Чому українські політики зачастили до Брюсселя

Європейці нарікають, що українські політики думають більше про себе у владі, аніж про владу як інструмент здійснення реформ. “Янукович і Ющенко варті одне одного, але вони не варті власного народу”, – критикує ситуацію німецький депутат...

Тривала політична криза в Україні, здається, зіграла на руку тим європейським політикам, котрі не знають, що робити з бажанням Києва якнайшвидше почути сигнал про майбутнє членство. Більша частина європейських чиновників і депутатів розчарувалися в спроможності українських колег знайти в собі сили для здійснення необхідних реформ у країні. А силоміць тягнути Україну в ЄС ніхто не збирається, бо, як справедливо кажуть у Європі, кожен повинен мати свободу вибору й самотужки виконати своє домашнє завдання, вивчити “євроурок”. Отже, євроінтеграційний шлях Києва повністю залежить від українських чиновників та політичних діячів.

Найяскравішим прикладом розчарування європейців в Україні можна вважати засідання комітету Європарламенту з питань закордонних справ наприкінці травня, на якому обговорювався проект доповіді Міхала Камінського щодо мандата на переговори з Україною про нову угоду. Першим питанням у порядку денного засідання стояла ситуація в Македонії. Зал, де проводилося засідання, був заповнений ущент. Однак, одразу ж після оголошення української доповіді, 70% місць звільнилося, і на засіданні залишилися лише найбільші друзі України – депутати від Польщі, та кілька інших – Ребекка Хармс з Німеччини, Чарльз Таннок з Великобританії, от майже й усе.

Європейці дедалі більше нарікають на те, що українські політики варяться у власному соку й думають більше про себе у владі, аніж про владу як інструмент здійснення реформ. “Віктор Янукович та Віктор Ющенко варті одне одного, але вони не варті власного народу”, – нищівно критикує ситуацію в Україні німецький депутат Гельмут Марков. Він відомий своїми вкрай лівими поглядами, проте його гостра оцінка багато в чому сьогодні збігається з думками інших євродепутатів, котрі зазвичай поблажливіше ставилися до України.

“У багатьох тут, у Брюсселі, складається враження, що в Україні передовсім іде боротьба за владу, а не за майбутнє країни”, – каже голова делегації Європарламенту зі зв’язків з Україною Адріан Северін.

Очевидно, що на тлі песимістичних настроїв у європейських кабінетах Україні варто докласти неабияких зусиль, аби довести протилежне. До речі, європейці й самі прагнуть більшої обізнаності щодо планів українських політиків. Передусім їх цікавлять майбутні парламентські вибори, які мають пройти прозоро і з дотриманням усіх демократичних процедур. Європейців також хвилює, чи здатні нинішні українські політики провести необхідні реформи.

Напевне, і сама українська еліта усвідомлює ступінь розчарування нею на Заході. І якось прагне змінити ситуацію. Сьогодні представники різних політичних сил намагаються активізувати свій діалог з Брюсселем, аби з перших вуст донести позицію своєї політсили щодо останніх подій в Україні. Якщо торік столицю ЄС відвідало 160 офіційних делегацій високого рівня, то цього року українське представництво при Єврокомісії планує зустріти як мінімум удвічі більше делегацій.

Кілька років тому один український політолог досить влучно помітив: “Про бажання інтегруватися та співпрацювати з тією чи іншою країною найкраще промовляють не гучні слова, а кількість літаків, які щодня прибувають до столиці цієї країни”. Схоже, що Брюссель поступово таки випереджає Москву за кількістю прийнятих чартерів з українськими політиками (можливо, свою роль відіграє і те, що в Брюссель літати безпечніше, персонами “нон-грата” тут поки що нікого з наших діячів не оголошували).

Примітно, що сьогодні налагодити власний діалог з європейськими колегами намагаються не тільки керівники держави, а й політики другого ешелону, поки що маловідомі в Європі. Президент Ющенко, прем’єр-міністр Янукович, лідер БЮТ Тимошенко ніколи не нехтували нагодою поспілкуватися з європейськими колегами, але сьогодні самі європейці прагнуть побачити обличчя української політики. Сьогодні в коридорах євроінституцій можна зустріти депутатів усіх парламентських фракцій. Найактивніше Брюссель “штурмують” представники “Регіонів”, усвідомлюючи, що їм та їхньому лідерові потрібно докласти чимало зусиль, аби відбілитися від іміджу проросійської політичної сили. Куратором цих десантів став депутат-“регіонал” Володимир Вечерко, якій на сьогодні є головою парламентсько-урядової комісії з підготовки нової угоди з ЄС.

Минулого тижня в Брюсселі на досить високому рівні приймали лідера “Нашої України” В’ячеслава Кириленка. Достатньо згадати, що новий партійний бос НУ мав зустріч з президентом Європейського парламенту Г.Петтерінгом, під час якої передав запрошення від Президента Ющенка щодо спостерігачів на парламентських виборах. Зустрічався Кириленко також із віце-президентом Європейської комісії Франко Фраттіні, який веде візові питання, – лідер НУ обговорював із ним ті проблеми, з якими щодня стикаються тисячі українців під посольствами країн ЄС. Фраттіні запевнив, що ЄК виступає проти цінових накруток посередниками. Уже сьогодні Фраттіні в інтерв’ю УНІАН повідомив, що Європейська комісія підготувала зміни до спільної консульської інструкції, якими, зокрема, пропонує країнам-членам, котрі залучають компанії-посередники до видачі віз, домовлятися з ними таким чином, щоб це не зумовлювало загального підвищення вартості віз для громадян третіх країн.

До речі, Кириленко був чи не єдиним українським політиком, який намагався розмовляти зі співрозмовниками не через перекладача.

“Зустрічі з українськими політиками, особливо напередодні виборів, є дуже корисними для нас, оскільки ми хотіли б бути впевненими в стабільності Україні, незалежно від того, хто переможе”, – заявив кореспондентові УНІАН високопоставлений представник Єврокомісії.

Звичайно, така євроактивність наших депутатів не в останню чергу пов’язана з виборами. Бо ж поява на телеекрані поруч з Соланою чи Ферреро-Вальднер добре вписується в побудову іміджу сучасного європейського політика.

Утім, попри всі передвиборчі нюанси, напевне, варто вітати ці політичні подорожі наших депутатів. По-перше, Європа справді поки що бажає більше знати про Україну. По-друге, сьогодні Європа не хоче обмежуватися у своїх контактах тільки трьома ключовими персонажами українського олімпу. Тут прагнуть побачити й почути більш широке представництво. По-третє і найголовніше, схоже, ідея євроінтеграції могла б стати об’єднувальною для переважної більшості українських партій. Дискусія може точитися навколо темпів, термінів, кроків до Європи. Але мета має бути визнана всіма спільно. Таку позицію вітали б і самі європейці.

Ухвалив же парламент закони, потрібні для вступу для СОТ. У європейських коридорах визнають це як гідний приклад досягнення спільної мети й пошуку компромісів у стратегічних питаннях. Чому б наступному парламентові не продемонструвати таку єдність у питаннях євроінтеграції і не зосередитися на нудній, але такій важливій роботі з адаптації українського законодавства до норм і стандартів ЄС?

Брюссель може дати чи не останній шанс нашим елітам не просто налагоджувати відносини, а й переконувати європейців у спроможності рухатися вперед. Розчарована Європа поки що дивиться в бік Україні, і можна прогнозувати, що на час виборів ця увага буде потроєна. Уже сьогодні віце-президент європейського парламенту Марек Сівець виступає з ініціативою провести у вересні круглий стіл за участю представників різних політичних сил, на якому обговорити європейські перспективи України. Так що восени в Брюсселі висадиться великий український політичний десант.

Олексій Кучеренко, Брюссель

УНІАН в Google News