У Москві вдалися до відвертого російського хамства щодо президента України

У Москві вдалися до відвертого російського хамства щодо президента України

За глузливим сюжетом про Януковича на російському ТБ стоїть явне роздратування Путіна позицією керівництва України… Інакше в РФ і не вміють будувати відносини з сусідами…

За глузливим сюжетом про Януковича на російському ТБ стоїть явне роздратування Путіна позицією керівництва України… Інакше в РФ і не вміють будувати відносини з сусідами…

Минулої неділі на російському Першому каналі в розважальній програмі „Велика різниця” показали сюжет, у якому автори відверто глузують над президентом України Віктором Януковичем.

Get the Flash Player to see this player.

Не секрет, що в Росії центральні канали телебачення повністю підконтрольні владі, тому поява будь-якого сюжету, що стосується принципових для російських можновладців питань, можлива не просто за згодою, а за прямою вказівкою.

Таку форма висловлення свого ставлення до лідерів сусідніх суверенних держав уже неодноразово застосовувалася російською владою. Нещодавно по каналу НТВ влаштували показ мало не документального серіалу, спрямованого на дискредитацію президента Білорусі Олександра Лукашенка.

Демонстрацією пародії на Януковича було висловлено відверте роздратування російських керманичів позицією президента та уряду України.

І якщо подібне хамство щодо Віктора Ющенка було явищем перманентним, то Віктор Янукович на посаді президента України зіштовхнувся з цим уперше. Хоча напевне – далеко не останній раз.

Проблема не в самих пародіях на керівників інших держав, до яких вдаються російські телеканали. Хоча форма пародій могла б бути принаймні менш хамською. Зрозуміло, що ми вкотре стаємо свідками самого підходу російських можновладців до сусідніх країн. Цей підхід не міняється вже три останні століття. Росія завжди сприймала й продовжує сприймати сусідів лише або як васалів, котрі мають задовольняти всі забаганки московського суверена, або як ворогів. Третього не дано.

Зрозуміти, що таке справді рівноправні добросусідські відносини в Росії не могли раніше, не можуть і нині. Це вже невід’ємний складник російської імперської ментальності. Об’єктивні відмінності між інтересами Росії та інших держав завжди сприймалось як прояв ворожості. Тож завжди друзями Росії стають лише якісь маргіналізовані вожді на кшталт Чавеса або лідери терористичних організацій – такі, як Хезболла.

Те, що відноситни Росії з Україною почнуть погіршуватися, було цілком очікувано. У березні цього року в Харкові Віктор Янукович зробив подарунок росіянам у вигляді фактично безкоштовної пролонгації перебування російського Чорноморського флоту в Севастополі на 25 років, не отримавши взамін практично нічого. Бо так звана знижка на газ, без зміни самої формули ціни, нічого не дає: газ залишатиметься й надалі абсурдно дорогим, а плата за транспортування газу – заниженою в рази відносно європейських цін і тарифів. До того ж без жодних гарантій щодо обсягів прокачування газу українською ГТС.

Росіяни, навчені за президентства Леоніда Кучми, спромоглись отримати від Віктора Януковича значні дивіденди, який тоді в березні ще, очевидно, не почувався справді президентом незалежної держави, відповідальним за її розвиток та долю всіх її громадян. Але з часом, і це було цілком очікувано, президент Віктор Янукович почав краще розуміти, що чим більше поступок він робитиме росіянам, тим більше вони вимагатимуть від нього. І якщо не казати їм „ні”, то доволі швидко йому доведеться керувати лише власним секретарем та водієм.

Отже, почавши справді захищати українські інтереси, президент отримав ляпас від російських керманичів. Доволі симптоматично, що сталося це відразу після від’їзду Володимира Путіна, який є, принаймні поки що, реальним лідером російської держави. Непоступливість президента Януковича та українського уряду, судячи з усього, викликала в Путіна відверте роздратування, яке той не зміг навіть приховати. Якщо аналізувати зміст підписаних у Києві документів, то стає зрозуміло, що результати переговорів були майже нульові. Практично ні до чого в остаточному вигляді домовитися не змогли. Росія розраховує лише на поступки з боку України, натомість не готова погодитись навіть з очевидними її правами. Як, наприклад, щодо розмежування Керченської протоки між Україною та Росією.

І фактичне скасування прес-конференції для журналістів за підсумками переговорів українського та російського прем’єрів, а також відмова Володимира Путіна від запланованого обіду з російськими та українськими бізнесменами та вечері зі своїм українським візаві були першими ластівками реакції російського невдоволення. Поки що це обмежилось проявом суто російського хамству на Першому телеканалі, і скоріше за все, далеко не останнім. По-іншому будувати відносини з сусідами вони просто не можуть. І, як показує досвід останніх років, це ще не найгірший варіант. Бо ще можуть бути торгівельні війни, а якщо цього здасться замало, то й збройні конфлікти…

Борис Кушнірук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter