Чи проковтне Янукович образу від Лукашенка?

Україна не вперше намагається всидіти на двох стільцях... Януковичу нема потреби вв’язуватися у цю сварку... Через дипломатичні війни може стати “Одеса-Броди”...

Президент Білорусі Олександр Лукашенко знову відзначився недипломатичним висловлюванням. На цей раз дісталося Віктору Януковичу. "На жаль, вошивості вистачає і у нинішнього керівництва України. Питання треба поставити Януковичу, чому білоруський Президент не присутній на їх заходах", – сказав Лукашенко, відповідаючи на запитання журналістів про причину своєї відсутності на конференції з нагоди роковин катастрофи на ЧАЕС в Києві. За словами бацьки, Київ почав «танцювати під дудку» Брюсселя у відносинах з Білоруссю. Цікаво, що на офіційному сайті президента Білорусі висловлювання Лукашенка про “вошивість керівництва України” присутні, водночас “про різних Баррозу, інших козлів та биків” (у приголомшливій цитаті було й таке) – навіть згадки нема.

В українському МЗС одразу висловили обурення «безпрецедентно некоректними коментарями» Лукашенка. 

Чи залежатиме розвиток українсько-білоруських відносин від таких емоційних заяв і чи проковтне образу Янукович? З цими питанням ми звернулися до експертів з міжнародної тематики.

Борис Тарасюк, міністр закордонних справ у 1998–2000, 2005–2007 рр., народний депутат:

ЦЕ ХАМСТВО НА НАЙВИЩОМУ РІВНІ

Хоч я і не відношусь до прихильників нинішньої влади, але таке висловлювання на адресу Президента України ображає не лише Януковича, а й всю державу і її громадян. Це хамство на найвищому рівні залишається на совісті Лукашенка.

Що стосується такої форми висловлювання... Це не вперше ми стикаємося з емоціями Лукашенка на адресу українського керівництва. Лукашенко нічого не хоче робити для того, щоби демократизувати Білорусь, і водночас хоче, щоби до нього ставилися так само, як і до всіх європейських лідерів. Цього не буде. І позиція ЄС і України має бути спільною, що ми не можемо дозволити Лукашенку недемократичний режим в Європі.

Що стосується іншого боку нашої співпраці – економічної – вона була і буде продовжуватися. В цьому я впевнений. Вона вигідна і Білорусі, і Україні. Ніякі хамські заяви Лукашенка не вплинуть на розвиток взаємин між Україною і Білоруссю в економічній галузі. Якщо говорити про цифри, то минулого року товарообіг між нашими двома країнам становив близько 6,5 мільярдів доларів, це один з найбільших товарообігів з зарубіжними країнами. І вже у цьому році він збільшився на 25%. Тут є постійний інтерес з обох боків.

Росія завжди відігравала негативну роль і використовувала Білорусь як фактор впливу на Україну. І те, що Білоруська сторона зволікає з завершенням процедури укладення угоди про кордон між Україною і Білоруссю і те, що білоруська сторона зволікає з завершенням процедури реалізації угоди про реадмісію, я особисто вважаю, цим диригує Кремль.

Позиція, яку озвучило МЗС, є адекватною, і Януковичу нема потреби вв’язуватися у цю сварку.  

Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007-2009 рр.:

ДИПЛОМАТИЧНА ПРАКТИКА НЕ ПРИЙМАЄ ТАКОЇ ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ

Дипломатична практика не приймає такої форми спілкування.

Мені шкода, що до того дійшло. Це не сприяє тому, щоб країни розвивали свої відносини позитивно. Але думаю, що це емоції, які врешті решт будуть забуті.

Основа українсько-білоруських відносин – стабільна і постійна. Ми сусіди, тому ми мусимо вибудовувати наші відносини в найкращих формах. Тим більше, що історично у нас не було жодних взаємних претензій чи якихось принципових розбіжностей. Думаю, і Білорусь, прийде час, зорієнтується на європейський вектор розвитку і, безумовно, стане частиною вільних європейських народів. Хоча, це, можливо, займе більше часу, ніж для України.

Я не хотів би, щоб наші керівники емоційно реагували на емоції. Тут має бути тверезий і спокійний підхід. Час – найкращий лікар. А нам потрібно шукати точки дотику (а вони у нас є) і реалізовувати їх у програми. Подивіться тільки на Балтійсько-Чорноморське співробітництво. Без України, без Білорусі цей напрямок є практично неможливим. Нам дуже важливо мати спільні проекти – українсько-білорусько-польські, українсько-білорусько-литовські. Тут є багато економіки, яка є вигідною і для нас, і для білорусів, і в цілому для регіону. Думаю, саме ця прагматична складова візьме гору у наших відносинах.

Звичайно, треті сторони дуже ретельно аналізують те, що відбувається між Україною і Білоруссю. Безумовно, у Москві доволі ревниво відреагували на те, що і Україна, і Білорусь і інші країни увійшли у групу країн так званого Східного партнерства, яким пропонується пришвидшений темп європейської інтеграції, тому, безумовно, є бажання цей процес дещо загальмувати. І Україна, і Білорусь взаємозацікавлені в нормальних стосунках, тому пропри бажання і спроби ці стосунки якось пригальмувати, це їм не стане на заваді.

Григорій Перепелиця, експерт з міжнародних питань:

ЯНУКОВИЧУ НЕ ВИГІДНО ПРОДОВЖЕННЯ КОНФРОНТАЦІЇ

Месидж досить емоційний і гучний. Лукашенко мав би більш помірковано підійти до цього. Віктор Янукович все таки вислав йому запрошення, щоби він взяв участь в 25-й річниці катастрофи на ЧАЕС. Я думаю, у Лукашенка нема підстав ображатися на Януковича. З точки зору протоколу українська сторона повелася з увагою і до Білорусі, і до Баррозу, незважаючи на таку контрадикцію позицій Білорусі і очільника ЄС.

Думаю, ці емоційні сплески відійдуть на другий план. Такі випади не в інтересах двосторонніх стосунків. Не тільки Україна зацікавлена мати добрі стосунки з Білоруссю, а й навпаки.

Білорусь конче зацікавлена в Україні, щоб мати контрбалансир у відносинах з Росією. Адже відносини Білорусі з РФ останнім часом загострюються. Відповідно, Лукашенко буде шукати підтримки, якщо не в ЄС, то принаймні у найближчих сусідів.

Москві у розвитку українсько-білоруських відносин належить домінуюча роль. Очевидно, Україна в силу політики балансування, яку обрала нова влада, має підлегле положення відносно Кремля і, відповідно, вага Кремля в цьому балансуванні незрівнянно вища. Тож пріоритетність політики України буде зорієнтована на інтереси Москви у Білорусі.

Я думаю, Янукович проковтне цю образу. За великим рахунком, Януковичу не вигідно це продовження конфронтації. Якщо знову таки дотримуватися цієї політики балансування, яку зайняв офіційний Київ, то така конфронтація у відповідь суперечить її принципам.

Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру Разумкова

ВЖЕ НЕ ВПЕРШЕ УКРАЇНА НАМАГАЄТЬСЯ ВСИДІТИ НА ДВОХ СТІЛЬЦЯХ, СПОВІДУЮЧИ ТАК ЗВАНИЙ “ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНИЙ ПРАГМАТИЗМ”

Це той випадок, коли образа президента Януковича є образою держави Україна, як би ми не ставилися до самого Віктора Федоровича. Звісно, МЗС України мав відповісти і, я думаю, він знайшов ту форму, яка була потрібна для цієї ситуації. 

Це висловлювання, яке не мусить звучати не тільки з вуст Президента сусідньої і дружньої нам держави, але й навіть від представника білоруського народу. Такий випад в бік України як мінімум означає нерозуміння або навіть нехтування великою взаємною зацікавленістю розвитку двох сусідніх країн. Лукашенко, в першу чергу, зробив погану послугу своїй державі і своєму народу.

Але справедливості заради треба сказати, що ця заява пролунала не на порожньому місці. Мені здається, що не вдалося все таки знайти такої формули і такого рішення, яке б дало можливість Україні залишитись надійним передбачуваним партнером як для ЄС, так і для сусідньої Білорусі. Мова йде про дилему, кого запрошувати на конференцію по ЧАЕС: Баррозу чи Лукашенка? Звичайно, Баррозу (як би його не називав Лукашенко) має набагато більшу політичну вагу, ніж президент Білорусі. І інтерес України до європейського напряму звичайно набагато більший, ніж персональні стосунки з Лукашенком. Це свідчення того, що наша зовнішньополітична стратегія (яка навіть наразі відсутня, але є документ) – вона дуже вразлива. Вже не перший раз виникає ситуація, коли Україна намагається всидіти на двох стільцях, сповідуючи так званий “зовнішньополітичний прагматизм”. Зовнішньополітичний прагматизм сьогодні – це ні що інше, як намагання мати з одного боку партнерів по всьому світу, а з іншого – у складних ситуаціях мати невизначену позицію чи інколи затягування реагування або взагалі нерозуміння того, як реагувати в тих чи інших ситуаціях.

З цим треба буди визначатися у майбутньому. Неможливо одночасно йти до двох взаємовиключних цілей.

Що означатиме ця заява для двосторонніх стосунків? Враховуючи, наскільки сконцентрована влада у Олександра Лукашенка в Білорусі і наскільки вже сконцентрована влада у Віктора Януковича в Україні, я думаю, що персональне взаємне несприйняття може дійсно нашкодити двостороннім відносинам. В першу чергу результатом цього може стати зволікання Білорусі з завершенням всіх процедур для остаточного оформлення українсько-білоруського кордону. Мова йде про передачу ратифікаційних грамот.

Погіршення клімату відносин України і Білорусі може зашкодити, звичайно, і Білорусі. Ми маємо великі обсяги товарообігу. Україна імпортує значні обсяги продукції машинобудування з Білорусі. І в умовах валу кризових явищ в економіці Білорусі, це не найкраща ситуація навіть для виживання того політичного режиму, який сьогодні панує в сусідній країні. Лукашенко заганяє себе в нішу ізоляції, яку він вже створив на Заході з боку ЄС і практично з боку Росії. Тепер він має всі можливості зробити таку ж ізоляцію і на своєму південному фланзі.

Росія побоювалась налагодження більш глибоких сосунків і спільних дій України і Білорусі, скажімо, в енергетичних питаннях. Тому в даному випадку, в Кремлі тільки зрадіють цій ситуації.

Не так важливо, чи проковтне образу Віктор Янукович. Від конкретної країни згідно Віденської конвенції може виступати три особи: президент, прем’єр-міністр і міністр закордонних справ. Тут була озвучена позиція від президента сусідньої держави і ясно, що тепер вона має бути якимсь чином виправлена. В принципі, дуже важко мені сказати, як можна зараз робити зустрічні кроки в бік Білорусі. Але ці кроки мають бути в плані більш активної розбудови механізму співпраці на інших рівнях, крім президентського. Хоча зрозуміло, в умовах Білорусі це дуже складно чи майже неможливо. Але тим не менш. Український народ добре ставиться до білоруського народу, ми – країни сусіди. Нашою реакцією – і це повинен зробити президент Янукович – має бути нарощування стосунків не з президентом Лукашенком, а з білоруським народом на всіх рівнях.

Юрій Корольчук, експерт Інституту енергетичних досліджень

ЛУКАШЕКО ДАВ СТАРТ ДИПЛОМАТИЧНІЙ ВІЙНІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА БІЛОРУССЮ

Президент Білорусі дав старт дипломатичній війні між Україною та Білоруссю. В енергетичних питаннях образливі слова лідера білорусів про «вошивість» можуть коштувати Україні припинення аверсного використання нафтопроводу «Одеса-Броди».

Де-факто «проект століття» з транспортування венесуельської нафти через Україну до Білорусі вже припинив свою діяльність. Де-юре й Україна, й Білорусь поки що підтримують видимість роботи в цьому напрямку.

Підписати договір із Білоруссю Україну надихнув 2010 рік. Тоді в розпал чергової російсько-білоруської нафтової війни Лукашенко демонстрував Москві «м`язи» й демонстративно возив нафту з Венесуели на Мозирський НПЗ залізницею через Україну, хоча це було необгрунтовано дорого. Так, трохи менше ніж за рік було ввезено 1,3 млн. тонн нафти.

На 2011 рік «Укртранснафта» і «Білоруська нафтова компанія» підписали договір про постачання 4 млн. тонн нафти. Але нафтопровід «Одеса-Броди», що почав працювати 13 лютого в аверсному режимі, вже через півтора місяці в кінці березня припинив свою роботу. Фактично встигли тільки витіснити 600 тис. тонн технологічної нафти Urals. Через деякий час білоруси знайшли «причину» – тритижневий ремонт Мозирського НПЗ, на який і поставляється нафта.

Але три тижні квітня пройшли, а постачання азербайджанської нафти (яка заміщає венесуельську) так і не поновилися. До того ж білоруси вирішили продовжити ремонт Мозирського НПЗ на два місяці - в травні й червні. В результаті, за підсумками першого кварталу 2011 року «Укртранснафта» скоротила транзит нафти на 6% - до 4,7 млн. тонн і за підсумками року ризикує повторити торішній антирекорд – падіння транзиту нафти на 30%, порівняно з 2009 роком.

Ці, на перший погляд, дивні рухи навколо «Одеса-Броди» почалися в той момент, коли одразу після підписання контракту з Україною Білорусь домовилися з Росією про відновлення безмитних поставок нафти. Потім же ситуацію посилила вимога Євросоюзу не приймати Лукашенка в квітні в Києві на днях пам`яті трагедії на Чорнобильській АЕС.

За великим рахунком, якщо порівняти сухі цифри, то Україна отримала вдесятеро більше. Київ зібрав 550 млн. євро на «чорнобильські проекти», а за рік прокачування нафти для Білорусі могла отримати близько 40 млн. євро. Фактично, Янукович поміняв енергетичну дружбу з Лукашенком на аналогічну дружбу з ЄС.

Опитували Анна Ященко, Олег Вовчук

УНІАН в Google News