Справа Станік: у вкраденому документі пропущено прізвище власника

За адресою Нестеровський, 6 знаходяться квартири, які приписують Сюзанні Станік. До рук журналістів потрапили платіжні квитанції на електроенергію в цих помешканнях. На кого вони записані?.. Репортаж

Сьогодні все, що пов`язано з ім`ям Сюзанни Станік, з кожним днем викликає все більший інтерес. У самий раз перед початком судового процесу «над парламентом» керівник СБУ зливає інформацію про те, що їй дарована нерухомість за адресою: Київ, Нестеровський провулок, 6, квартири №№ 27–28, вартість кожної – мільйон доларів. Потім стали говорити про майно ціною в дванадцять мільйонів, яке вона нібито переписала на ім`я своєї матері. Мовляв, матері була передана квартира в Массандрі, Ялті, земельні ділянки в столиці і в області. СБУ також стверджує, що їй (75-річній матері) належить квартира ціною у вісім мільйонів в Києві за адресою Лютеранська, 10-а. Крім того, мама стала власником гаража № 17.

Разом з тим Сюзанна Романівна пообіцяла віддати половину нерухомості тому, хто знайде її, цю нерухомість (не всю, проте, а тільки половину). «СБУ оцінює мене в 12 мільйонів – я коштую 120 мільярдів», – добила Станік.

Тому не дивно, що будинок за адресою Нестеровський провулок, 6 став об`єктом пильної уваги з боку представників ЗМІ. Журналісти намагаються хоч щось дізнатися про квартири №№ 27–28, розташованих на одинадцятому поверсі будинку. Поки марно. Відомо тільки, що цим будинком активно цікавляться ріелтори. В усякому разі, на дверях квартир тут висять оголошення "Куплю квартиру у власника". 

Разом з журналісткою сайту «Оглядач» Тетяною Чорновіл я теж двинув на Нестеровський. Ми поставили перед собою завдання: заволодіти платіжними відомостями, адресованими жителям квартир №№ 27–28. Зрозуміло, ці документи нам ніхто надавати не збирався, адже, за правилами, в них повинне стояти прізвище платника. Якби в платіжках стояло прізвище Сюзанна Станік або Оксана Антошко (так звуть матір судді), це б підтверджувало інформацію, поширену СБУ. Ясно було, що просто так ці відомості нам давати ніхто не збирався, тому ми вирішили їх просто викрасти з поштової скриньки.

Це було не так легко. Ми прийшли до вказаного будинку, типової київської «свічки». На вході в під`їзд сидів охоронець - людина, вже замучена всіма журналістами Києва і Тетяною Чорновіл зокрема.

– Ну, що вам ще потрібно? Ви нічого тут більше не знайдете. Я не знаю ніякої Сюзанни Станік, моя справа – охорона. Я не знаю, кому належать ці квартири, – роздратовано сказав він.

– А хто може знати? – запитали ми.

– Це можуть знати у виконробній.

– Покажіть, будь ласка, де вона знаходиться.

Охоронець почав показувати мені, як пройти до виконроба, для чого вийшов зі мною з під`їзду. Я довго зображав тупого, ще про щось детально розпитуючи його. В цей час Чорновіл витягнула декілька платіжних документів з поштової скриньки, після чого ми швидко ретирувалися.

Розбираючи пом`яті папірці, ми побачили документ від «Київенерго» на ім`я Цвік Г.О. В квитанції вказувалося, що тариф за електроенергію становить 0,1872 гривні за кіловат-годину. Клітинки «покази лічильника», «спожито», «нараховано» були порожніми. Внизу – підпис: «Просимо Вас самостійно знімати покази і здійснювати розрахунок суми». Але нас цікавило не це, а тільки прізвище того, кому прийшла платіжка. І все б нічого, але в документі була вказана інша квартира: не 28, з ящика якої ми витягнули папірець, а 43. Схоже, листоноша помилився. Але була у нас і інша платіжка, та, що дійсно призначалася мешканцям квартири № 28. Тут все те ж саме: «тариф за електроенергію становить 0,1872 гривні за кіловат-годину» плюс порожні покази лічильника. Але відрізняло ці два документи те, що в другому не було вказано прізвище того, кому він призначався. Порожньо.

У документі також вказана адреса, за якою можна навести довідки щодо оплати. На Волошській, 42 виявилося районне відділення «Київенерго». Під виглядом простого споживача я підійшов до відповідальної працівниці і запитав, що означають всі ці документи і чому тут не вказано прізвище платника. Співробітниця «Київенерго» стала «пробивати» через комп`ютер інформацію про жителів квартири, але не знайшла нічого. Тоді я попросив подивитися сусіднє житло. Графа: «Нестеровський, 6, квартира 27» теж порожня.

– Що це означає? – запитав я у працівниці.

– Не знаю... Я не знаю, що це за платіжки, не знаю, хто живе в цих квартирах, не знаю, хто ви такий.

– Ну, в цьому ми з вами однакові: я теж всього цього не знаю.

Дійсно, встановити, що тут кому належить, можуть тільки слідчі органи, зокрема СБУ. Журналістським розслідуванням тут не обійтися.

На цьому розслідування «справи Станік» ми поки перериваємо, але не припиняємо. Читайте УНІАН. 

Антон Зікора

P.S. «Газета по-киевски» повідомляє, що їхньому кореспондентові таки вдалося з тих самих поштових скриньок витягнути платіжні квитанції, тільки це були квитанції за житлокомпослуги. «У 27-ій та 28-ій квартирах, відповідно до квитанції, живе Антошко О.Т. Квитанція була незаймана», – пише «Газета».

УНІАН в Google News