9 травня у Львові: технологія класичної провокації

9 травня у Львові: технологія класичної провокації

Закон про червоні прапори приймався під заготовлену провокацію... Гарматним м`ясом у ній мали стати люди похилого віку... Ролі розписані й розподілені на Печерських пагорбах...

Як слушно зауважило одне провладне видання, Львів ніколи ще так не «святкував» 9 травня. Можна продовжити: оскільки ніхто з високих посадовців України раніше не замовляв такого кривавого свята у Львові. Жодному з «яструбів» найближчого оточення попередніх президентів не спало на думку замовити «мордобій» у Львові, для чого запросити сюди на 9 травня «спеціальних» гостей, проросійські одеські і кримські партії. Молодці... Завдання з розколу України, мобілізації двох електоратов, тягнибоківського (як антитимошенківського) і регіонального (президентського) виконане. Оскільки виконане і завдання з посилювання розколу, московські політтехнологи можуть їхати до Кремля по пиріжок. Українська аудиторія перетворюється на біомасу для телеманіпуляцій.

Українські телеканали на день Перемоги показували незмінний сюжет. Львів, злі «бандерівці» розгойдують автобус з ветеранами Другої світової, які прийшли на могили помахати там червоним прапором. Поза кадром залишилася передісторія цього інциденту.

На двох сесіях Львівська облрада ухвалила два чіткі рішення.

Перше - в травні 2010 року. Цим рішенням Львівська облрада зобов`язала відзначати 9 травня як поминальні дні спільного вшанування загиблих воїнів, проводити панахиди й молебні. І тоді ж одним з пунктів рішення була неприпустимість використання на масових заходах прапорів і символіки СРСР і інших тоталітарних режимів. Безперечно, торішнє рішення було відоме радникам діючого президента. Не виключено, що «яструби» взяли його в роботу, щоб потрясти Львів.

21 квітня цього року, як знаємо, Верховна Рада прийняла закон, що дозволяє використовувати червоні прапори як копію прапора Перемоги. Зауважимо, що червоні полотнища раніше на Донбасі і Півдні країни і так ніхто не забороняв (Галичина все-таки окрема історія, для них війна почалася в 1939 році і червоний прапор викликає у них окремі асоціації), тому потреби для спеціального закону з цього приводу не було. Тому можна стверджувати, що згаданий закон приймався під підготовлену провокацію. Львівська облрада за ініціативою «Свободи» після ухвалення закону, який благословляв використовувати червоні прапори, не примусила себе довго чекати. Вона за два тижні ухвалила ще одне рішення, на додачу до торішнього, і у відповідь на квітневу ініціативу депутатів. Львівський депутати знову рішенням наголосили, що 8 і 9 травня треба відзначати як скорботні дні пам`яті за загиблими воїнами, запланували загальну молитву і, звернувшись до президента, наперед засудили очікуваний приїзд проросійських екстремістських організацій. Більш того, львівські політики «перестрахувалися» рішенням суду, яке забороняло будь-які заходи 9 травня. Усі запобіжні заходи були вжиті.

Зазначений закон про використання червоного прапора не набув чинності, оскільки його не підписав президент. Отже, на Львівщині (а також в Івано-Франківській і Тернопільській областях) були ухвалені рішення облради і суду, що забороняють використання червоного прапора. Для узгодження і реалізації цього рішення було проведено безліч нарад з обласною адміністрацією, силовими структурами, районними адміністраціями і місцевими радами. Львівська влада цього дня мала обмежитися покладанням квітів на Пагорбі Слави. Будь-які заходи, зокрема використання будь-якої символіки, були заборонені судом. Щоправда, 6 травня, за годину після ухвалення цього рішення, до Львівської міської ради була подана заявка на проведення мітингу і урочистих заходів Львівською обласною організацією ветеранів України. Член т.зв. антифашистської організації, комуніст Олександр Калинюк пояснив це тим, що такі акції «рішенням суду не були заборонені, оскільки заявку ветерани подали щойно (після суду. - Авт.), і тому в день Перемоги львівські ветерани вийдуть вшанувати пам`ять побратимів».

Ми не знаємо, хто напоумив львівських ветеранів подавати таку заявку (навряд чи вони справді мають до неї відношення). Адже є рішення суду, що забороняє проведення акції. Але, безперечно, це теж був момент технології. І гарматним м`ясом у ній мали стати люди похилого віку. Інші ролі були розписані і розподілені на Печерських пагорбах.

ПОПИ ГАПОНИ ДЛЯ ЛЬВОВА ПРИЇХАЛИ НА АВТОБУСАХ ІЗ ЛЬВІВСЬКИМИ НОМЕРАМИ

У Львівської “Свободи” були сумніви, чи не порушить влада своє слово. Тому вранці 9-го вони заблокували як Марсове поле, так і Пагорб Слави.

За версією наших львівських колег, львівська адміністрація опинилася в дражливій ситуації. З одного боку, була дана рознарядка з Банкової провести акцію кримчан і одеситів, яка б закінчилася провокацією. З іншого - було дане чесне купецьке слово місцевим депутатам не пускати до Львова червоні прапори. І представники обладміністрації хотіли спробувати задовольнити і тих, і інших. Нам сказали, що автобуси з кримськими і одеськими депутатами перші півдня кружляли біля Львова, чекаючи поки «свободівці» підуть на свої пікніки. А потім, після другої години дня, коли «тягнибоківці» ніби зняли облогу і повісили звитяжний коментар на своєму партійному сайті про те, що «червоний шабаш в Львові не пройшов», автобуси з кримчанамі і одеситами стали під`їжджати до Пагорба Слави. Це стало відомо вже розслабленим «свобідовцям», і коли вони бігом повернулися на Пагорб Слави, то побачили встановлені огорожі, десять рядів ЗМОПу і міліцію. А за огорожами і самі ветерани, які подали заявку після суду, у супроводі молодих хлопців розгортали червоний прапор. Члени «Русского единства» давали коментарі. Всупереч всім домовленостям з владою, всупереч офіційним обіцянкам, російські організації таки приїхали до Львова. Більше того, лють місцевих патріотів була підігріта ще й тим, що одессько-кримський десант прибув на автобусах з номерами... Львівській області. Тобто спеціальних гостей для Львова привезли сюди за гроші львівського бюджету.

 

Червоні прапори. Керує - представник кримського Русского единства Сергій Юхін

Далі була третя серія сюжету, спланованого зовсім не у Львові. Цікаво, що спеціальні делегації з Криму і Одеси приїхали нібито «чистити могили воїнів» (до речі, всі могили міста перед Радовницею чистять, їх утримують в ідеальному стані) привезли з собою не лопати і граблі, а цілу групу одеських і кримських журналістів. До Львова разом з представниками «Родини» і «Русского единства», щоб зазняти святкування Дня Перемоги, приїхали журналісти одеської телекомпанії АТВ, одеського телеканалу «Академія», журналісти сімферопольської газети "Кримський час", сімферопольського інформаційного агентства «Наша держава», кримського телеканалу «Неаполь». Тобто на кожного «прибиральника могил» припадав власний оператор, або й два. Могили, як ми розуміємо, ніхто не чистив. На них взагалі ніхто не звернув ніякої уваги. Натомість камери елегантно зняли хвилювання львів`ян, їх гнівні крики і пізніше - автобуси з ветеранами, які розгойдував натовп.

КУДИ ДИВИВСЯ ОЛЕГ ЯРОСЛАВОВИЧ? ЧИ ЙОМУ ПОДОБАЄТЬСЯ?

Перед тим, як перейти до останнього етапу технології під назвою «безчинства бандерівців», давайте чітко визначимося. Не львів`яни привезли в місто заборонене для використання судом червоне полотнище. Не львів`яни дали це полотнище в руки ветеранів для проведення забороненої судом акції. І, нарешті, не протестувальники зробили постріл. (Перестрілки не було, був один-єдиний постріл та й то в «свободівця»).

Загалом, все, що там відбувалося - гнівні крики, спроби окремих членів «Свободи» пройти за огорожу - не було схоже на масові безлади. Скоріше - заворушення.

Але, попри справедливе зауваження лідера «Свободи» Тягнибока, що це влада спровокувала ситуацію, треба сказати, що львів`яни виявилися ідеальною масою для маніпулювання. Можна поспівчувати львівським хлопчиськам із «Свободи», яких міліція жваво пакувала до воронків. Можна поспівчувати депутатам облради, яких відважно валила на землю та сама міліція. І можна погодитися з Тягнибоком в тому, що влада спровокувала ці події.

Але виникає питання: чому Олег Ярославович дозволив «Свободі» зіграти відведену їй неукраїнськими ляльководами роль львівських «фашистів»?

Проживши кілька років у Львові, знаю, що 9 травня жменька людей-комуністів похилого віку могла пройтися цього дня з червоним прапором, і молоді великодушні переможці, які вшановують своїх героїв УПА, не звертали б на них ніякої уваги. Що заважало їм проігнорувати цей хід? А тепер уявімо інший сценарій: «Свобода» зустрічає ветеранів хлібом-сіллю. Вона великодушно ігнорує проведення акції в ім`я майбутньої парламентської перемоги - хіба це не хід? Або ще крутіше: проводить з кримськими гостями обмін георгіївських стрічок на національну символіку. Задуму, симетричного технології московських ляльководів, «Свобода» не продемонструвала.

Вона мимоволі, але не без розуміння керівництва, напнула, образно кажучи, типу «націоналістичну» форму, зшиту в столиці московськими майстрами і привезену їй одеситами і кримчанами. Напнула, вкотре міцно загнавши себе в нішу радикалів. А чому ні? Там тепло і надійно, а комусь і хлібно.

Маша Міщенко

 

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter