На параді в Севастополі Гризлов заявив, що росіяни й українці воюватимуть разом

Лужков, який стримував себе увесь день, заявив: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!». Віце-адмірал кричав «смірно» водіям джипів. Репортаж

Лужков, який стримувався увесь день, заявив: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!». Віце-адмірал кричав «смірно» водіям джипів...

«Ми віримо Росії, ми любимо Росію, бажаємо Росії перемог!» Ця фраза – одна з численних «речівок» на славу Військово-морського флоту Російської Федерації, які лунали минулої неділі над Севастопольською бухтою в день професійного свята військових моряків сусідньої держави (а колись - День ВМФ СРСР). Автор пошкодував, що не встиг записати також бравурного вірша, написаного, очевидно, цими днями, який «вилетів» із динаміка, про те, як здорово співпрацюють у Чорноморському регіоні флоти Росії та України і як нікому не здолати військових моряків двох країн, коли вони разом.

Справедливості заради, відзначимо, що День ВМФ у Севастополі, дійсно, улюблене свято як для самих жителів міста, так і для його гостей. З давніх, ще радянських, часів до дня флоту набирає обертів у Севастополі  літній-туристичний сезон. Із запізненням, звичайно, але так уже склалося історично, що тільки в десятих-двадцятих числах липня Севастополь масово наповнюється, умовно кажучи, відпочиваючими. І хоча програма, зміст військово-морського параду і військово-спортивного свята вже далеко не ті, що, скажімо, 8-10 років тому, ті, хто відвідав «військово-морське шоу» залишаються, як правило, задоволеними побаченим і почутим.

На в`їзді на проспект Жовтневої революції - сіті-лайт із намальованим зображенням матросів ЧФ РФ і ВМС, і з текстом - щось там про братні флоти.

...«Бомонду» на п`ятачку перед Графською пристанню, звідки ось-ось на катері повинен вирушити для обходу кораблів командувач російським ЧФ - як ніколи багато. Як, утім, і преси.

Одним із перших нам вдалося побачити спікера кримського парламенту Володимира Константинова. Привернуло увагу, що керівник Верховної Ради АРК стояв скромно, на самоті, хоча поблизу знаходилися головнокомандуючий ВМФ Росії Висоцький, командуючий ЧФ РФ Корольов, командувач ВМС України Максимов (вони довго спілкувалися саме втрьох), глави регіонів Росії. Правда, вже незабаром хтось підійшов до Володимира Андрійовича і підвів його до всіх «віпів». Цей невеличкий казус-не-казус, у принципі, легко з`ясувати: командуючий ЧФ РФ - особа в Севастополі і Криму нова, багатьох ще не знає, кримський спікер - для адмірала особа теж нова. Керівництво ж Севастополя, як то кажуть,  з головою пішло в супровід «великої делегації» московської мерії і Мосміськдуми на чолі з Лужковим і Платоновим.

Цей день ВМФ зібрав багато відомого флотського людуі: адмірали В’ячеслав Попов, Віктор Кравченко, Володимир Комоєдов. Перший - колишній командувач Північним флотом (за часів катастрофи підводного човна «Курськ»), нині - російський сенатор.  Другий - колишній командуючий ЧФ РФ і колишній начальник Головного штабу ВМФ Росії, а нині - «член команди Лужкова». Третій - колишній командуючий ЧФ РФ, а нині - депутат Держдуми (фракція КПРФ). Цікаво, що Володимир Петрович, який заслужено займав на цьому святі почесні місця під час колективних фотографувань і на оглядовій трибуні, активно і сам знімав на досить наворочений «фотик». Цікаво було дивитися, як він виходив зі «строю» клацнути камерою і тут же спішно повертався до «віповців». Не менш цікаво був спостерігати, як знімали «на цифру» зовсім біло-сивих севастопольських адміралів. Зокрема, особливо активно вони фотографували військово-політичний бомонд, який у декілька шеренг стояв під колонами Графської пристані в очікуванні урочистого підйому на кораблях військово-морського прапора, і готуючись ось-ось сісти в катери, вслід за командуючим ЧФ РФ, головкомом ВМФ Росії і командуючим ВМС України.

Цікаво, що під час цього найбільш пафосного фотографування був відсутній всюдисущий депутат Держдуми Костянтин Затулін. За кілька хвилин до цього він  квапно залишив п`ятачок перед Графською і з цивільними особами жіночої статі поспішив завантажитися на найбільш місткий катер супроводу (разом із численними гостями цей катер супроводжував катер командувача). Приблизно за годину вони повернуться з моря і займуть почесні місця на оглядовій трибуні, коли так зване військово-спортивне свято в Севастопольській бухті вже почнеться.

Коли високопоставлені особи і десятки тисяч глядачів уже сиділи на трибунах, під`їхав перший заступник міністра оборони РФ Володимир Поповкін (цивільна особа). Зустрів його начальник штабу - перший заступник  командуючого ЧФ віце-адмірал Олександр Троян, він же віддав гучну команду «смірно!», тільки незрозуміло кому - хіба що водіям чорних джипів та інших дорогих чиновницьких авто зі спецпропусками №1 на лобовому склі.

Відзначимо, перший заступник міністра військового відомства Росії надалі не «світився». Скажімо, не брав участь у підході до преси після закінчення параду і військово-спортивного свята, як робили це глава Держдуми РФ Борис Гризлов, головнокомандуючий ВМФ РФ адмірал Володимир Висоцький і прем`єр-міністр Автономної Республіки Крим Василь Джарти (брали участь, правда, і керівники Севастополя, але журналісти питань їм чомусь не задавали). Між іншим, вийшло так, що керівник кримського уряду був найвищим посадовцем на цьому святі з боку України. А, між іншим, за часів президентства Леоніда Кучми, який любив бувати в Севастополі в день ВМФ (у цей час він, як правило, відпочивав у Криму на об`єкті «Зоря») на головній трибуні часто можна було бачити керівників українських силових відомств, міністрів, нардепів... Навіть коли Леонід Данилович особисто на святі і не був присутній.

Так, бачили на святі екс-прем`єр-міністра України Валерія Пустовойтенка, у супроводі давнього соратника по НДП Валентина Борисова, колишнього голови міськради Севастополя, а нині глави Рахункової палати України в Севастополі і Криму. На гостьовому катері на обхід кораблів вони не пішли - відразу рушили у бік трибун.

Отже, старшим від України був Василь Джарти. Журналістам, яких, повторюся, було ну дуже багато (можливо, стільки ж акредитувалося тільки в 2001-му році, коли гостями свята були президенти України і Росії Леонід Кучма і Володимир Путін), він відповідав на запитання «про користь перебування ЧФ РФ на території Криму». Пан Джарти говорив про готовність кримських судоремонтних підприємств розмістити у себе російські замовлення для потреб ЧФ РФ, про важливість добросусідських відносин. Загалом, все це вже є в пресі, і не ми не будемо повторюватися.

А ось на коментарях іншого учасника підходу до преси, Бориса Гризлова, мабуть, варто зупинитися дещо детальніше, хоча його вислови, звичайно, також цитували багато агенцій. Торкнемося тільки двох моментів. Спікер Державної думи Російської Федерації стверджує, що почув ініціативу від командуючих ЧФ РФ і ВМС України наступний День ВМФ провести  в Севастополі разом (він також вважає, що «це бажання народів України і Росії»). І друге: «одноразова ратифікація (харківських угод. - Авт.) якраз символізує бажання народів двох країн бути разом, вирішувати разом бойові (?!) задачі, разом відстоювати інтереси наших народів».

Вас не насторожило слово «бойові»? Ну а щодо ж спільного святкування Дня ВМФ наступного року - це, звичайно, тема окремої статті.

Задамося тільки кількома питаннями. Питання перше: що робитимуть цього дня військові моряки України, які служать в Одесі, Очакові, Миколаєві, Феодосії, Саках  і так далі? Шукатимуть російського моряка, щоб разом з ним відзначити свято? А що тоді буде з офіційно затвердженим Днем флоту України? Адже, до речі, перед тим, як вийшов відповідний указ про святкування  Дня флоту України в першу неділю липня, проект документа обійшов усі необхідні міністерства і відомства, писалося обгрунтування і так далі. Що ж виходить, українські військові моряки День флоту України відзначати не будуть? Або святкуватимуть і те, й інше? Але це, погодьтеся, величезне навантаження: репетиції, тренування, генеральні репетиції. До речі, колись моряки двох флотів через це вже проходили. Крім того, існує серед певної частини моряків-чорноморців і ревнителів «російської слави» думка, мовляв, українські моряки до чужої слави примазуються. Хоча, робити їм це абсолютно ні до чого, тим більше що на рахунку українського флоту чимало і своїх славних сторінок, як, наприклад, трансатлантичні походи, місія морських піхотинців до Косово та інших заходів.

Юрій Лужков і Валерій Саратов під час святкування Дня Військово-Морського флоту Росії в Севастополі

...А от мер Москви Юрій Лужков, який стримував себе увесь день 24 липня (під час візитів і зустрічей в Сімферополі і Севастополі), на відкритті в день ВМФ РФ концерту зірок російської естради промовив наступне: «Чорноморський флот Росії в Севастополі - назавжди!»

Ще цей День флоту Росії запам`ятається тим, що організаторам «Байк-шоу» місцеві власті  не дозволили заїзд 24 липня двом тисячам мотоциклів у центр міста (офіційне пояснення влади: тому що це «накладається» на заходи до дня ВМФ РФ), а дозволено було тільки трьомстам мотоциклам. Запам`ятається, напевно, як російський прем`єр Володимир Путін привітав російських моряків з того ж «Байк-шоу» під Севастополем (стоячи на сцені, стилізованій під підводний човен), куди він на триколісному байку приїжджав минулої суботи. Ще - величезною, втім, як і завжди, кількістю машин із російськими номерами, що часто-густо порушують правила дорожнього руху. Можливо, запам`ятається і непривітним «понаєхалі тут» з вуст буркотливого пасажира севастопольського мікроавтобуса...

Але було, мабуть, і чимало хорошого. Наприклад, для міст Севастополя і Москви, керівники яких підписали програму співпраці на період 2011-2013 років. У ці дні севастопольські власті підписали договори і з низкою інших регіонів Росії.

Заходи запам`яталися присутністю впливових священиків УПЦ МП, їх обіймами і поцілунками з адміралами і представниками влади.

Олег Чубук, Севастополь