Чи знають нинішні правителі, у чому сенс реформ?
Чи знають нинішні правителі, у чому сенс реформ?

Чи знають нинішні правителі, у чому сенс реформ?

12:58, 28.09.2010
8 хв.

Чи може хтось уявити, що податкові органи пред`являть претензії щодо несплати податків компаніям Ахметова?.. Що і як потрібно «випалювати розпеченим залізом», про яке казав Янукович...

Чи може хтось уявити, що податкові органи пред`являть претензії щодо несплати податків компаніям Ахметова?.. Що і як потрібно «випалювати розжареним залізом», про яке казав Янукович...

Світовий банк (СБ) опублікував минулого тижня фундаментальну доповідь під назвою «Стратегічний вибір для прискорення і підтримки зростання в Україні». У ньому є чим тішитися, як песимістам, так і оптимістам.

Для останніх у згаданому звіті СБ повідомляється, що Україна має великі шанси вже невдовзі досягти високих темпів економічного розвитку, оскільки для цього в наявності серйозна база: українська держава володіє вигідним географічним положенням, багатими природними ресурсами і високоосвіченою робочою силою. Причому, ці козирі настільки сильні, що Україна за певних умов може навіть стати локомотивом зростання в Східній Європі, вважають у СБ.

Відео дня

Песимістично налаштовані щодо українських перспектив співвітчизники також знайшли в звіті СБ інформацію, що підтверджує їх очікування. Її можна згрупувати за двома головними напрямами: по-перше, в країні зараз практично повністю зношена і неймовірно енерговитратна інфраструктура, на яку потрібно буде знайти близько 100 млрд. дол. до 2015 року, що дуже проблематично; по-друге, потрібно невідкладно приступати до радикальних реформ, а є великі сумніви, що українська влада готова до них.

Вузьких місць в економіці України, які вимагатимуть реформаторських зусиль, досить багато. «Тісно зв`язані між собою поганий інвестиційний клімат, низький рівень конкуренції, дефіцит інновацій і повільна структурна трансформація. Ці чинники консервують залежність України від експорту обмеженої групи товарів, що робить країну дуже схильною до зовнішніх шоків», - констатував директор Світового банку по Україні, Білорусі і Молдові Мартін Райзер.

Але оскільки реалізувати всі реформи одночасно практично нереально, експерти СБ пропонують зосередитися на трьох ключових короткострокових і середньострокових пріоритетах: фіскальній стабілізації, спрощенні регуляторної сфери для бізнесу, реабілітації банківського сектора.

Здавалося б, нічого нового в рекомендаціях СБ не міститься – практично всі роки незалежності правляча верхівка повторювала як заклинання слова про необхідність поліпшення інвестиційного клімату, рівня конкуренції, роботи фіскальної системи, ситуації в регуляторній сфері і т.д. Проте в тому-то й справа, що винаходити тут велосипед не потрібно, до того ж, придумати щось нове й не вийде. Але потрібно не говорити, а діяти.

Не вийшло ж добитися жодних успіхів за всіма цими найважливішими напрямами в Україні з однієї-єдиної причини: в основі всіх їх лежить корупція, перед якою влада виявилася безсилою! Таким чином, суть головної реформи для України полягає в рішучій і результативній боротьбі з корупцією. І цього не бачити може тільки сліпий.

Що цікаво, в попередньому звіті СБ по Україні, опублікованому в листопаді 2004 року, вказувалися такі самі, як і зараз, проблеми, що гальмують розвиток української економіки. Але тодішній документ СБ готували інші експерти, і вони конкретніше говорили про корупцію, як про головну причину всіх бід в Україні.

Як докладав Джон Літвак, який керував тоді підготовкою Меморандуму СБ про економічний розвиток України, для збереження економічного зростання необхідно перейти від «інсайдерської» економіки, яку формують крупні фінансово-промислові групи (ФПГ), до відкритої економіки, що характеризується верховенством права, законністю і прозорістю. «Існує небезпека, що така модель «економіки інсайдерів» стане однією з основних перешкод на шляху подальшого розвитку України. Ця модель за своєю природою несумісна з чесною конкуренцією, заохочує непрозорість і корупцію, відштовхує іноземні інвестиції, перешкоджає адаптації економіки до мінливих ринкових умов, ускладнює процеси, пов`язані з доступом на зарубіжні ринки й інтеграцією в світову економіку.», - йшлося в меморандумі від 2004 року.

До речі, в коментарі до останнього звіту СБ по Україні головного економіста СБ в Україні Пабло Сааведри є одна дуже цікава фраза. «Здійснені після девальвації гривні 1998—1999 років стабілізаційні заходи у сфері державних фінансів і фіскальна дисципліна, якої Україна дотримувалася по 2003 рік включно, відхід від бартерних операцій і приватизація збиткових держпідприємств, серед іншого, забезпечили відмінну базу для зростання на початку поточного десятиліття», - заявив експерт.

Як бачимо, Пабло Сааведра відзначає, що після фінансової кризи 1998-1999 років в Україні було досягнуто дисципліни у фіскальній сфері, проте в 2003 році сталося корінне погіршення ситуації. Що ж відбувалося в Україні в той період?

Тут потрібно нагадати, що протягом усього 2003 року і до кінця 2004 року український уряд очолював нинішній президент Віктор Янукович, роботою ж податкових органів керував тодішній перший віце-прем`єр і міністр фінансів, а теперішній глава уряду Микола Азаров.

І якраз у ті часи в країні спостерігався колосальний розквіт корупції, що відзначала, зокрема, міжнародна організація Transparency International – в 2004 році Україна зі своїми 2,2 балами за десятибальною шкалою зайняла сьоме місце в світі з кінця, розділивши його з Болівією, Гватемалою, Казахстаном, Киргизстаном, Нігерією і Суданом.

Саме у 2003-2004 роках на корупційній основі приватизовувалися найбільші рентабельні підприємства країни, такі, як «Криворіжсталь», «Нікопольский завод феросплавів» і т.д. (Фондом держмайна в той період керував нинішній парламентський «диригент» і глашатай Партії регіонів Михайло Чечетов). Саме тоді верховні правителі України і Росії створили паразитуючого газового посередника «РосУкрЕнерго» для набивання мільярдами власних кишень. Саме в ті роки українські олігархи почали широко використовувати схеми так званої мінімізації оподаткування шляхом виведення надприбутків на Кіпр, Віргінські острови і в інші офшори. Відносно ж малого і середнього бізнесу тоді лютувала «азаровщина».

 Ну й абсолютно зрозуміло, що Янукович і Азаров, які стали тепер президентом і прем`єром, не належать до тих політиків і керівників, хто має здатність і бажання по-справжньому боротися з корупцією.

Чи може, наприклад, хтось собі уявити, що податкові органи зараз пред`являть претензії з несплати податків компаніям, що належать спонсору Партії регіонів, депутатові Верховної Ради Рінату Ахметову? Або іншим знатним «регіоналам”? Ці запитання, звісно ж, риторичні.

Або візьмемо таке злободенне для українського бізнесу питання як відшкодування ПДВ. Відомо, що, починаючи з березня цього року, коли уряд очолив Азаров, бізнесу виплачується тільки приблизно третина від ПДВ, який належить до відшкодування. Так, комбінату «Арселор Мітталл», який належить індусу, податкова адміністрація практично нічого не платила по ПДВ і заборговувала на кінець серпня 3,2 млрд. грн., почавши розраховуватися лише у вересні – й те не грошима, а облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП). У той же час підприємства, наприклад, Ахметова справно одержували від уряду відшкодування ПДВ «живими» грошима.

То як там щодо чесної конкуренції і хорошого інвестиційного клімату?..

Та й чи можна чекати чогось іншого за ситуації, коли в податкових органах, у МВС, у Генпрокуратурі, в СБУ, в суддівському корпусі всі вміють читати і тому чудово обізнані, наприклад, про те, як Янукович за класичними корупційними схемами оволодів державною резиденцією «Межигір’я» та іншою нерухомістю, а Микола Азаров також корупційним шляхом займався збагаченням своєї сім`ї через створений при податковій адміністрації доброчинний фонд «Професіонал»?

Заяви ж з урахуванням таких обставин нинішнього президента про те, що він нібито буде «розпеченим залізом випалювати» корупцію, є відвертою насмішкою над українським народом і зразком безмежного цинізму. Оскільки, якби дійсно був створений ні від кого не залежний і наділений необмеженими повноваженнями антикорупційний орган – а без цього хребет корупції не зламати - то він застосував би «розпечене залізо», в першу чергу, до самих нинішніх правителів.

Невже ж комусь не зрозуміло, що нинішня правляча команда лише імітуватиме бурхливу антикорупційну діяльність, відловлюючи дрібних хабарників, але всіляко перешкоджаючи реальній боротьбі з корупцією у вищих ешелонах влади?! А тому до тих пір, поки біля керма знаходиться нинішня команда, ніяких реальних реформ в Україні бути не може!

Ігор Котович

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся