Червоні і власівці оточили Український дім

Антинатовці підозріло зустрічали кожного, хто намагався проникнути всередину Українського дому, і, кажуть, не пропустили навіть радника Президента Олега Рибачука. В результаті заледве не зірвався семінар для перукарів. Репортаж

Вранці у понеділок в Українському домі стартувало засідання 4-ої асамблеї громадської Ліги "Україна – НАТО" на тему «Роль суспільства в здійсненні стратегічного євроатлантического інтеграційного курсу України». Цей захід так і залишився б нудним, сухуватим, коли б не пікетники. Ще до початку заходу до стін Українського дому стали стягуватися люди з неспокійними вогниками в очах, прапорами ПСПУ і КПУ, православними хрестами, гаслами  «Де НАТО, там кров!», «Перемога непереможна!» Виспівуючи радянські пісні вперемішку з якимись молитвами, сотня антинатовців блокувала головний вхід в будівлю, де проходило засідання, і взялася проводити мітинг.

Напис "НАТО OFF" був схожий на назву горілки

Один з улюблених атрибутів “прогресивних соціалістів” – власовський прапор...

...та радянська форма

Антинатовці підозріло зустрічали кожного, хто намагався проникнути всередину Українського дому, і, кажуть, через головний вхід не пропустили навіть радника Президента Олега Рибачука. В результаті дій антинатовців заледве не зірвався навчальний семінар для перукарів. Оскільки головний вхід виявився заблокованим, організаторам семінару довелося показувати його учасникам через скло оголошення про те, що він проходить на третьому поверсі. Стрілка під оголошенням показувала перукарям, що їм слід було рухатися до іншого входу. Один прогресивний соціаліст, запідозривши в цьому таємні знаки, що подаються один одному натовцями, завісив червоним прапором оголошення.

Треба сказати, на мітингу можна було побачити не тільки прогресивно-соціалістичні стяги. Один мужик тримав білий-синій-червоний прапор (такий прапор є державним в Росії, а також був знаменом генерала Власова, котрий допомагав німцям ).

– Це що ж, власовский прапор? – запитали ми.

– Ні, це прапор Російської общини Києва, – відповів його господар (виявляється, є і така).

– А можна дізнатися ваше прізвище?

– Не треба прізвища.

Бабці-русофілки спочатку співали щось релігійне

Поки на п`ятому поверсі Українського дому проходила асамблея, на якій її учасники розповідали один одному і журналістам про переваги НАТО, бічний вхід також заблокували. Тут зібралися найбуйніші тифозі. Вони намагалися перегородити шлях учасникам засідання, журналістам і переляканим перукарям. Ми, як ні в чому не бувало, спробували увійти всередину, але до нас підбігли бабусі і стали відверто питати, які ми журналісти – «натовські» або «їх»?

– Натовські, звичайно.

– Ах, ви сволота продажна! – радіючи, що знайшли нові жертви, почали костити нас старенькі. – Кому ви поклоняєтеся, негідники?

– Кривавому долару!

– Ми молитимемося, щоб ви здохли.

– Не трудіться, ми все одно здохнемо, коли-небудь!

– Забирайтеся до своєї Америки і американку свою візьміть.

– Ми візьмемо з собою Наталію Михайлівну (Вітренко).

– Її залиште, гади! 

А потім намагалися побити журналістів

Слово за слово, старенькі так завелися, що почали розпускати руки – вони стали штовхати нас, бити по фототехніці. Тут до них приєдналися їх товариші-чоловіки. Один з них, двометровий лось, кинувся на фотокореспондентів, що знімали пікет, другий спробував ударити репортера УНІАН, інший журналіст зчепився з ним. Міліція встала між нами і прихильниками Наталії Вітренко, що біснувалися. Ми ще хотіли поговорити з антинатовцями, але вирішили, що якщо з чоловічим складом справимося, то старенькі нас заб`ють, не напружуючись, і пішли геть. 

Антон Зікора

Фото Дмитра Стаховського