Президент нудьгує. Чи можлива штучна криза для «поліпшення» результатів виборів?

Попри всі намагання стриматися – нервує навіть незворушний голова ЦВК Ярослав Давидович. Перекручені списки виборців, недоукомплектовані дільничні виборчі комісії - хіба мало?

Про те, що виборча кампанія в Україні проходить одноманітно й нецікаво, кажуть давно. У цьому навіть зізнався Президент, який на прес-конференції 14 березня заявив, що у виборчих перегонах не вистачає ідеологічної та програмової яскравості, особливо у виконанні опозиції, яка, на його думку, нічого не може протиставити програмі влади.

Загалом, з точки зору ідеологій та програм, вибори в усталених демократіях завжди проходять “нецікаво”. Саме ідеології та програми партій не становлять якоїсь новини. В Україні теж ключові партії та блоки, що беруть участь у виборах, не такі вже й молоді, хоча суто пропорційні вибори відбуваються  в нас уперше. Тому Президент, скоріш за все, насправді мав на увазі не ідеологічну складову передвиборчої боротьби, а щось інше. Тим більше, що кому, як не Президентові знати, наскільки далеким від ідеологій та програм буде формування майбутньої владної коаліції.

То, може, йому бракує у виборах тієї динаміки, яку ми спостерігали під час минулої президентської кампанії? Може, задля демонстрації ролі гаранта й арбітра в проведенні чесних виборів Ющенкові не вистачає кризи? Як от колись Кучмі?

Кампанія вже перейшла в активну фазу. Ґвалт навколо загрози “зриву виборів” через технічні проблеми нагадує паніку. Навіть Комітет виборців, який ще не так давно всі порушення під час перегонів визначав як помірні, неконцентровані та “збалансовані” з точки зору застосування владного й опозиційного адмінресурсів, - нині дає зовсім інші, радше апокаліптичні оцінки. Попри всі намагання стриматися – нервує навіть незворушний голова ЦВК Ярослав Давидович. Перекручені списки виборців, недоукомплектовані дільничні виборчі комісії - хіба мало? А Давидовича та КВУ Президент навряд чи зараховує до опозиції, яка начебто прагне фальшувань, а тому спекулює на проблемах організації кампанії.

Відповіді на ці питання ми отримаємо через кілька днів, коли побачимо, підпише чи ветує Президент щойно ухвалені в парламенті зміни до виборчого законодавства.

Зміни ці досить специфічні.

З одного боку, частина їх, зокрема – щодо виправлення списки виборців у день голосування через суд, - вочевидь є сумнівною з точки зору можливості фальшувань. Мабуть, на певних територіях місцеві суди, незаангажованість яких викликає багато сумнівів, здатні забезпечити масове поповнення лав прибічників конкретних політичних сил, яким конче необхідно проголосувати саме на певній дільниці, і без будь-яких відкріпних талонів.

Цікаво, що дозвіл на виправлення списків у день виборів фактично забезпечила своїм голосуванням разом з опозицією фракція соціалістів. І це вже нікого б не здивувало, якби не заява глави виборчої кампанії Партії регіонів Кушнарьова про те, що коли Ющенко не підпише цю норму, то саме Президент буде винен у фальсифікації. На цьому тлі голосування СПУ на користь вимог опозиції (яка справді прагне спертися на власний місцевий адмінресурс і поліпшити свої відсотки) сприятиме в разі чого підриву іміджу Ющенка як гаранта чистоти виборів.

З іншого боку, решта змін, внесених до виборчого законодавства, яку підтримали всі учасники перегонів у ВР (аж 344 голоси), лише на перший погляд здаються такими вже безневинно-технічними. Так, головна поправка – щодо доукомплектування дільничних комісій окружними комісіями суперечить попередній, яка вже набрала чинності й за якою сформовано більшість нинішніх дільниць. Якщо для Президента це не стане приводом для вето, то безперечно стане приводом для решти бажаючих оскаржувати результати виборів на цих доукомплектованих дільницях.

Щоправда, друга поправка до закону, внесена парламентом, виключає можливість визнавати вибори на окремих дільницях недійсними за інших обставин, ніж передбачені законом раніше, і згаданий сюжет туди таки не вписується. Але, на жаль, ця зміна створює підстави, яких досі в законі не було, - ставити перед судом вищої інстанції питання щодо порушення виборчого процесу в цілому.

Але й це ще не все. Зміни до законів про вибори, підтримані 344 депутатами, ухвалювалися в парламенті з голосу, навіть без опублікованого тексту. І де в чому вони відрізнялися від тих, які раніше начебто були попередньо підтримані на погоджувальній раді. Зокрема, в оголошений першим віце-спікером ВР А.Мартинюком текст не потрапили вимоги опозиції про зменшення кворуму дільничних комісій для здійснення ними засідань на випадок масових “захворювань” співробітників тощо. Але за відсутності в момент голосування тексту законопроекту, а наявності лише стенограми, - немає жодної гарантії, що на підпис Президентові не буде подано закон разом із цією нормою, проваленою при голосуванні ВР. Чи треба казати, який скандал очікує нас у разі, якщо Президент підпише сфальшований закон? А якщо й не сфальшований, але ухвалений з порушенням регламенту?

Водночас чи менший скандал буде в разі вето на закон, підтриманий конституційною більшістю?

Простіше кажучи, внесення змін до виборчого законодавства в останні дні перед голосуванням під тиском уявної загрози зриву виборів, яку, власне, й створили самі партії та місцеві влади, підконтрольні тим же партіям, - ані прозорості, ні чесності виборам не додають. Отже, погоджуючись із цими змінами задля демонстрації “чистоти виборів”, Президент ризикує отримати не зовсім ті результати, на які може сподіватися. Не погоджуючись – ризикує отримати звинувачення в невиконанні своїх конституційних обов’язків, несхвалення світової спільноти, від якої він такий залежний в теперішніх відносинах з Росією...

Є й третій варіант: Ющенко може скористатися ситуацією на свою користь, стимулюючи ще більшу “цікавість” виборчого процесу, на тлі якого отримати і “білий фрак” гаранта, і потрібний результат виборів з відповідною конфігурацією майбутньої коаліції... Складається враження, що саме на цей шлях Ющенко вже став. Зокрема, про це свідчить і підтримка провладними фракціями деяких згаданих змін до виборчого законодавства.

Звісно, не сам Президент, а виключно технологи “Нашої України” останніми днями здійснюють в межах “війни штабів” очевидний психологічний тиск на опонентів з Партії регіонів. І якщо за цих умов Партія регіонів не витримає і піде в будь-яку форму “контрнаступу”, - доблесний міністр Луценко, безперечно, з блиском припинить її переможний рух до парламенту.

І, принаймні нині, може так здаватися, що Луценко покладе цю перемогу до ніг Ющенка. Хоча, звісно, ситуація зовсім не така проста, як і роль Луценка, і СПУ, і більш широкого кола сил, що маневрують навколо штучного руйнування правового поля виборів.

Отже, ситуація, як і під час президентських виборів, штучно наближається до такої, коли ані дільничні, ані окружні, ані навіть Центральна виборча комісія не здатні будуть підбити результати виборів, спираючись на чіткі законодавчі норми, зруйновані низками змін, внесених під тиском так само штучно створюваного хаосу. При цьому таке руйнування правового поля вже не можна буде назвати  “революцією” – за браку щирої підтримки Майдану. Хоч би як Ющенкові не хотілося вважати ворожою технологією твердження про розчарування виборців. Зовсім іншим буде і ставлення до розв’язання позаправової ситуації у вищих судових інстанціях – Вищому адміністративному і Верховному. Причому не лише через певні політичні пристрасті певних суддів. А й через небажання успадкувати долю Конституційного суду, уже фактично знищеного політиками через його колишню непринциповість...

УНІАН в Google News