Влада збирається шантажувати МВФ печерним законопроектом?

Найвищий пілотаж переговорів – самим створити проблему, самим її розв’язати й подати це як вияв налаштованості на компроміс... Проект встановлює державну монополію на експорт сільгоспкультур...

Найвищий пілотаж переговорів – самим створити проблему, самим її розв’язати й подати це як вияв налаштованості на компроміс... Проект встановлює державну монополію на експорт сільгоспкультур...

Зареєстрований нещодавно законопроект 8053, яким пропонується фактично запровадити державну монополію на експорт ключових сільськогосподарських культур, є антиринковом і печерним настільки, що примушує засумніватися в тому, що цим його місія і вичерпується. (Дивіться проект Закону про внесення змін до Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (щодо особливостей здійснення експорту об`єктів державного цінового регулювання).

Виглядає на те, що уряд, замаскувавшись за спинами чотирьох його авторів (які, як і годиться, представляють Партію регіонів, БЮТ, Компартію і Блок Литвина), переслідує ухваленням цього закону масштабнішу мету, яка виходить далеко за межі агроринку.

Якщо перефразувати анекдот про мудрого ребе, законопроект 8053 дуже нагадує козу, яку влада хотіла б завести в кімнату переговорів з Міжнародним валютним фондом, місія якого в ці дні працює в Україні. Поява цього документа як стрімко ухваленого закону могла б кардинально змінити перебіг переговорів, про напругу яких доводиться лише здогадуватися.

Для МВФ, який набожно відданий справі недопущення нових торговельних бар’єрів і перебудові наявних, такий закон може виявитися подразником, що здатний затьмити собою пенсійну реформу й зумисне зволікання українських поки що партнерів із переглядом цін на газ та теплову енергію.

А в української сторони з’явиться новий аргумент, який вона зробить предметом торгів. На кшталт – президент цей закон не підписує, а ви це нам, панове місіонери, віднесіть на рахунок виконаних зобов’язань. А заодно тарифи давайте переглядати поетапно і до 2014 року.

Це найвищий пілотаж переговорів – самим створити проблему, самим її розв’язати й подати це як вияв доброї волі й налаштованості на компроміс, виторгувавши при цьому поступки від іншої сторони. Приберуть козу – і всім дихатиметься легше.

Тим паче що уряду Азарова є в кого вчитися, і не лише в Макіавеллі.

Свого часу Тимошенко блискавично створювала ці проблеми, а потім їх розв’язання записувала собі в актив. Хто пам’ятає, напередодні 2009 року в тексті закону про бюджет несподівано з’явилася стаття, яка зобов’язувала Нацбанк мовчки і безапеляційно викуповувати в уряду його казначейські облігації. Іншими словами – легалізувала фінансування центробанком дефіциту бюджету. Це було несподівано навіть для тодішнього міністра фінансів, для якого, кажуть, то була остання крапля для ухвалення рішення про власну відставку.

Для хірургічного вилучення цієї 86-ї статті з тексту бюджету знадобилося півроку складних переговорів з МВФ, програма з яким стала пробуксовувати. Фонд розглядав скасування цієї статті як передумову для надання чергового траншу. Тимошенко створила проблему, сама її вирішила – і отримала гроші МВФ.

Як би не відхрещувалися теперішні урядовці від спадку своєї попередниці, вони фактично копіюють її комбінації.

Залишається лише спостерігати за законодавчою долею документа 8053.

Станіслав Голубенко

УНІАН в Google News