукович дійсно дбає про її збереження, він має досить серйозно поставитись до такої можливості.

Що на все це може відповісти єдина парламентська сила, яка втратила свій електоральний потенціал виключно власними cтараннями?

Тільки висловити принизливе прохання дещо відкласти її політичну смерть і надати останній шанс продемонструвати великим гравцям свою користь.

Саме такий шанс випрошує в ПР спікер Мороз, а з ним і перший віце-спікер Мартинюк, висуваючи вже вкотре ідею розширення коаліції до 300 голосів. Це – їхній останній аргумент саме в діалозі з Партією регіонів, аби та продовжувала триматися за теперішній склад парламенту й не йшла на змову з опозицією щодо створення конституційних передумов для дострокових виборів.

Хоча, правду кажучи, з боку пана Мартинюка це більше гра, оскільки комуністи жодним чином не можуть допомогти “рекрутувати” чергових перебіжчиків до коаліції з об`єднаної опозиції. Більше того, комуністи теж продовжують ризикований для коаліції тиск на уряд,  вимагаючи від ПР нових посад. Та й сам пан Мартинюк переконаний, що його партія не лише самостійно пройде в будь-який новий склад парламенту, але й завжди забезпечить йому особисто посаду першого віце-спікера.

Інша річ -  СПУ та спікер Мороз. Від них вимагається, нарешті, “відробити” посади як на чолі ВР, так і в Кабміні, для чого докласти всі можливі зусилля, аби продовжити контакти з колишніми партнерами й прихилити їх до повторення власного “подвигу”- зради. І розгалужені контакти в “Нашій Україні” та БЮТ соціалісти, особливо Мороз, мають. І можуть через них запропонувати як не власні аргументи, то спокуси від уряду та ПР.

Але залишається загадкою, на яких підставах члени опозиції, що досі так і не зреалізували свій бізнес-інтерес до коаліції, - саме тепер наважаться піти шляхом СПУ, та, власне, виключно заради врятування інтересів Соцпартії? І як це виглядатиме, зокрема, після заяви Волги?

Тим більше, що “ключ” від дострокових виборів знаходиться все ж не лише у ПР, а й в Конституційного суду?

Втім, відомо, що аргументація зради не є для українських політиків проблемою. Але якщо навіть нова хвиля перебіжчиків з опозиції таки піде до коаліції, або просто порушить власні угоди щодо вето (під гаслом БЮТ “поганий закон краще, ніж жодного”), - то все одно вони точно не вступатимуть до СПУ, а вже радше до ПР.

І ще не відомо, чи саме за рахунок квоти Соцпартії не відбудеться обмін посадами для таких перебіжчиків в уряді, зокрема й в МВС.

Тому незалежно від того, будуть дострокові вибори ближчим часом, чи ні, - соціалісти впевнено йдуть шляхом есдеків. І не треба питати, чому в Україні не приживаються традиційні європейські цінності, напрямки та політичні сили з популярними там назвами. Тому що – “послідовні”.

Ірина Погорєлова,

спеціально для УНІАН

УНІАН в Google News