Роман Зварич: Для українців найкраща кримінально-процесуальна система - американська

У президентському проекті КПК відсутні чіткі вимоги… Ми пропонуємо скоротити міру запобіжного заходу до двох місяців… У СБУ треба забрати статті, які стосуються корупції і контрабанди…

Кримінально-процесуальний кодекс, запропонований президентом активно поділив експертів на два табори. Одні кажуть, про суцільний законодавчий провал, інші вважають це проривом у кримінальній юстиції. На жаль, ці дискусії не виходять за експертне поле. Якою повинна бути кримінальна юстиція. Ми вирішили поговорити про це з паном Романом Зваричем, який не лише слідкує за формуванням закону, а й має свій «Кодекс кримінального процесу». Екс-міністр юстиції, народний депутат України Роман Зварич відповів на запитання УНІАН.

Пане Романе, ви останнім часом багато говорите про те, що Україні потрібен новий Кримінально-процесуальний кодекс. Чому?

Чинний Кримінально-процесуальний кодекс України був введений в дію ще 1960 році минулого століття. Звісно, за цей час і часи незалежності України він у окремих частинах зазнав суттєвих змін, але не помінялася сама структура і самі підходи. Тобто концептуальне підґрунтя самого Кодексу залишається радянським. І те, що його потрібно міняти, ні в кого не викликає сумнівів.

Тому я кілька останніх років працював над проектом «Кодекс кримінально процесу», який днями презентував у Києві. Коли кажу працював, то маю на увазі, що удосконалював знання американської кримінальної системи з точки зору процесуального права, також англійської, польської, німецької.

Намагався зрозуміти, яка система є найкращою і вирішив основний акцент зробити на американській. Я розумію, що мене критикуватимуть, мовляв, ти сам американець і хочеш нам тут Америку привезти, та мені байдуже, бо ця система правильна.

Можливо, я в проекті ККП щось пропустив, щось призабув, але це дрібниці, бо основні позиції, які там закладені, допомогли б Україні вийти на справжню демократичну систему. В Україні, зокрема в цій сфері, зараз не демократія, а якась бутафорія.

В Україні ніколи не було правильного підходу чи розуміння кримінально-процесуальної сфери… Відверто кажучи, дуже сумніваюся, що цей проект буде прийнятий, тим більше, що він конкурує з президентським.

А що вам не подобається у президентському КПК?

Я його цілісно не бачив, тільки чув окремі речі, які там закладено. Наприклад, там є формалістичний підхід щодо запровадження інституту присяжних, оскільки він відноситиметься лише до злочинів, за якими передбачається довічне ув’язнення. Не можу зрозуміти, чому так, чому інститут присяжних не може бути щодо тяжких злочинів. Тобто якщо виходити з принципу, що кожен має право бути судженим собі рівними, то чого це опускається.

Та це дрібниці в порівнянні з дотриманням судового контролю над роботою правоохоронних органів щодо обвинуваченого чи підозрюваного в скоєнні злочину. Я не знаю, чи це добре прописано в президентському законопроекті. Я не знаю, чи зберегли вони в проекті, який вийшов з Мінюсту, інститут слідчого судді, що власне б і мав виконувати цю роль. Робота слідчого судді полягає в тому, що слідчі не можуть зробити ні кроку без постійного нагляду за ними слідчого судді, який на все дає дозволи.

Переконаний, вони цього не зробили. І взагалі в президентському законопроекті відсутні дуже чіткі й жорсткі процесуальні вимоги.

У нашому проекті, наприклад, є таке понятті «due process» – належний процес. Кожен криміналіст у англо-саксонській системі знає, що це означає. За «належним процесом» від правоохоронних органів вимагається дуже жорстке, суворе дотримання не лише букви процесуального законодавства, але й загальних процесуальних засад, які, можливо, не обов’язково чітко виписані у законодавстві.

Ще приклад. У нашому проекті ще є поняття «підстави правдободібності», тобто, те, що в англо-саксонських системах знають як – “probable cause”. (Комусь може різати вухо це словосполучення, але в юриспруденції своя лексика, своя логіка мови).

Що стоїть за цим терміном? Міліціонер повинен аргументовано і переконливо довести в суді, що він мав обґрунтовані підстави зробити певну процесуальну дію: затримати чи заарештувати когось. Наприклад, міліціонер має підозру, що в якомусь приміщенні здійснюється злочин, він проник у приміщення, але потім йому потрібно буде в суді довести на підставі чого в нього були такі підозри, що він проник у приміщення. Аргумент інтуїція – не діє. А якщо це буде стосуватися особливо тяжких злочинів, то міліціонер повинен ще й переконати 12 присяжних у цьому. Тобто на кожному кроці ми заганяємо правоохоронців у чіткі рамки, лабіринти і над цим усім стоїть слідчий суддя.

Якби слідчі були змушені все це робити, що закладено у вашому ККП, вони б мали бути в рази професійніші ніж є зараз...

Звісно, ми в своєму ККП також пропонуємо скоротити міру запобіжного заходу максимум до двох місяців. Тут теж питання кваліфікації слідчих, адже це тільки їхні проблеми, коли вони можуть чи не можуть зібрати відповідні докази. Бо чого це людина повинна маринуватися в СІЗО, скажімо, кілька років, поки вони будуть щось собі розслідувати...

Мої колеги мені намагалися заперечити, чому саме два місяці, коли потрібно, можливо, кілька років. Я їм кажу, що тут не йдеться про кримінальне провадження, його нехай проводять скільки завгодно. Звісно, часом бувають випадки, коли підозрюваний в тяжкому злочині, випущений на волю після двомісячного утримання і є підозра, що він може втекти, тоді вступає поняття «підстави правдободібності», тобто слідчий у суді має аргументовано довести, що підозрюваний може втекти чи скоїти подібний злочин, тоді слідчий суддя може продовжити тримання під вартою ще на місяць, аби завершити підготовку обвинувального акту. І все.

В Україні 99,8 відсотків судових вироків є обвинувальними у кримінальних справах. Та, на жаль, це не є свідченням того, що правоохоронна система так добре працює.

Якщо ваш проект такий хороший, то чому його не взяли за основу до президентського?

А я звідки знаю? Знаю точно, що вони взяли за основу мінюстівський проект, який розробляла та ж робоча група, яка була створена, коли я був міністром юстиції. Але цей проект тоді був ще дуже сирий… Знаю, що Сергій Головатий, коли теж був міністром юстиції після мене, його дещо доповнив і його доповнення були суттєві.

Робоча група, яка розробляла Кодекс кримінального процесу, взагалі була ізольована від усіх: прокурорів, суддів, МВС, щоб на неї ніхто не впливав. Бо всі правоохоронні органи мають своє зацікавлення, їхній менталітет досі «каральний». Вони виходять не з презумпції невинуватості особи, а з презумпції винуватості(!) й шукають докази, щоб підтвердити свої тези. У нашому ККП цілком інший підхід.

Чи був би інший розвиток подій у таких резонансних справах як, наприклад, з Юлею Тимошенко, Юрієм Луценком якби діяв більш досконалий КПК?

Якби діяв Кодекс кримінального процесу, який ми написали з групою, то, звичайно, був інший розвиток подій не лише щодо справ Тимошенко і Луценка, а й щодо інших кримінальних проваджень. У нашому Кодексі чітко визначено яким чином може бути застосовано запобіжний захід, тобто які підстави, як це має робитися і, зокрема, запроваджується інститут контролю в особі слідчого судді. Я вже не кажу про те, що там передбачено обмежений термін. Наприклад, колишній чиновник пан Макаренко (очолював Митну службу в уряді Тимошеко) з жовтня місяця минулого року сидить у СІЗО… За нашим ККП це було б не можливо, прокурор був би вимушений за два місяці підписати обвинувальний акт і передати його в суд.

Звісно, і захист мав би чіткіше працювати, бо в нашому Кодексі не передбачено штучно відтягувати судовий розгляд справи. (Я не кажу, що це робиться з боку Луценка чи Тимошенко) …Не ознайомлення обвинуваченим зі своєю справою не може бути перепоною передачі справи до суду. Натомість коли справа передана до суду, є вже контрольні етапи – це коли сторона захисту має можливість ознайомитися не тільки з матеріалами справи, а й з основними доказами, на які опирається сторона обвинувачення обґрунтовуватиме сам обвинувальний акт. Тобто ця вимога переноситься на пізніший етап в судовому розгляді і процесуально значно чіткіше ставляться вимоги навіть до сторони захисту, виходячи з принципу, про який я казав на презентації, право на швидке правосуддя.

Тож, зрозуміло, як би ми жили за Кодексом кримінального процесу, Україна була б цілком інакшою.

Чи можете назвати інші країни, в яких, якщо обвинувачений «вчасно» не зміг почитати кримінальну справу проти нього, саджають під варту для ознайомлення?

Жодної такої не знаю. Я не кажу, що такого ніде нема в світі, але в тих країнах, досвід яких я вивчав (США, Великобританії, Німеччині, Польщі…), такої практики не зустрічав. Я перечитав два товсті томи американського видання, які складаються виключно з прикладів судових справ, і не знайшов жодного навіть схожого випадку.

Яка доля очікує ваш ККП, чому ви його ще не зареєструвати у Верховній Раді?

Гадаю, на початку другої сесії я зроблю спробу внести його, бо якщо ВР з 2007 року не розглядає законопроект, який там зареєстрований, то тут уже є підстави зареєструвати мій.

Хтось як читатиме це інтерв’ю, то скаже, а що цим помаранчевим заважало прийняти такий КПК, який вони хотіли?..

Я не був готовий. Я відверто зізнаюся, що у 2005 році, коли став міністром юстиції я не володів темою кримінальної юстиції настільки добре, як зараз. Вона для мене була чужою.

Ви зі свого ККП виключаєте СБУ і податкову міліцію з досудового розслідування. Чому?

Ні, СБУ залишив… Там є чотири органи досудового розслідування. Їхні функції чітко визначені. Ми пропонуємо органи міліції перетворити на органи поліції, що в свою чергу дає зрозуміти, що функція поліції – тримати порядок. І порушення порядку є в їхній підслідності.

У СБУ ми пропонуємо забрати статті, які стосуються корупції, і статті, що стосуються контрабанди. Ці дві категорії перевести в інше відомство, яке ми пропонуємо створити. Це буде аналог ФБР, куди перейдуть також усі функції податкової міліції. А СБУ обмежити тим, що є властиве виключно Службі безпеки України. Як підказує нам сама назва, це відомство має займатися виключно безпекою держави. Наприклад, державною зрадою, розголошенням державної таємниці, тероризмом. А СБУ сьогодні займається економічними злочинами. Вдумайтеся тільки, що у газовій справі Тимошенко чи в справі Луценка ініціатором була СБУ. Для мене не зрозуміло, яке відношення СБУ має до схожих справ?..

Я не знаю жодної розвиненої демократичної країни, де б існував окремий інститут податкової міліції як фактично повноцінний правоохоронний орган такий, як в Україні. Тут має бути великий контроль. Яка функція податкової? Зібрати податки. Тобто вона за своєю природою зацікавлена в тому, щоб “вибивати” гроші. І якщо в цьому відомстві ще є каральний орган, то де той податківець приходитиме до підприємця з презумпцією невинуватості?! Ніколи в житті!

Тоді б як мав виглядати ідеальний податківець?

Він повинен перевіряти документи: сплачені податки чи не сплачені. Якщо не сплачені, йде до відповідної уповноваженої особи, переконує її, що тут є злочин і відкривай розслідування. Уповноважена особа переконується, що є, починається провадження…

…Коли я писав цей проект, я дійшов до висновку, що після Конституція Кримінально процесуальний кодекс – це найважливіший законодавчий документ, який існував чи існуватиме в будь-якій демократичній країні. Бо 1/3 того, що я писав, стосувалося якщо не напряму, то опосередковано, конституційних положень. Тобто насправді не потрібно криміналіста, аби писати Кодекс кримінального процесу. Це цілком може зробити й конституціоналіст.

Розмовляла Оксана Климончук

Детальніше з проектом Кодексу кримінального процесу ви можете ознайомитися на сайті www.zvarych.com.

УНІАН в Google News